Звідки з’явилась людина?
وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ
«Воістину, Ми створили людину із есенції глини» (23:12).
Що на нього очікує?
ثُمَّ إِنَّكُمْ بَعْدَ ذَلِكَ لَمَيِّتُونَ* ثُمَّ إِنَّكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ تُبْعَثُونَ
«Після цього ви неодмінно помрете. А потім, у День воскресіння, ви неодмінно будете воскрешенні» (23:15, 16).
Для чого вона була створена?
وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ
«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).
Який результат усього цього?
فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكاً
«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то всілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим та нещасним . А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:123–124).
Звідки з’явилась людина? Що на неї очікує? Для чого вона була створена? надання повної думки про людину, життя та Всесвіт буде рішенням цієї основної проблеми людини. Коли ж знайде своє рішення основна проблема, тоді вирішиться і решта інших.
Основні та другорядні проблеми людини
Частина 41 Вісімнадцяте: скупість
Скупість — це один із проявів інстинкту самозбереження, який виражений у небажанні втрачати своє майно. Скупість відноситься до душевному стану людини, у результаті чого формується неправильний образ життя та неправильна поведінка, а саме — жадібність. Всевишній Аллах говорить:
وَأُحْضِرَتِ الأَنفُسُ الشُّحَّ
«Душам притаманна скупість» (4:128).
Скупість притаманна кожній людині і є вродженою якістю. В арабській мові «скупість» означає жадібність до багатству. Бухарі передав від Абу Хурайри (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
أَنْ تَصَدَّقَ وَأَنْتَ صَحِيحٌ شَحِيحٌ، تَخْشَى الْفَقرَ وَتَأْمُلُ الْغِنَى
«(Краща) милостиня — яку ти подаєш, будучи здоровим та скупим, побоюючись бідності та сподіваючись розбагатіти».
Скупість — це прагнення людини зберегти своє по праву і нестача щедрості.
Всевишній Аллах сказав:
قُل لَّوْ أَنتُمْ تَمْلِكُونَ خَزَآئِنَ رَحْمَةِ رَبِّي إِذًا لَّأَمْسَكْتُمْ خَشْيَةَ الإِنفَاقِ وَكَانَ الإنسَانُ قَتُورًا
«Скажи: «Якщо б в володіли скарбницями милості мого Господа, то усе одно скупились би із страху обідніти, адже людина скупа» (17:100).
Всевишній Аллах дав точний опис людині, тому що Він її створив та знає її природу. Людина скупиться через страх обідніти , цей страх виникає у людини через відсутність правильних понять, які дали б їй рішення цієї проблеми. Правильні ж поняття виникнуть у людини лише тоді, коли вона правильно вирішить свою основну проблему у житті, а це можливо тільки з прийняттям ісламської акиди.
Скупість людини витікає із інстинкту самозбереження так само, як і витрачання , проте у більшості випадків скупість засуджувана , а витрачання схвалюється.
Скупість — це засуджувана якість. Ісламська акида прийшла позбавити людей від цієї якості. Всевишній Аллах похвалив ансарів, які віддали перевагу мухаджирам над собою, незважаючи на те, що самі були у скруті . Услід за цим Аллах похвалив тих, хто уберігся від власної скупості . Всевишній Аллах сказав:
وَالَّذِينَ تَبَوَّؤُوا الدَّارَ وَالْإِيمَانَ مِن قَبْلِهِمْ يُحِبُّونَ مَنْ هَاجَرَ إِلَيْهِمْ وَلَا يَجِدُونَ فِي صُدُورِهِمْ حَاجَةً مِّمَّا أُوتُوا وَيُؤْثِرُونَ عَلَى أَنفُسِهِمْ وَلَوْ كَانَ بِهِمْ خَصَاصَةٌ وَمَن يُوقَ شُحَّ نَفْسِهِ فَأُوْلَئِكَ هُمُ الْمُفْلِحُونَ
«А ті, які жили у домі (Медині) та набули віру до них, люблять тих, хто переселився до них, і не відчувають ніякої потреби до того, що даровано їм. Вони віддають їм перевагу перед собою, навіть якщо вони самі у скруті . А ті, хто уберігся від власної скупості, є тим, хто набув успіху» (59:9).
