Наука та її кордони

В кожен період людство прагнуло зрозуміти і наповнити змістом своє життя, розпізнати оточуючі його предмети і істоти і вилучити користь із усіх оточуючих його елементів, щоб полегшити своє життя. Деякі із цих зусиль були більш помітними і вийшли на передній план порівняно з іншими, а в результаті високого рівня зусиль і старань, докладених деякими людьми, перед людством відкрились нові горизонти, завдяки деяким відкриттям і винаходам.

В самому загальному змісті цей процес, який називається «наука», мабуть, у жоден період часу не спричиняв такої дії і впливу, як в останні два сторіччя. Сучасна наука і сучасна західна філософія, на якій вона заснована, разом з ідеологіями, виниклими одночасно з ними, були перенесені в усі сфери життя і викликали радикальні змінення і дебати майже в усіх суспільствах. Сучасне розуміння науки разом з технологіями, на які вона прямо чи косвенно вплинула, стало чи не найбільшим ворогом людства, пропонуючи при цьому модель життя, яка полегшує його і одночасно засліплює людей.

Хоча пропагується, що «наука — це факти, а не віра», переконання і ідеології сучасного розуміння науки перетворились в стан, який робить життя і людей безглуздими, віддаляє їх від усіх людських і моральних цінностей, викликає масові вбивства і різанину, і більше того — сіє розпусту на землі.

Так, на жаль, наука, яка є спробою людства пізнати, дізнатись і вилучити користь із Всесвіту, в якому воно проживає, стала елементом порочності і руйнування з монополізацією ідеологій капіталізму і соціалізму, які складають сучасну західну думку, а також натуралізму (філософський погляд, згідно якому усе утворюється із природних істот і природних причин, і стверджується, що немає існування поза природи), матеріалізму і емпіризму (філософський погляд, згідно якому єдиним джерелом людського знання є експеримент і відчуття).

Наведемо декілька конкретних прикладів. Відкриття Альберта Ейнштейна в області субатомної фізики в 1905 році і його триваючі дослідження ядерного синтезу були перетворені в атомні бомби в рамках Манхеттенського проекту в 1939 році. І лише через 6 років, в 1945 році, бомби, скинуті на Хіросіму і Нагасакі, призвели до масовому знищенню сотень тисяч людей і усього живого в регіоні. Так само ж робота Дарвіна про походження видів послужила науковою основою для жахливих масових вбивств і розправ, скоєних нацистською гітлерівською Німеччиною. Знов же, популярна теорія Фрейда про інстинкти і придушених імпульсах призвела до народженню гедоністичної епохи. Ці приклади можна помножити на десятки сторінок. Сьогодні загальновизнаним фактом є те, що так званий «науково-технічний прогрес» стоїть за екологічними і природними катастрофами як найбільш поширеним предметом обговорення. Знов же, дискусії про виробництво вірусів в лабораторних умовах чи дискусії про вакцини, які часто виходять на перший план під час проведення нещодавньої пандемії коронавірусу, і загальне несхвалення цього з боку людей насправді є відображенням недовіри до сучасної західної думки, яка використовує науку у якості зброї.

Сучасна наука і філософія, на якій ця наука заснована, поруч з цими руйнівними наслідками також перетворилась в догматичну релігію, яка розглядається як єдине джерело істини, яке ніколи не може бути піддане сумніву і не може бути спростовано. Наукові статті і тексти розглядаються як священні писання, а вчені сприймаються як священні особистості. У той же час як усі релігії і святині можуть бути піддані сумніву і спростовані сучасною західною думкою, наукові передбачення чи міркування приймаються як беззаперечні і неспростовні факти. Будь-який вид дискусії проти так званих «наукових» даних показується як антинауковий підхід і заперечення науки, піддаючись практиці лінчування і відлучення. Інакше кажучи, наука в руках Заходу стала ідолом сучасності,а такі збочені доктрини, які заперечують Творця і релігію,як атеїзм, деїзм, агностицизм, почали розповсюджуватись серед нових поколінь, укриваючись в ідолі науки.

В результаті зусиль по освяченню сучасної науки і перетворенню її в об’єкт, на який неможна замахуватись, в мусульманських суспільствах, як і в кожному суспільстві, вникає велика проблема і криза. Через те, що академічна спільнота в цілому, і теологічна (іляхіят) спільнота — зокрема, насичені західною просвітою, чуждою їх власній культурі і історії, і особливо через те, що вони уражені хворобою освячення науки, дискусії про взаємовідносини між Ісламом і наукою і про те, «що є мірилом істини — Одкровення чи наука?», часто стоять на порядку денному в нашому суспільстві. Захисні і складні підходи, так звані «спроби знайти золоту середину» між Ісламом і сучасною наукою, омана наукового трактування Корану, міркування на кшталт «Еволюція і Іслам», «Великий вибух і Іслам» стали звичайними підходами сьогоднішніх мусульманських богословів. Знов же, згідно так званим «науковим» фактам, тлумачення Корану і його тафсір є найбільш часто використовуваними підходами.

