Ідеологія, в самому простому визначенні, — це сукупність ідей, суджень, образу життя і спосіб рішення проблем. Людина створює ідеологію або власним генієм, обумовленим громадськими умовами, в яких вона знаходиться, або ідеями, переданими їй кимось іншим. Якщо вона створила її за допомогою власного генія, то створена нею ідеологія повинна буде змінитись і втратити свій вплив і дію, коли зміняться соціальні умови або трансформується її власний ментальний світ. Проте якщо вона створена незмінною волею через Божественне Одкровення, то ця ідеологія не може змінитись. Хоча її існування не завжди помітно в конкретному виді, для неї буде можливо переродження в будь-який час.
Якщо оцінювати ці дві категорії, то Іслам був посланий Господом своєму Пророку ﷺ через Одкровення, а капіталізм і соціалізм виникли завдяки генію, народженому в розумі людини. Соціалізм розпався, втративши своє соціальне і політичне підґрунтя. Його відновлення неможливе через безпорадність тих чинників, які привели його до виникненню. Проте, хоча Іслам в даний час неефективний на світовій арені, він має потенціал стати ефективним в буд-який час завдяки всезагальній волі, яка привела його до існуванню. На дану мить ідеологією, яка упорядковує світ і існує завдяки своїй силі і впливу, є капіталізм. Його воскресіння, коли він рухне, неможливе, як і у випадку соціалізму. Але якимось чином, перебуваючи перед лицем краху, він продовжує виживати, хоча і хитаючись, завдяки зрадництву і захисту тих, хто повинен бути ворожий йому.
Капіталізм — це економічна система, яка заснована на приватній власності на засоби виробництва та їх експлуатації з метою отриманні прибутку. Він виник як свобідна ринкова економіка у XVI сторіччі. Особливості, які лежать в основі капіталізму, включають приватну власність, накопичення капіталу, найману працю, добровільний обмін, систему цін і конкурентні ринки. В капіталістичній ринковій економіці прийняття рішень і інвестиції визначаються володарями чинників виробництва на фінансових ринках і ринках капіталу. Капіталістична економічна система була введена в Великобританії в кінці XVIII сторіччя такими економістами, як Адам Сміт, Давід Рікардо і Джон Стюарт Мілль, щоб знайти рішення економічних проблем. Тому вони перетворили економічне життя в процес, який збільшується і зменшується в залежності від боротьби і амбіцій окремих людей. Індивідуальна конкуренція важливіше громадської самореалізації і вдоволення. Проте це не та ситуація, з якою суспільство може повністю змиритись. Тому громадська динаміка повинна бути підготовлена до цьому, інтерналізована і примушена до згоди. Шлях до цьому, безперечно, лежить через інтелектуальні/ідейні атаки і культурне насильство. Причина використання тут таких понять, як «атака» і «насильство», полягає в тому, що ці ідеї суперечать людській природі, структурі суспільства і характеру розвитку. Це пояснюється тим, що капіталістичні ідеї нелюдяні в усуненні перешкод на шляху до збільшенню прибутків. Ми можемо чітко сказати, що кровопролиття, сльози і експлуатовані землі протягом більше двох сторіч обумовлені світоглядом капіталізму. Крім того, нападки демократії і світськості, особливо в мусульманських країнах, також обумовлені тим же світоглядом, а розуми перебувають під гнітом вже сотні років. Усе це — дії капіталізму, скеровані на формування світової економіки. Проте, як і будь-яка побудована цивілізація капіталістична цивілізація може бути зруйнована в один чудовий день, навіть незалежно від того, наскільки вона глибоко укорінилась, довгострокова, потужна... Капіталізм, який є «колоніальною цивілізацією», також дуже скоро буде зруйнований і стертий з лиця землі.
Ми можемо зрозуміти, що це ствердження не є гасловою фразою, навпаки, воно ясно і очевидно, як день, виходячи з прагнення тих, хто цілодобово бореться за існування капіталізму. Це очевидно настільки, що навіть ті, хто сьогодні складає оди і вихваляння такої жорстокої системи, бояться дня, коли доведеться читати молитви за її упокій.
Рон Пол, колишній кандидат в президенти США від республіканців і колишній сенатор від штату Техас, сказав: «Безрозсудно зростаючий борг і військові витрати США врешті решт приведуть до краху системи та її згорянню, як в останні дні Радянського Союзу». Він продовжив: «Ми рухаємось до раптовому і жахаючому кінцю, як в радянській системі. Це не буде схожий процес, тому у що деякі країни вийшли із радянської системи, наші ж держави не зможуть такого зробити. Я не думаю, що ми зможемо це фінансувати, я думаю, що ми загинемо через борги і лихий стан, в якому перебуваємо».
