Вітаємо вас, дорогі брати і сестри, по усьому світу у межах нового випуску із серії «Разом з благородним хадісом». Ми починаємо з найкращого привітання: ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Ан-Нуман ібн Башір, вказуючи своїми пальцями на вуха, сказав: «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنَّ الْحَلاَلَ بَيِّنٌ وَإِنَّ الْحَرَامَ بَيِّنٌ وَبَيْنَهُمَا أُمُوْرٌ مُشْتَبِهَاتٌ لاَ يَعْلَمُهُنَّ كَثِيْرٌ مِنَ النَّاسِ، فَمَنِ اتَّقَى الشُّبُهَاتِ فَقَدْ اسْتَبْرَأَ لِدِيْنِهِ وَعِرْضِهِ، وَمَنْ وَقَعَ فِي الشُّبُهَاتِ وَقَعَ فِي الْحَرَامِ، كَالرَّاعِي يَرْعىَ حَوْلَ الْحِمَى يُوْشِكُ أَنْ يَرْتَعَ فِيْهِ، أَلاَ وَإِنَّ لِكُلِّ مَلِكٍ حِمًى أَلاَ وَإِنَّ حِمَى اللهِ مَحَارِمُهُ أَلاَ وَإِنَّ فِي الْجَسَدِ مُضْغَةً إِذَا صَلَحَتْ صَلَحَ الْجَسَدُ كُلُّهُ وَإِذَا فَسَدَتْ فَسَدَ الْجَسَدُ كُلُّهُ أَلاَ وَهِيَ الْقَلْبُ
«Воістину, дозволене (халяль) — очевидно і заборонене (харам) — очевидно, а між ними знаходиться сумнівне, відносно якого багато людей ясного уявлення не мають. Той, хто стережеться сумнівного, звільняється (від нього) заради (збереження) своєї релігії і своєї честі, той, хто займається сумнівним, прийде і до скоєння заборонного, адже він подібний до пастуха, який пасе біля заповідного місця своє стадо, яке ось-ось опиниться там. Кожен владика обов’язково має своє заповідне місце, а заповідним місцем Аллаха є те, що Він заборонив людям. Воістину, є у людини у тілі шматочок плоті, який, будучи хорошим, робить хорошим і усе тіло, а будучи негідним, приводить у негідність і усе тіло, і цим шматочком є серце» (муттафакуналяйхі).
Воістину, краща мова належить Аллаху, а краще керівництво — Пророку Мухаммаду ﷺ.
Це один із найбільш великих хадісів, оскільки у ньому очевидно чітке і ясне значення для кожного, хто володіє розумом. Давайте розберемось у словах Посланця ﷺ:
«Воістину, дозволене — очевидно», тобто, усе, що халяль, очевидно, оскільки є тексти на дозволеність того або іншого; або ж це витікає із загального контексту на дозволеність, як, наприклад, говориться у наступному аяті:
خَلَقَ لَكُم مَّا فِي ٱلۡأَرۡضِ جَمِيعٗا
«Створив для вас усе, що на землі» (2:29).
Буква «лям» («для») у аяті говорить, що цільовим призначенням усього, що на землі, є користування. Із цього розуміється, що в основі речей лежить дозволеність, окрім тих випадків, коли є вказівка на протилежне (на заборонність).
«Воістину, заборонне (харам) — очевидно»: тобто, усе, що харам — ясно із текстів, які вказують на заборону, подібно текстам на заборонність розпусти і таких заборон, які тягнуть за собою хадж (запобіжний захід) чи укубат(покарання), або ж це витікає із загального контексту на заборонність; наприклад, Посланець Аллаха ﷺ сказав:
كُلُّ مُسْكِرٍ حَرَامٌ
«Усе, що п’янить, заборонено (харам)».
«А між ними знаходиться», тобто між дозволеним і заборонним знаходиться «сумнівне», яке має схожість як з заборонним, так і з дозволеним, і вимагає особливої пильності. Далі говориться: «відносно якого багато людей ясного уявлення не мають», — але тут не говориться про усіх людей, оскільки для вчених, які розглядали це питання, подібні питання не є сумнівними. У випадках, коли з’являється сумнів щодо дозволеності чи заборонності чого-небудь, а також відсутній шаріатський текст або іджма на дане питання, то вчений-муджтахід виводить іджтіхад (хукм) про дозволеність чи заборонність даної речі на основі шаріатського доводу.