Найбільшою причиною усіх цих проблем є відсутність чіткого визначення і кордонів науки, а також відсутність ясності в тому, що є наукою, а що — порочними переконаннями поза меж науки. У той же час ігнорування реалій, які стоять за підходом Заходу до освяченню науки, так само є великою проблемою. Це відбувається тому, що те, що подається людям під видом науки, — це збочена ідеологія Заходу, яка суперечить розуму і природі, далека від усіх моральних цінностей і порочаща структура мислення Заходу, який бачить життя тільки як матерію і розглядає людину і природу як вдосконалену машину.

Так що ж таке насправді наука? Якими є межі науки? Чи є науковий метод джерелом думки, як стверджують жителі Заходу? Тепер ми можемо перейти до пошуку відповідей на ці питання.

Наука — це слово, утворене від латинського слова «scientia», яке означає «знання», і воно відноситься до організованому прагненню людини зрозуміти і зробити зрозумілим функціонування природи і природних явищ за допомогою спостерігаємих явищ. Цей процес здійснюється шляхом безпосереднього спостереження за природними явищами чи шляхом повторення і експериментування з ними в контрольованих умовах.

Згідно словнику Турецького лінгвістичного суспільства (Türk Dil Kurumu), наука визначається як звичайне знання і галузь науки, яка вибирає у якості предмету частину Всесвіту чи події, і намагається зробити висновки, використовуючи методи, засновані на експерименті і реальності.

Згідно загальноприйнятій точці зору, сучасна наука була закладена після XVI сторіччя Галілео Галілеєм (1564–1642), Йоганном Кеплером (1571–1630) і Френсісом Беконом (1561–1626). З цього періоду схоластичний філософський образ мислення, який раніше був поширений в Європі, був залишений, і замість цього інформація, отримана в результаті експериментів і спостережень, прийняла форму підтвердження чи спростування узагальнень чи теорій.

Після промислової революції в Європі західний світ добився величезних успіхів в експериментальних науках і спричинив вплив на увесь світ в цій області з XIX сторіччя по справжній час. Цей метод, який на Заході називають науковим методом і який представляє собою стиль дослідження, який відноситься до експериментальних наук, подається як єдиний метод для ідей і мислення. Захід нав’язав цей метод усьому світу у якості методу мислення, який складає основу думки. Його почали використовувати в усіх областях — як експериментальних, так не експериментальних. Цей науковий метод, запропонований західними мислителями, спричинив вплив на усіх людей в усьому світі в результаті панування ідеологій капіталізму і соціалізму в країнах світу. В результаті можна побачити, що багато країн мусульман так само освятили наукові думки і науковий метод. Через усі ці причини виникла необхідність прояснити науковий метод і розкрити відведені для нього межі.

Науковий метод — це специфічний метод дослідження, метою якого є встановлення реальності об’єкту дослідження шляхом проведення експериментів над ним. Це метод, який використовується тільки в емпіричних науках при вивченні конкретних субстанцій, і він не здатен сам по собі виробляти конкретні ідеї.

Науковий метод полягає в тому, щоб піддавати матерію контрольованим експериментам в різних умовах і середовищах, спостерігати за основними станами розглядаємої матерії разом з новими умовами, що надаються їй в лабораторіях, і на основі цих процесів, проводимих над матерією, виявляти відчутну матеріальну реальність і приходити до заключенню про неї.

Цей метод передбачає початок експериментів і спостережень за об’єктом дослідження при ігноруванні усіх попередніх знань про об’єкт дослідження. Згідно цьому методу, якщо ви хочете провести дослідження, ви повинні забути усі погляди і переконання, які у вас є по цьому питанню, і почати процеси «експериментування і спостереження», «вимірювання і оцінки» і «досягнення висновку і заключення», які складають собою наукові передумови. Якщо після цих процесів ви дійшли висновку, він залишиться «науковим висновком (результатом)», якщо ваша теза не буде відкинута. Хоча результат, досягнутий дослідником за допомогою наукового методу, називається «науковим фактом» чи «науковим законом», мова йде не про певний, а про гіпотетичний результат, який в будь-яку мить може бути спростований. Спростованість теорії, висунутої науковим методом, — це питання, яке треба враховувати в наукових дослідженнях.