Мислитель Іммануіл Валлерстайн, якого характеризують як ідеолога минулого сторіччя, робить наступне важливе спостереження на 21-й сторінці своєї книги «Чи є у капіталізму майбутнє?»: «Сучасна [капіталістична] світова система, яка управляється безкінечним накопиченням капіталу, проіснувала 500 лет... Вона не може продовжуватись, тому що занадто далеко відійшла від рівноваги і більше не дозволяє капіталістам накопичувати безкінечний капітал. Найнижчі класи так само більше не вірять, що їх нащадки успадкують цей світ. Ми живемо в умовах структурної кризи, в якій продовжується боротьба за наступну систему». Валлерстайн стверджує, що крах капіталізму не буде спонтанним, а стане результатом конфлікту між класами і суспільствами, заснованими на експлуатації, що колоніалізм не може тривати вічно і що потреба в новій ідеології буде подібна потребі в хлібі і воді. Його теза в усіх відносинах суперечить тезі Фукуями про «кінець історії», популяризованої за допомогою американського капіталу.
Найбільшою проблемою капіталізму є не тільки його економічна система. Окрім того, його основна ідея секуляризму і ідея свободи можуть бути перераховані у якості інших причин, які прискорюють розпад суспільств. Настільки, що навіть якщо оцінювати його з точки зору загальнолюдських характеристик, не використовуючи ніяких релігійних аргументів, здається, що в країнах, які здійснюють свій порядок з капіталізмом, немає ніякого розвитку, окрім як в економічній сфері. Але навіть цей економічний розвиток відбувається не таким чином, щоб привести суспільство у цілому до процвітання, а таким чином, щоб володарі капіталу збільшували свої багатства, у той час як робочий і трудящий клас заробляв лише стільки, скільки вистачить для того, щоб не вмерти. З цієї точки зору можна сказати, що «капіталізм — це ідеологія босів». Для капіталізму найважливіше те, яким є національний чи міжнародний прибуток , аніж те, яке цей прибуток буде розподілений. При нормальних обставинах і умовах така несправедлива, нещадна і безжальна ідеологія не може бут прийнята суспільством. Проте якимось чином усі негативні картинки виявились оточені якимось дивними, гламурними, які немов вихор захопили за собою суспільство. Спочатку капіталізм накачував ідеї, які суперечили ціннісним судженням суспільства, як за допомогою освітнього процесу, так і силами ЗМІ. Кожна ідея, яку ця ідеологія прокачувала, бурно текла по суспільству, як тече кров по венах організму, і це впливало на усе тіло суспільства. Коли свідомість людей, які піддались такому впливу, оціпеніла, володарі капіталу зі сміхом спостерігали за цим, а їх багатство усе продовжувало рости. Таким чином, якщо комерційні відносини між капіталізмом і володарями капіталу будувались за принципом «Виграти – Виграти» («Win–Win»)1, то відносини між володарями капіталу і рештою суспільства будувались за принципом «Виграти – Вижити». Більше того, ця ситуація була легітимізована за допомогою елементів, отруйних всередині і привабливих ззовні. На довершення всього, коли ця легітимність була підтверджена довірливими правителями країн, остання ланка ланцюга була завершена.
Але, врешті решт, капіталізм переживає серйозна кризу, тому що ідея секуляризму і ідея свобод, на яких засновані усі його інші ідеї, ось-ось знищить сама себе. Навіть коли капіталізм практикується найправильнішим чином, він не виробляє дій для рішення цих проблем, навпаки, він їх усугубляє. Наприклад, з того часу, як жінкам була нав’язана рівність чоловіків і жінок, зросло насильство в родині, розбрати і розлуки. Поняття 18-річного віку як повноліття, подібно вірусу, який вторгся у розуми молодих, привело їх в болота аморальності, проституції і наркотиків. Економічна система, де популяризується володіння власністю під відсотки, втягнула чоловік в утиснутий стан, який знижує рівень життя, наприклад, через постійні позики і виплати кредитів усе життя. Капіталізм підірвав поняття цноти і честі жінок і перетворив їх в елемент торгівлі, джерело прибутку і рекламний матеріал. У цьому відношенні капіталізм перетворив суспільство в скакових коней, які змагаються один з одним за те, щоб обертати економічне колесо. Був встановлений суспільний устрій, при якому громадські відносини ворожі, єдність і солідарність не можуть бути встановлені, баракят часу втрачений, а заробіток став нелегітимним. Насправді, дослідження у цілому показують, що рівень злочинності, незаконних відносин, підліткової злочинності і самогубств в суспільствах, які живуть згідно з капіталістичним устроєм, значно виріс.
