Слова «обмежені ресурси» і «необмежені потреби», які згадуються майже в кожному предметі, пов’язаному з економікою, складають основну ідею капіталістичної економічної системи. З цієї точки зору, капіталістична економічна система заснована на збільшенні виробництва, і вона надає йому великого значення.
Більшість із нас чуло найперше речення, яке студенти-економісти вивчають в університетах: «Економіка — це наука про вдоволення необмежених потреб за рахунок обмежених ресурсів». Згадані в цьому визначенні обмежені/скудні ресурси, тобто закон дефіциту, треба пояснити, щоб ми могли отримати чітке уявлення про капіталістичну економічну систему.
Термін «дефіцит» виникає на основі теоретичного дисбалансу. На думку капіталістичних економістів, людські потреби необмежені, вони не мають межі . Тому те, що треба робити в економіці, так це намагатись вдовольнити безкінечні потреби — на їх думку — «теоретично» за допомогою наявних обмежених (певних) ресурсів. Інакше кажучи, дефіцит і використання обмежених ресурсів базуються на теоретичній основі. Згідно їм, навіть якщо задіяти усі чинники виробництва, неможливо одночасно вдовольнити потреби усіх людей у світі, що приведе до дефіциту. Причина виникнення економіки заснована на цьому дефіциті.
Насправді, проблема дефіциту товарів і послуг по відношенню до людських потреб, тобто відносної недостатності природи проти різноманітних і мінливих потреб людини, виходить із помилкового погляду капіталістів на економіку. Насправді, головна ціль капіталістичної економічної системи полягає не в задоволенні основних потреб людини, а в збільшенні кількості товарів і послуг, затребуваних суспільством. Капіталістичні економісти, виходячи із розуміння того, що «щастя виходить із матеріальних задоволень», стверджували, що людина може досягти щасливого і спокійного життя тільки в тому випадку, якщо усі її бажання будуть вдоволені. Вони обмежили усі людські потреби вдоволенням бажань виживання і інстинктів виду. Капіталісти ігнорували духовний аспект людини, тобто бажання інстинкту поклоніння [тадайюн] (благословення, поклоніння), тому що, на їх думку, потреби — це лише матеріальні потреби, такі як потреби у їжі, одязі, домі і автомобілі, а також абстрактні/нематеріальні потреби, такі як потреби в освіті, здоров’ї і туризмі в сфері обслуговування. На їх думку, люди щасливі, коли ці потреби вдоволені. За їх словами, як вже згадувалось вище, оскільки у людей багато потреб і вони хочуть вдовольнити їх усі одразу, для капіталістів виникла проблема «необмеженості/рясності потреб і обмеженості /скудності ресурсів». Через цю помилкову точку зору капіталізм прагнув збільшити виробництво скудних ресурсів і таким чином вдовольнити потреби людей при «рясності потреб і обмеженості ресурсів». Тому капіталізм, виходячи із досягнення цієї цілі, був орієнтований на пошук елементів, які дозволять збільшити кількість товарів і послуг.
Якщо ми спитаємо: «На чому засновані ці їх ідеї?», — то наштовхнемося на теорію народонаселення Мальтуса. Саме ця теорія народонаселення лежить в основі того, що ми вжили слово «теоретичний» для даного дефіциту. Згідно даній теорії, коли люди більше не зможуть жити на землі в результаті їх безперервного розмноження.
За словами Роберта Томаса Мальтуса, «люди керуються своїх діях не тільки почуттям власної вигоди. Статевий інстинкт сильніше людської волі і навіть сильніше почуття власної вигоди. Довгостроковий ріст населення при цій тенденції відбувається швидше, аніж збільшення виробництва продуктів харчування, і випереджає його».
Беручи до уваги спостереження, зроблені наприкінці XVIII сторіччя, Мальтус стверджував, що населення буде збільшуватись раз в 25 років. Він заявив, що ріст чисельності населення буде відбуватись в геометричній послідовності (1, 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256…), у той час як ріст сільськогосподарського виробництва буде відбуватись в арифметичній послідовності (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9…).
Він зазначив, що розрив в розвитку між чисельністю населення і можливостями харчування складе 256 до 9 через двісті років і 4096 до 13 через триста років. Хоча у світі існує значна кількість невикористаних можливостей і ресурсів, Мальтус хвилювався, що одного разу світ стикнеться з небезпекою, що не зможе прокормити своє населення.
Знов же, на думку Мальтуса, несумісність між ростом населення і розвитком потреб, яка привела до песимізму, могла бути подолана тільки двома способами: або люди добровільно скоротять народжуваність, або природа знайде жорсткий вихід із ситуації, яка склалась.