Це науковий метод, і він застосовуваний до речовин, які можна піддати експериментам. Так в чому ж полягає проблема? Проблема полягає в тому, щоб брати науковий метод за основу мислення і замінити ним розумовий (аклі) метод мислення. Саме тут починаються помилки, плутанина і омана.

Оскільки науковий метод був прийнятий у якості основи мислення, а розумовий метод, який є єдиним методом правильного мислення, був залишений, багато знань і фактів були відкинуті і прийняті так, як нібито їх не існує. Така ситуація призвела до тому, що багато знань, які містять істини, ігноруються, хоча вони існують і вельми відчутні в нашому житті.

На цьому етапі необхідно висунути раціональний метод, який є єдиним методом мислення для людини. Розумовий (аклі) метод — це певний метод дослідження, метою якого є осягнення істини досліджуваної речі, об’єкту чи предмету, спочатку за допомогою органів чуття, які доносять інформацію до мозку, а потім мозок на основі попередньої інформації виносить судження, яке дозволяє йому пояснити цю інформацію. Як можна зрозуміти із цього визначення, досягнення людиною судження і ідеї розумовим шляхом — це, перш за усе, передача об’єкту чи факту в мозок через органи чуттів і виконання мозком акту мислення за допомогою попереднього знання, яке він має про цей об’єкт і факт.

Цей розумовий метод можна використовувати в усіх дослідженнях в позитивних науках, таких як фізика і хімія, в ідейних предметах, таких як ідеологія і законодавство, і в предметах, які обертаються навколо вербальних засобів спілкування, таких як література і фікх. Цей метод є природним методом, який веде до пізнанню і акту пізнання, і за допомогою цього методу людина може зрозуміти те, що вона осягнула раніше, або засвоїти те, чого вона бажає осягнути.

Як видно, розумовий метод є єдиним методом мислення для людини. Такі методи мислення, як науковий і логічний методи, є відгалуженнями розумового методу. Вони є одними із способів і інструментів мислення,застосовуваних в деяких областях. Вони не є основним методом мислення, застосовуваним для людини в усіх областях. Єдиним методом мислення є тільки розумовий метод.

Проте науковий метод можна застосувати тільки до матеріальних явищ, які можуть бути піддані експериментам в лабораторних умовах. Це лінія, яку науковий метод не в змозі перетнути. Якщо перетнути цю лінію і прийняти науковий метод у якості єдиного джерела знань і мислення, то це призводить до абсурдному висновку, що ніщо не може існувати, не будучи матеріальним і відчутним. У цьому випадку необхідно прийняти відсутність в житті багатьох інших знань, які фіксуються розумовим методом, оскільки вони невідчутні, невидимі і не можуть бути піддані експерименту, і це та трясовина, в якій погрузли західні вчені. Адже при даному підході необхідно заперечувати Аллаха, янголів, дияволів та багатьох інших істот і речі, які є абсолютною істиною. Це так тому, що існування жодного із цих об’єктів не було виявлено науковим шляхом, тобто за допомогою експериментів, спостережень і висновків, зроблених на основі матерії. Саме тут ми стикаємось з найбільшою оманою, помилкою і пасткою, тому що природні науки — це тільки один із видів знання і мислення. В житті існує багато знань, які не фіксуються науковим методом, але можуть бути доведені розумовим методом.

Наприклад, існування Аллаха можна з упевненістю довести розумовим методом. Подібним чином, існування янголів і демонів так само підтверджується доказами (шаріатськими текстами), категоричними по своєму походженню (катият ус-субут) і однозначними в своїй вказівці (катият уд-даляля), які були встановлені розумовим методом. Проте стверджувати, що увесь Всесвіт виник випадково, без Творця, володіючого життям, знанням, волею, могутністю і порядком, тому що він не може бути підданий експерименту і спостереженню, — це ніщо інше, як сорочка для утихомирення, надягнута на людський розум.

Так само ж ті, хто освячує науковий метод і приймає теорії вчених за абсолютну істину, заперечуючи при цьому існування творця Всесвіту через ненауковість, погоджуються прийняти у якості наукового факту те, що Всесвіт виник випадково 13,8 мільярдів років назад за допомогою вибуху невідомого походження. В результаті цього вибуху ймовірність утворення нинішнього Всесвіту і появи життя на землі зводиться до 1 із 1010(123), що неможливо зрозуміти людському розуму, і вони можуть повірити, що існують мільярди паралельних Всесвітів, які неможна побачити оком, і захищати і відстоювати цю маячню в ім’я науки тільки тому, що її вигадали вчені-лауреати Нобелевської премії.