Такими є тенденції ідеології, які скеровані на захист свого виживання. Більше того, серйозна картина економічної структури, про яку ми говорили спочатку, показує, що «криза» — це неодмінна умова капіталістичної економіки. Якщо капіталістична держава знаходиться в стані економічної кризи, вона може подолати її двома способами. Або шляхом нових економічних ревізій, збільшення інвестицій, забезпечення політичної стабільності, зниження відсоткових ставок і відновлення притоку живих грошей на ринок, або, якщо вищеперераховане неможливо, шляхом видалення із свідомості сприйняття «кризи» і запобігання проникнення негативних думок на ринок. В останній час другий варіант використовується дуже часто. Наприклад, поточна картина боргів США виглядає наступним чином:
Державні борги — 2 трильйона доларів.
Заборгованість приватних підприємств — 2 трильйона 800 мільярдів доларів.
Борг приватних домогосподарств — 1 трильйон 900 мільярдів доларів2.
Проте, незважаючи на ситуацію, яка склалась, США маніпулюють цією похмурою картиною, використовуючи свою міждержавну владу, не обговорюють її і не допускають ніяких новин про своєї економічне положення. Це запобігає будь-якому негативному втручанню в комерційні варіації американського суспільства. Сприйняття того, що усе райдужно, безперечно, важливо як для інвесторів, так і для інвестиційного класу. Але вони ніколи не можуть приховати наступний факт: капіталістичні держави підтримуються фіктивним капіталом. Наприклад, був побудований процес, в якому громадське виробництво і громадський капітал збільшували капітал велетенських корпорацій за рахунок інвестицій на фондовому ринку, акцій, потоків облігацій, розділяючи при цьому ризики і не отримуючи тієї ж частки реальних прибутків. Знов же, логіка акціонерного товариства, в якому акціонери не знають, хто і в якій пропорції є партнером, — іще один дефект, який складає фіктивне вимірювання капіталу в економічній структурі. Чергове питання, яке виглядає недоречним в капіталістичних державах або державах, які намагаються капіталістичними, — це, безперечно, кількість робітників, зайнятих на підприємствах, і прибуткові податки. Для того, щоб знизити рівень безробіття, держава вимагає від підприємств низької заробітної плати і високої робочої сили. Для цього вона встановлює мінімальну заробітну плату на рівні, прийнятному для компаній. Робітник заробляє менше, але кількість робітників росте, в результаті чого безробіття знижується. Аналогічним чином компанії, які заробляють більше певного податкового ліміту, отримують від держави податкові вирахування чи пільги. Ця ситуація діє згідно з логікою «Виграти – Виграти більше». Таким чином, економічна структура держави забезпечує її виживання в руках компаній-кровопивць. Коротше кажучи, усе це робиться для того, щоб держава отримала хороший рейтинг в рейтингових агентствах, створила позитивну атмосферу в бюджеті, намалювала позитивну картинку у внутрішній політиці і постаралась усунути негативні уявлення. Ціллю при цьому ніколи не є забезпечення добробуту суспільства. Насправді, розмір, пропорція і контроль частки, які розподіляються від прибутку, не дуже важливі, тому що вони не вплинуть на економічну міць капіталістичної держави, і боротьба з ними — марне заняття, яке знижує податки і зменшує прибуток компаній. Усього цього скоро буде досить, щоб капіталізм спустив дух.
Паперові гроші, винайдені капіталізмом, ніколи не були такими ж ефективними з точки зору ринкової вартості, як золото і срібло. Якщо оцінювати їх тільки по кількості цифр на них, то добре видно, наскільки вони уразливі для інфляції. Той факт, що папір, який монетні двори можуть друкувати скільки завгодно, циркулює на ринку без якого-небудь еквіваленту, вимушує випускати різні альтернативи. Настільки, що були винайдені криптовалюти, які не мають фізичної і матеріальної цінності. Ця валюта, яка отримала назву «біткоїн», є невидимою, невідчутною, невідомо, хто її виробляє, але ця відкрита для маніпуляцій система обміну, яка переживає зліти і падіння так само, як іноземна валюта. Ці гроші не годяться для закриття прогалин капіталізму, але вони чреваті відкриттям нових прогалин, тому що, незважаючи на те, що в нашій країні на рівні міністерства було зроблено серйозне попередження і рекомендовано триматись подалі від криптовалют, ніякі санкції не можуть бути введені при свободі ліберальної економіки.
У цьому зв’язку, повторно оцінюючи чинники, які привели капіталістичну економічну систему до кризи, можна стисло сказати наступне:
Гроші: форма валюти в оберті в перерахуванні на одиницю і вид продукції, яка не може повістю компенсувати ліквідність на ринку.
Платіжний баланс: вищезгаданий стан дисбалансу між державою і володарями (власниками) капіталу, який держава в основному позичає. Наприклад, при інвестиціях, які здійснюються за принципом «Build–Operate–Transfer» (Будівництво-Управління-Передача) або по тендерним процедурам, держава у якості вимоги внутрішньої політики має «слабку руку» проти приватного підприємництва. В результаті військових і державних витрат ця система, яка робить державу боржником у звіті про прибутки і витрати, завжди буде залишатись незакритою прогалиною.
