بسم الله الرحمن الرحيم
Хвала Аллаху – Господу світів. Мир та благословення імаму богобоязливих, господину посланців, посланому у якості милості для світів, – Пророку Мухаммаду, його родині та сподвижникам.
О Аллах, Твоєю Милістю та Милосердям збери нас з ними та посели нас у Раю у їх товаристві!
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху! У цьому випуску ми продовжуємо наші міркування над книгою «Основи ісламської нафсії» для того, щоб сформувати ісламську особистість, приділивши увагу ісламській аклії та ісламській нафсії. І нехай Аллах дарує нам успіх!
О мусульмани!
Дарімі передає у своєму «Муснаді», що Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.) сказав:
رَحِمَ اللَّهُ مَنْ أَهْدَى إِلَيَّ عُيُوبِي تُحِبُّونَ أَنْ تَقُولُوا فَيُحْتَمَلَ لَكُمْ, وَإِنْ قِيلَ لَكُمْ مِثْلُ الَّذِي قُلْتُمْ غَضِبْتُمْ
«Нехай змилостивиться Аллах над тим, хто покаже мені на мої гріхи. Вам подобається, коли люди проявляють терплячість на те, що говорите ви. Але ви злитесь, коли на вашу адресу говорять те ж саме».
У книзі Абу Шейха аль-Асбахані «Амсаль аль-хадіс» приводиться від Анаса ібн Маліка, що Пророк ﷺ сказав:
الْمُؤْمِنُ مَرْآةُ الْمُؤْمِنِ
«Віруючий – це дзеркало для іншого віруючого».
У книзі Абу Шейха аль-Асбахані «Амсаль аль-хадіс» приводиться від Абу Хурайри, що Пророк ﷺ сказав:
إِنَّ أَحَدَكُمْ مَرْآةُ أَخِيهِ، فَإِذَا رَأَى بِهِ شَيْئًا فَلْيُمِطْهُ عَنهُ
«Віруючий є дзеркалом для свого брата, і якщо він бачить в ньому свою ваду, то виправляє її».
О мусульмани!
На підґрунті усього переліченого я підібрав декілька хадісів у назидання як собі, так і вам. Може бути, ці хадіси допоможуть нам орієнтуватись по життю та полегшать досягнення вдоволення Всевишнього Аллаха.
Байхакий передав у своєму «Сунані », що Пророк ﷺ сказав:
إِنَّ هَذَا الدِّينَ مَتِينٌ فَأَوْغِلْ فِيهِ بِرِفْقٍ، وَلاَ تُبَغِّضْ إِلَى نَفْسِكَ عِبَادَةَ اللَّهِ، فَإِنَّ الْمُنْبَتَّ لاَ أَرْضًا قَطَعَ، وَلاَ ظَهْرًا أَبْقَى
«Воістину, ця релігія міцна, так поглиблюйся ж у неї м’яко! Не роби поклоніння Аллаху ненависним. Адже той, хто не розрахує важкість свого вантажу, і шлях не здолає, і погубить свою верхову тварину!».
Передав Бухарі у своєму «Сахиху» від Абу Хурайри (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:
دَعُونِي مَا تَرَكْتُكُمْ إِنَّمَا هَلَكَ مَنْ كَانَ قَبْلَكُمْ بِسُؤَالِهِمْ وَاخْتِلاَفِهِمْ عَلَى أَنْبِيَائِهِمْ فَإِذَا نَهَيْتُكُمْ عَنْ شَيْءٍ فَاجْتَنِبُوهُ، وَإِذَا أَمَرْتُكُمْ بِأَمْرٍ فَأْتُوا مِنْهُ مَا اسْتَطَعْتُمْ
«Залиште мене, доки я залишив вас, адже, воістину, тих, хто жив до вас, згубила велика кількість їх питань та незгода зі своїми пророками, і коли я забороняю вам щось, то уникайте цього, а коли велю вам щось, робіть із цього те, що зможете».
Знов Бухари передає від Абу Хурайри, що Пророк ﷺ сказав:
إِنَّ الدِّينَ يُسْرٌ وَلَنْ يُشَادَّ الدِّينَ أَحَدٌ إِلاَّ غَلَبَهُ فَسَدِّدُوا وَقَارِبُوا وَأَبْشِرُوا وَاسْتَعِينُوا بِالْغَدْوَةِ وَالرَّوْحَةِ وَشَيْءٍ مِنَ الدُّلْجَةِ
«Воістину, релігія ця легка, але якщо хто-небудь починає боротись з нею, вона незмінно перемагає його. Так дотримуйтесь же правильного шляху, наближайтеся, радійте та звертайтесь (до Аллаха) за допомогою вранці, ввечері та вночі».