Аллах засуджує лицемірів за скупість:
قَدْ يَعْلَمُ اللَّهُ الْمُعَوِّقِينَ مِنكُمْ وَالْقَائِلِينَ لِإِخْوَانِهِمْ هَلُمَّ إِلَيْنَا وَلَا يَأْتُونَ الْبَأْسَ إِلَّا قَلِيلًا ، أَشِحَّةً عَلَيْكُمْ
«Аллах знає тих із вас, які відвертають людей від участі у війні, і тих, які говорять своїм братам: «Ідіть до нас!». Вони (лицеміри) беруть у війні жалюгідну участь , оскільки вони скупі по відношенню до вас» (33:18,19).
У цьому ж аяті Всевишній Аллах сказав про них:
أَشِحَّةً عَلَى الْخَيْرِ
«Скупляться на добро» (33:19).
Скупість веде до загибелі. Вона постійно штовхає людину до отримання та збереження багатства. Через скупість людина постійно відчуває роздратування , якщо вона не може досягти бажаного. Вона засмучується та турбується , якщо позбавляється майна і не може його повернути.
Передав Муслім від Джабіра ібн Абдуллаха, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
اِتَّقُوا الظُّلْمَ فَإِنَّ الظُّلْمَ ظُلُمَاتٌ يَوْمَ الْقِيَامَةِ. وَاتَّقُوا الشُّحَّ فَإِنَّ الشُّحَّ أهْلَكَ مَنْ كَانَ قَبْلَكُمْ حَمَلَهُمْ عَلَى أَنْ سَفَكُوا دِمَاءَهُمْ وَاسْتَحَلُّوا مَحَارِمَهُمْ
«Бійтесь несправедливості, воістину, несправедливість обернеться огидним мороком у День воскресіння, і бійтесь скупості, воістину, скупість згубила тих, хто жив до вас, спонукавши їх проливати кров і дозволяти собі робити те, що було для них забороненим».
Посланець Аллаха ﷺ повідомив нам, що поширення скупості відноситься до ознак Останнього часу. Передав Муслім від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
يَتَقَارَبُ الزَّمَانُوَيَقْبِضُ الْعِلْمُوَتَظْهَرُ الْفِتْنُ وَيَلْقَى الشُّحُّ وَيَكْثُرُ الْهَرْجُقَالُوا: وَمَا الْهَرْجُ؟ قَالَ :الْقَتْلُ.
«Прискориться час, зменшаться знання, пошириться смута та скупість, і збільшиться хардж». Потім його спитали: «Що таке хардж?». Посланець Аллаха ﷺ відповів: «Вбивство».
Той, хто вдовольнився Ісламом як рішенням основної проблеми, прагне позбутися від скупості та жадібності, витрачаючи із того, що дарував йому Аллах, згідно з Його наказами. Він не робить упущень у витрачанні на обов’язкове і не вагається витрачати на рекомендоване, він витрачає на себе та свою родину, доки є можливість.
Він не сумує, якщо не отримав бажаного, тому що він розуміє, що це не залежить від нього.
Щира віра видаляє із серця людини будь-яку схильність до скупості. Ми знаходимо, що віра виправляє різноманітні схильності людини, такі як скупість, жадібність та до них подібні. Віруюча людина переконана,що Аллах наділяє уділом кожного Свого раба, тому він не сумує, якщо втратить що-небудь, і надмірно не радіє тому, що було даровано йому. Передав Ібн Джарірат-Табарі від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَلَا يَجْتَمِعُ الشُّحُّ وَالْإِيمَانُ فِي قَلْبِ عَبْدٍ أَبَدًا
«Ніколи не збереться скупість та віра у серці віруючого».
Всевишній Аллах сказав:
قُلْ إِنَّ رَبِّي يَبْسُطُ الرِّزْقَ لِمَن يَشَاء مِنْ عِبَادِهِ وَيَقْدِرُ لَهُ وَمَا أَنفَقْتُم مِّن شَيْءٍ فَهُوَ يُخْلِفُهُ وَهُوَ خَيْرُ الرَّازِقِين
«Скажи: «Воістину, мій Господь збільшує або обмежує уділ тому із Своїх рабів, кому побажає. Він відшкодує усе, що б ви не витратили. Він — Найкращий із даруючих уділ» (34:39).
Якщо людина втратила щось, отож це — не її уділ . Їй належить тільки те, що вона отримала. Аллах визначає уділ кожної людини по Своїй мудрості, одним Він дає багато, а іншим — мало. Аллах повідомив, що відшкодує сповна усе витрачене майно, адже Він є Найкращим із даруючих уділ.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Мухаммад (Халифа Мухаммад), Йорданія
10 Джумада ас-сані 1438 р.х.
09.03.2017р.