Економічна практика капіталістичних економістів, яку вони виражають як «множення дефіцитних товарів», заснована на цій теорії. Виходячи із цієї теорії, вони ігнорують питання прямого розподілу товарів і послуг серед людей і прагнуть до збільшенню виробництва.
Окрім економічної практики, ця теорія також лежить в основі того, що планування населення здійснюється до сьогоднішнього дня.
Логіка капіталізму про те, як розподіляти добробут, полягає в його визначенні «економіки», про яке ми згадали на початку цієї статті. Визначивши економіку як «науку про множення обмежених ресурсів», капіталісти шукали відповідь на питання «як треба множити ці ресурси?». Саме у їх відповіді на це питання міститься зміст капіталістичних уявлень про розподіл добробуту. На їх думку, коли капітал розподіляється серед людей, це означає, що цей капітал витрачається. Тому що кожен споживає свою частку цього капіталу, тому інвестиції і розвиток не відбуваються. Інакше кажучи, якщо ви роздаєте 100 грошових одиниць 100 людям, то кожен отримує 1 грошову одиницю і споживає її, витрачаючи на свої нужди і предмети розкоші. Проте якщо ви сконцентруєте ці 100 грошових одиниць у деяких із цих 100 людей, а решті дасте частку, достатню для життя — а часто цієї суми недосить для життя, — то ті, у кого грошей набагато більше, аніж та сума, на яку вони можуть прожити, будуть інвестувати гроші, які залишились від цього прожитку і розкоші. Таким чином, здійснюється розвиток виробництва, зайнятості і т.д. Саме з цієї точки зору «володарі капіталу» стали очевидною невід’ємною частиною капіталістичної системи. Настільки, що в дійсності капіталістичні держави управляються ними. Саме це лежить в основі практики мінімальної заробітної плати в нашій країні і в усьому світі.
Таке розуміння має серйозні негативні наслідки для громадського життя. У той час як люди борються за виживання з прибутком, який може лише підтримати їх життя, в деяких частинах світу спостерігаються випадки смерті від голоду.
Опубліковані ЮНІСЕФ статистичні дані про зростаючу сьогодні бідність показують похмуру картину. Згідно цій статистиці, майже в кожній країні бідність більше за усе зачіпає дітей.
1) В сьому світі 1 мільярд дітей живе на рівні або нижче рівня бідності.
2) Біля 900 мільйонів людей відносяться до категорії «крайні бідні». Майже половина із цих 900 мільйонів «вкрай бідних» — люди у віці до 18 років, тобто діти.
3) Тільки в Африці 247 мільйонів дітей наражається на крайнє зубожіння. Згідно звітам, двоє із кожних трьох дітей в 30 країнах Африки до півдня від Сахари не можуть скористатись хоча б двома із наступних послуг: харчування, житло, вода, освіта або здоров’я.
4) В багатих країнах ситуація так само не дуже сприятлива. Кожна четверта дитина, яка живе в найбагатших країнах світу, є «бідною».
5) Тільки в Європейському Союзі 26 мільйонів дітей або бідні, або знаходяться на грані бідності.
6) В усьому світі 3 мільярда людей заробляють менше 2,5 доларів в день. Біля половини із цих 3 мільярдів людей заробляють лише небагатьом більше 1 долара в день.
7) 22 тисячі дітей помирають кожен день через бідність.
8) Щорічно 842 тисячі людей помирають від різних захворювань через відсутність доступу до чистої води.
9) Щорічно більше 100 мільйонів дітей у віці до 5 років відчувають проблеми з ростом і розвитком через недостатнє харчування.
10) Чверть населення Землі, 1,6 мільярдів людей, не мають доступу до електрики.
11) Люди, які заробляють більше 10 доларів в день, складають менше 20 відсотків населення планети.
«Оксфам»1, британська «організація допомоги», підготувала доповідь, яка розкриває нечесні методи розподілу. В своїй доповіді «Оксфам» об’явила, що сукупний статок 62 надбагатих людей складає більше половини населення Землі. Ця доповідь, підготовлена з використанням даних «Credit Suisse»2, містить вражаючі результати про розподіл прибутків у світі:
Констатуючи, що нерівність прибутків між багатими і бідними продовжує рости, «Оксфам» об’явив, що в 2016 році 79 мільйонів людей, які відповідають 1 відсотку населення Землі, будуть володіти більшим багатством, аніж решта 99 відсотків населення Землі (а це більше 7 мільярдів людей).
