Хвала Аллаху – Господу світів. Мир та благословення імаму богобоязливих, господину посланців, посланому у якості милості для світів, – Пророку Мухаммаду, його родині та сподвижникам. О Аллах, Твоєю Милістю та Милосердям збери нас з ними та посели нас у Раю у їх товаристві!
Дорогі мусульмани!
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху! У цьому випуску ми продовжуємо наші міркування над книгою «Основи ісламської нафсії» для того, щоб привести живі приклади ісламської особистості з акцентом на ісламську нафсію. І нехай Аллах дарує нам успіх!
Ми у цих випусках надаємо для усіх мусульман і, зокрема, для носіїв заклику, основні чинники, які складають ісламську нафсію, об усі ми стали такими, якими того хоче Аллах. Щоб Аллах наділив нас перемогою, допомогою та Своїм вдоволенням, поміняв наше положення, як і було обіцяно, дарував нам Халіфат, як тим, хто був до нас, зміцнив нас в Ісламі, який Він обрав для нас, змінив наш страх на почуття безпеки.
О мусульмани!
У попередньому випуску ми сказали, що: «Якщо аклія та нафсія людини сформувалась на основі Ісламу, то вона буде ісламською особистістю, яка, незважаючи ані на які труднощі, буде іти по своєму шляху до добра, не боячись жодних докорів на шляху Аллаха». Наведемо яскравий приклад із життя Пророка ﷺ:
Був ниспосланий аят від Аллаха зі зверненням до Свого Пророка ﷺ:
«О Посланець! Сповісти про те, що ниспослано тобі від твого Господа. Якщо ти не зробиш цього, то не донесеш Його послання. Аллах захистить тебе від людей. Воістину, Аллах не наставляє на прямий шлях невіруючих людей» (5:67)
У відповідь на це Посланець Аллаха ﷺ взявся доводити до людей те, що було ниспослано йому від Господа, не боячись докорів на свою адресу і усього того, що могли заподіяти йому люди на шляху Аллаха, включаючи навіть.
Лишу вслухайтесь у слова, які він ﷺ скаже своєму дядьку Абу Талібу, до якого прийшли лідери Курайша і сказали: «О Абу Таліб, ти – старший серед нас і тебе вшановують. Ми просимо тебе зупинити свого племінника. Ми не будемо терпіти ображання наших батьків та ідолів».
Ібн Ісхак сказав, що після цього Абу Таліб передав це послання Пророку Мухаммаду ﷺ, сказавши йому: «О мій племінник! Люди із твого народу прийшли до мене і сказали те-то і те-то. Так пощади мене і себе і не примушуй мене переносити те, що я можу і не винести!». Посланець Аллаха ﷺ подумав, що дядька не буде більше його захищати та видасть його, що він уже втомився підтримувати та захищати його, після чого сказав: «О мій дядько! Навіть якщо мені покладуть сонце у праву руку, а місяць – у ліву, з умовою залишити цю справу, я не залишу її, доки не завершить її Аллах повністю або доки я не загину!».
О мусульмани!
Такою повинна бути нафсія віруючого. Він повинен бути готовим пожертвувати собою заради Ісламу. Позиція самопожертви в ім’я перемоги Ісламу не є позицією окремої людини. Не лише Посланець Аллаха ﷺ займав її. В історії мусульман є багато прикладів подібної самопожертви, оскільки сподвижники, у першу чергу – Абу Бакр, були солідарні з Посланцем Аллаха ﷺ та мали таку стійку, тверду та хоробру позицію. Коли Абу Бакр (р.а.) прийняв рішення піти війною на віровідступників , Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.) завагався. Тоді Абу Бакр дав розсудливе пояснення: «Хіба я, доки живий, дозволю релігії зменшитись?». Абу Бакр (р.а.) показав свою готовність померти заради повторного втілення одного із положень Ісламу– закяту. І це була не вигадана битва. Це – битва, прописана в історії!