У протилежному випадку ближче до богобоязливості буде відсторонитись від сумнівного. Різні думки вчених щодо сумнівного, про яке говориться у даному хадісі, полягає у наступному. Частина із них, яка вважає сумнівне харамом, сказала, що раз у хадісі сказано: «Той, хто стережеться сумнівного …», — то це означає, що той, хто не огородив свою честь і релігійність від сумнівного — впав у заборонне. Інші ж назвали сумнівне дозволеним, пояснюючи це тим, що пастух, який наблизився до заповіднику, іще не скоїв хараму, але віддалитися від сумнівного ближче до набожності.
Пророк ﷺ повідомляє нам про те, як ми повинні вчиняти, сказавши: «Той, хто стережеться сумнівного», — тобто є той, хто турбується за себе і хоче захиститись, вчиняє природним чином — «звільняється (від нього)», — тобто скеровується до непричетності у відношенні сумнівного. Для чого йому так вчиняти? «Заради (збереження) своєї релігії», — щоб зберегти себе від претензій з боку Шаріату, — «і своєї честі», — перед людьми заради уникнення звинувачень у порушенні заборон. Повідомляється, що під «честю» мається на увазі тіло, або, інакше кажучи: «збереження релігії і тіла».
Далі Посланець Аллаха ﷺ сказав: «А той, хто займається сумнівним, прийде і до скоєння заборонного», — оскільки той, хто з легкістю дозволяє собі робити сумнівне, з часом наблизиться до скоєння очевидного харама (заборонність якого підкріплена текстами), або ж те, що він буде робити, вважаючи це сумнівним, насправді є заборонним у Шаріаті. Для наочності приводиться життєвий приклад: «Адже він подібний пастуху, який пасе своє стадо біля заповідного місця», — який обгороджений від проникнення тварин і сторонніх людей.
Того, хто опинився у безпосередній близькості до хараму, Посланець Аллаха ﷺ описує наступним чином: «(стадо), яке ось-ось опиниться там», — тобто у тому самому заповідному місці через послаблення уважності і самовпевненого випасу худоби. Далі в арабському тексті аяту тричі вживається «أَلاَ», щоб привабити увагу слухача до кожного нового повідомлення. Пророк ﷺ сказав: «Кожен володар обов’язкового має своє заповідне місце», — у яке заборонено входити стороннім і за порушення кордонів якого є покарання. «А заповідним місцем Аллаха є те, що Він заборонив людям», — тобто є непослух. Будь-який, хто порушив що-небудь із заборон Аллаха, заслуговує покарання. Харами, з точки зору того, що їх теж заборонено переступати, схожі з заповідним місцем володаря.
Відносно того, що відсторонення від сумнівного або впадання у безчинство залежать від стану серця, хадіс описує наступним чином: «Воістину, є у тілі людини шматочок плоті, який, будучи хорошим», — мається на увазі за рахунок іману, знань і вміння бут вдячним, а дієслово «صَلَحَتْ» вживається з харакятом фатха, що звучить більш красномовніше і грамотніше, аніж з даммою. Тоді при цьому: «робить хорошим і усе тіло», — виражається у вчинках, «А будучи негідним», тобто, якщо цей шматочок плоті повний заперечення, сумнівів і позбавлений вдячності своєму Господу за блага, то «приводить до негідності і усе тіло», що проявляється у розпусті і непокорі. «І цим шматочком», — тобто тим, що вбирає в себе вище описане,«є серце». Іншими словами, серце — володар, а решта частин тіла нагадують те саме стадо.
Аллах Всевишній не залишив людину один на один з Шайтаном. Навпаки, Аллах наділив людину керівництвом по протистоянню його вивертам і шкоді, як і тому, як треба кидати Сатані виклик за допомогою сили віри і точного знання прямого шляху Шаріату, а також слідування по цьому шляху. Тут ми повинні уявити могутність Всевишнього Аллаха у воздаянні і покаранні. Критерії халяля і харама є мірилом будь-якого нашого вчинку, великого чи малого. Ми не повинні дозволяти нашим пристрастям (аль-хава) брати контроль над нашими діями. Шлях до омани починається з чогось малого, а потім набирає масштаби.
Нам треба скерувати свої погляди на набуття вдоволення Аллаха. Аллах ніколи не залишить Свого раба без виходу із важкої ситуації і допомоги. Навпаки, Він завжди на боці того, хто тримається прямого шляху (аль-істікама). Аллах веде того, хто щиро слідує нормам Шаріату, які засновані на доказах. Саме так ми можемо упевнено слідувати прямим шляхом, не переступаючи ліній розмежування, і уберегти себе від покарання Аллаха. О, Аллах, веди нас прямим шляхом! Захисти нас через головування Шаріату на землі!
До нових зустрічей, дорогі слухачі, при вивченні наступного хадісу Пророка ﷺ. Нехай береже т вас Аллах. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Махір Саліх
17 Сафара 1441 р.х.
16.10.2019 р.