Неправильний розподіл багатства: хоча капіталістична держава здатна в достатній мірі розподіляти багатство між усіма членами суспільства, виділення більшої частки багатства 5%-й верхівці для того, щоб відкрити дорогу приватному підприємництву, приведе до дестабілізації балансу. В результаті багатство буде розподілено між 5 відсотками населення країни. Тому така держава не може забезпечити прямо пропорційну залежність між приростом багатства і добробутом суспільства.
Жадібна політика капіталістичних корпорацій: усі африканські землі експлуатуються європейськими державами і в інтересах крупних корпорацій. Іще один приклад: уряд М’янми підписав вагомі економічні угоди з європейськими державами про евакуацію населеного мусульманами регіону Аракан і переробку винайдених там дорогоцінних газів. Коли мова йде про грошову вигоду, не важливо, скільки мусульман буде знищено.
Відсотки і глобальна фінансова система: особливо лобістська діяльність ідеологічних держав, яка скерована на підрив економічних структур слаборозвинутих країн, або країн, які розвиваються, та їх підстроювання під свою політику, є найважливішою перешкодою на шляху цих держав і суспільств до становленню на ноги. Це пов’язано з тим, що таке лобі затягують і послабляють пояси слаборозвинутих держав, визначають, коли і скільки їм можна дихати, створюють штучні кризи, дестабілізують,управляють громадським сприйняттям і підтримують усе це за допомогою засобів масової інформації. В такій ситуації можна створити атмосферу, нібито справжньої кризи немає і нібито економічна структура, яка ось-ось рухне, ззовні цілком хороша.
Таким чином, щоб вижити, капіталізм вдається до вивертів і хитрощів, і немає нічого, чим би він не користувався на цьому шляху. Проте у найближчий час ця ситуація буде викрита, скоєні ним злочини засяють як сонце, і підступні правителі, які захищають його і продовжують його строк, в один чудовий день обов’язково пізнають ганьбу. Так звані «лідери», які зрадили своїх підданих, будуть викинуті на темні пустоші історії світським, демократичним капіталізмом, який вони захищали досі. Це можна зрозуміти із слів ідеологів цієї ідеології. Їх теза про «кінець історії» проявиться як кінець капіталістичної історії, і двері нової історії будуть відкриті нашим Господом, Всевишнім Аллахом.
Чому мовчать борці за свободу перед лицем переслідування тих, хто займається тільки інтелектуальною і політичною діяльністю? Чому апостоли демократії відмовляють тим, хто хоче обрати халіфа, у можливості самим визначати своїх правителів? Чому ті, хто стверджує, що піклується про інтереси мусульман, ненавидять Ісламську державу, яка становить найбільший інтерес? В наш час, коли обговорюється будь-яка тема і будь-яка система, чому існує протидія обговоренню Халіфату і ісламського економічного порядку? В такій системі, де руйнуються поняття родини і молоді, чому немає погляду на благородні закони і соціальні норми Ісламу? Чому немає бажання повернутись в епоху блаженства, коли міркування про моральність — не більше аніж слова? Коротше кажучи, капіталізм пожирає своїх власних ідолів одного за другим. Він розкладається, як розкладаються і порушуються усі принципи, на яких він виник. Капіталізм рушиться, він рушить, незважаючи на комічність ситуації, в яку потрапляють зрадницькі мережі і маріонетки, які працюють на його виживання, коли вони повинні вороже ставитись до нього. Він руйнується так, що мрії володарів капіталу перетворюються на кошмари.
فَقَدۡ جَآءَكُم بَيِّنَةٞ مِّن رَّبِّكُمۡ وَهُدٗى وَرَحۡمَةٞۚ فَمَنۡ أَظۡلَمُ مِمَّن كَذَّبَ بَِٔايَٰتِ ٱللَّهِ وَصَدَفَ عَنۡهَاۗ سَنَجۡزِي ٱلَّذِينَ يَصۡدِفُونَ عَنۡ ءَايَٰتِنَا سُوٓءَ ٱلۡعَذَابِ بِمَا كَانُواْ يَصۡدِفُونَ
«До вас вже з’явилось ясне знамення від вашого Господа, вірне керівництво і милість. Хто ж більш несправедливий того, хто вважає брехнею знамення Аллаха і відвертається від них? Ми воздамо тим, хто відвертається від Наших знамень, тяжкими муками за те, що вони відвертались» (6:157).
Емрах Акай
Köklü Değişim Dergisi
15.03.2018
1. Словник «Market Business News»визначає «Win–Win» («Виграти – Виграти») як принцип прийняття рішень, де у виграші залишаються усі учасники процесу
2. Ернест Езра Мандель, «Боргова криза. Бомба уповільненої дії».