Матері продовжують народжувати подібних лідерів, які, не збільшу, якщо скажу, схожі на сахабів (р.а.)! Наведемо яскравий приклад із нашого часу, якому я особисто був свідком:
У 1984 році ми перебували в одній із в’язниць Йорданії, і наше число – число хлопців із Хізб ут-Тахрір – досягало 42 особи. Там я побачив та почув про багаточисленні жертви та відважну стійкість. Нас часто навідували у в’язниці, щоб проявити нам підтримку.
Нинішній амір Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта (нехай береже його Аллах, наставить та дасть перемогу через нього) також знаходився з нами у цій в’язниці . Він узяв з нас клятву на підпорядкування, яка спонукає нас до роботи по втіленню законів Аллаха и правлінню Корану та Сунні у другому Праведному Халіфаті за методом пророцтва . О Аллах, нехай буде так, амінь.
Одного разу, декілька хлопців прийшли навідати нас з ранку та принесли з собою список з іменами 13 братів, страчених тираном Лівії. Через мить список потрапив до рук нашого аміра Абу Ясіна (нехай береже його Аллах та наставить і нехай зробить Фірдаус нашим та його притулком. Амінь!).
Коли список потрапив до рук Абу Ясіна – він його прочитав, і очі аміра наповнились сльозами. Його очі не просихали цілий день. Коли хлопці побачили те, як ця новина вплинула Абу Ясіна, почали збиратись біля нього натовпами та виражати співчуття, говорячи йому: «О Абу Ясін, прояви терпіння та покору. Ці страчені хлопці вважаються шахідами. Їм дароване життя від от Аллаха. Так що ми повинні радіти, а не плакати!».
Тим не менш, Абу Ясін нічого не говорив у відповідь і не облишав плакати протягом одного дня. І коли стража зачинила двері камери, хлопці зібрались навколо Абу Ясіна і почали виражати співчуття. Протягом дня з миті отримання списку з іменами страчених хлопців він не промовив ані слова. І раптом Абу Ясін заговорив, щоб сказати промову, яка вразила усіх присутніх. Ті слова показали наявність високої ісламської нафсії в Абу Ясіні! Цікаво, що ж він сказав?
О мусульмани!
Вслухайтесь з відкритими серцями та розумами у слова, наповнені світлом, здатним осяяти тих, хто став на шлях заклику! Вслухайся, Благородна Умма, і нехай увесь світ почує и. Вони спитали його: «Чому ти увесь день плачеш, о Абу Ясін?». І він (нехай береже його Аллах) спитав : «Ви вважаєте, що я плачу, сумуючи за ними?». Вони відповіли: «Так чому ж ти тоді плакав?». Він сказав: «Я не плакав і не стану плакати, сумуючи за ними. Я плакав і плачу, тому що був позбавлений можливості прийняти шахаду (смерть шахіда) разом з ними!».
Після звільнення я дізнався від одного із товаришів Абу Ясіна, що Абу Ясін (нехай береже його Аллах і нехай наставить) був ув’язнений у Лівії з цими хлопцями, які стали шахідами, і він знав особисто кожного із них!
Машааллах, о Абу Ясін! Якою сильною є твоя богобоязливість! Якою високою є твоя нафсія! Як багато у тобі щирості! Шахада цих хлопців та решти інших не повинна бути марною, і не стане . Ісламська Умма вшанує ці жертви встановленням Праведного Халіфате, де будуть правити по законам Аллаха, втілювати Коран та Сунну Пророка ﷺ. О брати, поспішайте до вдоволення Аллаха, Його прощенню, Раю, перемоги від Нього та до щастя в обох світах.
На сьогодні ми обмежимось цим, щоб продовжити наші міркування у найближчих випусках, з дозволу Аллаха. А до цього ми прощаємось з вами у надії на швидку зустріч. Нехай убереже вас Аллах. Дякуємо вам за вашу увагу. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