Більше того, не варто забувати, що усі тези, що висуваються за допомогою наукового методу, мають властивість бути спростованими. Після спростування багатьох тез, які називаються «науковими фактами», які були виявлені науковим методом, вони насправді виявились помилками. Наприклад, науковий метод спочатку стверджував, що «атом — це найменша неділима частина матерії». Але пізніше тим же науковим методом було доведено, що атом ділиться, і перша теорія виявилась брехливою. Так само ж на протязі багатьох років вважалось, що Всесвіт безкінечний. На протязі багатьох років вчені стверджували, що Всесвіт безкінечний, хоча було очевидним як абсолютна істина, що Всесвіт не може бути безкінечним при розумовому підході, навпаки, вона обмежена і має кінець. Проте через деякий час було усвідомлено, що це велика помилка, і що Всесвіт кінцевий і обмежений.

Знов же, спочатку за допомогою наукового методу було заявлено, що матерія не зникне, але пізніше, за допомогою того ж наукового методу, було доведено, що матерія може зникнути, чим була виявлена брехливість першої теорії. Існує багато подібних прикладів, які називались «науковою істиною», «науковим фактом» чи «науковою теорією», а пізніше вони виявились брехливими і були спростовані за допомогою наукового методу. Інакше кажучи, результаты наукового методу — не остаточні, а є припускаємими. Неправильно використовувати у якості основи для мислення метод, який дає припускаємі висновки про існування, властивості і реальність матерії.

Таким же чином науковий метод може виявити процеси і закони за допомогою спостереження і експериментів, щоб визначити закони природи, яким підкоряються різні речовини. Він може за допомогою математичних формул пояснити ці закони, встановлені шляхом спостереження і експерименту. Наприклад, закон всесвітнього тяжіння, закони термодинаміки, плавучість води і повітря. Проте науковий метод ніколи не зможе розкрити те, як і чому існують ці закони, як і чому матерія діє згідно з цими законами, як і ким був встановлений цей тонкий порядок в природі і як і ким матерія була підкорена цим законам. Відповісти на усі ці питання можні тільки розумовим методом. Стверджувати, що наука перетнула кордони і межі своїх можливостей і відповіла на ці питання — ніщо інше, як батиль ^[1] ствердження, догматична віра і сліпа нав’язлива ідея.

Через усі ці причини використання наукового методу у якості основи для міркувань є великою помилкою і оманою. Той факт, що цей метод не здатен довести дещо існуюче беззаперечними доказами, є явним прикладом того, що цей метод не може служити основою для мислення.

Незважаючи на усі ці факти, західний світ перетворив науковий метод в недоторкану тему. Це відхилення досягло такого рівня, що коли згадується метод мислення, на думку спадає тільки науковий метод, вважаючи, що правильне і здорове дослідження і розгляд може бути виконано тільки за допомогою даного методу, і маючи помилкову думку, що за допомогою цього методу можна судити про усе і про усіх. Ситуація настілки вийшли з-під контролю, що цей метод став використовуватись навіть в областях, пов’язаних з життям і суспільством. В деяких проблемах, пов’язаних з людиною і суспільством, були проведені розумні дослідження з використанням наукового методу, які були увібрані в форму науки.

В результаті цієї омани вони застосували науковий метод до поведінки, стану і дій людини і заявили, що створили такі галузі науки, як психологія, соціологія і педагогіка. Наприклад, вони спостерігали за дітьми різного віку, при різних умовах і називали повторення цих спостережень експериментами. Проте спостереження за подією, яка є об’єктом дослідження, разом з тимчасовими і ситуаційними змінними не входить у рамки наукового експерименту. В даному контексті поведінка дитини, яка спостерігається в різному віці і в різних умовах, не підпадає під рамки наукового експерименту, і це дослідження не може вважатись науковим методом. Це, у кращому випадку, лише спостереження, повторення спостереження чи висновок, зроблений на основі спостереження.

Найважливішим елементом наукового методу є експеримент. З іншого боку, експеримент проводиться тільки в лабораторії і підходить тільки для речовини. Тому застосування наукового методу в інших областях, окрім матерії та її станів, є жахливою помилкою, яка може призвести до помилкових оцінок. Західні вчені впали у велику помилку і оману, намагаючись досліджувати за допомогою наукового методу предмети, які повинні досліджуватись розумовим методом, і приймаючи отримані результати як науку чи наукові думки. В основі усіх цих оман лежить узагальнення наукового методу і його трактовка як основи для мислення.