Згідно звіту «Оксфам», сукупне багатство 62 надбагатих людей перевищує статок найбіднішої половини населення світу. В 2017 році багатство найбіднішої половини населення світу було еквівалентно багатству 80 надбагатих.
Хоча населення найбідніших 50 відсотків населення світу з 2010 по 2015 рік збільшилось на 400 мільйонів людей, їх багатство зменшилось на 41 відсоток (1 трильйон доларів). За той же період багатство 62 найбагатших надбагатіїв світу зросло з 500 мільярдів доларів до 1,76 трильйона доларів.
Згідно щорічному звіту «Оксфам», 20 відсотків населення світу намагаються вижити на щоденний прибуток в 1,90 доларів, що є межею крайньої бідності. Ця цифра практично не змінилась в період з 1988 по 2011 рік. Було заявлено, що рівень прибутків 10-відсоткової групи, яка знаходиться на верхівці піраміди багатства, збільшився на 46 відсотків за цей період часу.
До даних обох дослідницьких списків неважко було б додати іще багато інших пунктів. Отож, після цих статистичних даних, чи вважаєте ви, що проблема виходить із нездатності збільшити виробництво і планування чисельності населення? Ми вважаємо, що стверджувати це поки неможливо.
Як видно із даних цих та подібних звітів, проблема не є проблемою виробництва,ані проблемою пропорційності населення товарам і послугам. Навпаки, проблема, цілком очевидно, є проблемою розподілу. Капіталістична економічна система — це засіб експлуатації народів і націй і породження темного середньовіччя з іншим обличчям, засноване на теорії, що одного разу арифметично зростаючих товарів і послуг не вистачить на гіпотетичне зростаюче і геометричній послідовності населення, хоча товарів і послуг вистачить на усіх. По суті, учорашні феодали і сьогоднішні володарі/тримачі капіталу — це одне і те ж.
Наприклад, сьогодні енергія стала майже неодмінною умовою життя і використовуваних нами технологій. Оскільки вона так важлива, війни і різанина стали практично рутиною повсякденного життя у виконанні колоніальних держав, які хочуть роздобути і утримати її. Не минає і дня без кровопролиття за енергію. Проте, згідно дослідженню, енергія, яка виробляється вітровими турбінами в північній частині Атлантичного океану, може вдовольнити потреби усієї планети в електриці в зимові місяці, а в літні місяці вона може виробити досить електроенергії для усього європейського континенту.
Поки нинішній технологічний рівень і контроль над ним знаходиться в руках колоніалістів-невірних, ніхто, крім капіталістів-володарів капіталу, не побачить світ. У той час як добробут людства можна вирішити за допомогою декількох простих правил, заснованих на цьому простому прикладі вище, амбіції і жадібність до накопиченню багатства роблять майже усі народи світу рабами купки капіталістів.
Ми повинні замислитись: світу недосить для людей, або ж для людських слабкостей, егоїзму і жадібності, породжених капіталізмом?
Цивілізація — це явище, яке несе в собі людські якості. Коли людські якості абстрагуються від неї, виникає пригноблення, терор, зубожіння і тисяча і один різновид лих. Цивілізація Заходу складається із будівель, побудованих потом людей, яких вони примусили працювати заради купки прожитку. «Цивілізація», яка встановлена сьогодні колоніальними невірними, нічим не відрізняється від цивілізації епохи пірамід, яка була встановлена під егідою мечів і батогів.
Проте, незважаючи на нав’язування колоніального порядку, Іслам росте і повертається на сцену життя. У світі, де панує Іслам, цивілізація буде служити людству. З дозволу Аллаха, людство поверне собі честь завдяки державі Халіфат, який буде встановлений у найближчий час. Майбутнє, безперечно, за Ісламом.
Куртулуш Севінч
Köklü Değişim Dergisi
15.03.2018
1. Оксфам (Oxfam) — міжнародне об’єднання із 17 організацій, працюючих в більше аніж 90 країнах по усьому світу. Метою діяльності об’єднання є рішення проблем бідності і пов’язаної з нею несправедливістю в усьому світі.
2. «Credit Suisse», «Креди́т Суісс груп» — другий найбільший швейцарський фінансовий конгломерат після UBS. Штаб-квартира розташована в Цюріху (Швейцари), на площі Парадеплац (англ. Paradeplatz). З 2011 року входив у число глобально системно значущих банків. «Credit Suisse» був заснований у 1856 році, як «Schweizerische Kreditanstalt» (швейцарський кредитний інститут) Альфредом Ешером спільно з німецьким банком «Allgemeine Deutsche Credit-Anstalt», який тримав 50% акцій.