Так, наука і науковий метод — це метод мислення з певними кордонами, який дає успішні результати при використанні його в своїй області і відкриває двері для багатьох винаходів і відкриттів, які полегшують життя людей. На протязі усієї історії багато людей з усіх релігій і націй добились дуже важливих і значущих результатів за допомогою наукового методу. Так само ж на протязі сторіч мусульманські вчені використовували науковий метод в потрібних областях і зробили відкриття і знахідки, які залишили свій слід в історії. Кожен, хто хоч трохи читав історію науки, може ясно побачити цей факт, як і те, що наука — це не те, що з’явилось тільки в останні сторіччя і належить Заходу, а навпаки, це спільна справа усього людства. Необхідно, щоб наука і наукові методи були повторно передані мусульманським поколінням з чітким визначенням і кордонами.

Проте так само необхідно врятувати науку від сучасних порочних і деструктивних ідеологій і впливу на неї прогнилої західної думки, тому що під видом науки Захід надає людству натуралізм, матеріалізм і застарілу філософську маячню,які є збоченими вченнями. Зокрема, він намагається використати цікавість і ентузіазм мусульманської молоді до науки і прагне похитнути її віру в істину і Одкровення, завадити їй правильно мислити розумовим методом і відірвати її від усіх своїх цінностей і моральних принципів. Він примушує молодь заперечувати, що Всевишній Аллах — вічний Творець, дає силу і волю, дає життя і смерть і встановлює закон і порядок усьому з Його безкінечним знанням, і при цьому Захід закликає молодь вірити у щось абсурдне, таке як «несвідома матерія і певні природні закони становлять собою причину усього».

إِنَّ فِي خَلۡقِ ٱلسَّمَٰوَٰتِ وَٱلۡأَرۡضِ وَٱخۡتِلَٰفِ ٱلَّيۡلِ وَٱلنَّهَارِ وَٱلۡفُلۡكِ ٱلَّتِي تَجۡرِي فِي ٱلۡبَحۡرِ بِمَا يَنفَعُ ٱلنَّاسَ وَمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ مِنَ ٱلسَّمَآءِ مِن مَّآءٖ فَأَحۡيَا بِهِ ٱلۡأَرۡضَ بَعۡدَ مَوۡتِهَا وَبَثَّ فِيهَا مِن كُلِّ دَآبَّةٖ وَتَصۡرِيفِ ٱلرِّيَٰحِ وَٱلسَّحَابِ ٱلۡمُسَخَّرِ بَيۡنَ ٱلسَّمَآءِ وَٱلۡأَرۡضِ لَأٓيَٰتٖ لِّقَوۡمٖ يَعۡقِلُونَ

«Воістину, в створенні небес і землі, в зміні ночі і дня, в кораблях, які пливуть по морю з тим, що приносить користь людям, в воді, яку Аллах ниспослав з неба і за допомогою якої Він оживив мертву землю і розселив на ній всіляких тварин, в зміні вітрів, в хмарі, підкореній між небом і землею, містяться знамення для людей розуміючих» (2:164).

Тому однією із пріоритетних і першочергових задач для усіх мусульман, які приймають на себе заклик до Ісламу, повинно стати поміщення науки,яка перетворилась в догматичну релігію перед лицем Одкровення і Ісламу, на своє місце і перегляд її кордонів на правильній основі. Необхідно діяти під керівництвом Одкровення, яке є єдиним мірилом істини і реальності, щоб бути пильним по відношенню до вірувань, які відхиляються. І думкам, які вводять в оману, представленим під видом науки, і викривати їх брехню і фальш. Ця боротьба — не та боротьба, яку можуть вести розуми, нашпиговані західною культурою, західні фанатики, які рухомі оборонним комплексом неповноцінності. Ця боротьба може вестись тільки молодими людьми, які присвятили себе справі і підрились шляху Ібрахіма (а.с.), лідера таухіду. Ця молодь, озброївшись в своєму арсеналі ідеями Ісламу, знищить найбільшого ідола сучасності — сцієнтизм. Мир благочестивим, які відвернулись від усіх брехливих божеств і сучасних ідолів, увірувавши і обернувшись до одному Аллаху.

Сердар Йилмаз

Kokludegisimdergisi.com

[1] Батиль — це причастя дійсного залогу (ісм фаіль), утворене від дієслова «баталя». Араби говорять про річ, якщо вона суперечить істині і правильності: «Баталя аш-шайу». В основі цей корінь вказує на зникнення чого-небудь, на його тимчасовість і нетривалість.