Ат-Табарані передав в «Аль-Кабірі» від Муаза ібн Джабаля наступне: «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنَّ أَخْوَفَ مَا أَخَافُ عَلَى أُمَّتِي ثَلاثٌ: زَلَّةُ عَالِمٍ، وَجِدَالُ مُنَافِقٍ بِالْقُرْآنِ، وَدُنْيَا تُفْتَحُ عَلَيْكُمْ
«Більше за усе я боюсь трьох речей у моїй Уммі – це помилки алімів, суперечки лицемірів з приводу Корану та мирське»».
Як приводить ат-Табарані в «Аль-Кабірі» від Ібн Умара, Посланець Аллаха ﷺ сказав:
ثَلاثٌ مُهْلِكَاتٌ، وَثَلاثٌ مُنَجِّيَاتٍ، وَثَلاثٌ كَفَّارَاتٌ، وَثَلاثٌ دَرَجَاتٌ. فَأَمَّا الْمُهْلِكَاتُ: فَشُحٌّ مُطَاعٌ، وَهَوًى مُتَّبَعٌ، وَإِعْجَابُ الْمَرْءِ بنفْسِهِ. وَأَمَّا الْمُنَجِّيَاتُ: فَالْعَدْلُ فِي الْغَضَبِ، وَالرِّضَى، وَالْقَصْدُ فِي الْفَقْرِ وَالْغِنَى، وَخَشْيَةُ اللَّهِ فِي السِّرِّ وَالْعَلانِيَةِ. وَأَمَّا الْكَفَّارَاتُ: فَانْتِظَارُ الصَّلاةِ بَعْدَ الصَّلاةِ، وَإِسْبَاغُ الْوُضُوءِ فِي السَّبَرَاتِ، وَنَقْلُ الأَقْدَامِ إِلَى الْجَمَاعَاتِ. وَأَمَّا الدَّرَجَاتُ: فَإِطْعَامُ الطَّعَامِ، وَإِفْشَاءُ السَّلامِ، وَصَلاةٌ بِاللَّيْلِ، وَالنَّاسُ نِيَامٌ
«Три речі є причиною загибелі, три речі є причиною порятунку, три речі є причиною спокутування гріхів та три речі є причиною підвищення ступеня. Що стосується трьох речей, які є причиною загибелі, то це: жадібність, якій підкоряються; пристрасть, за якою йдуть; і захоплення людини самою собою. Що стосується трьох речей, які є причиною порятунку, то це: справедливість у гніві та вдоволенні; поміркованість при зубожінні та багатстві; і страх перед Всевишнім Аллахом потайки та наяву. Що стосується трьох речей, які є причиною спокутування гріхів, то це: очікування наступного намазу після здійснення намазу; повноцінне омовіння під час холоду; і переміщення ніг у бік здійснення колективних молитв. Що стосується трьох речей, які є причиною підвищення ступеня, то це: годування людей їжею; поширення саламу (миру); і здійснення нічних молитв, коли усі люди сплять».
Вираз «…повноцінне омовіння під час холоду …» говорить про ранковий холод . Абу Убайд говорить, що мається на увазі сильний холод.
Бухарі передав від Анаса ібн Маліка (р.а.), що:
جَاءَ ثَلاَثَةُ رَهْطٍ إِلَى بُيُوتِ أَزْوَاجِ النَّبِيِّ صلى الله عليه وسلم يَسْأَلُونَ عَنْ عِبَادَةِ النَّبِيِّ صلى الله عليه وسلم فَلَمَّا أُخْبِرُوا كَأَنَّهُمْ تَقَالُّوهَا فَقَالُوا وَأَيْنَ نَحْنُ مِنَ النَّبِيِّ صلى الله عليه وسلم قَدْ غُفِرَ لَهُ مَا تَقَدَّمَ مِنْ ذَنْبِهِ وَمَا تَأَخَّرَ قَالَ أَحَدُهُمْ أَمَّا أَنَا فَإِنِّي أُصَلِّي اللَّيْلَ أَبَدًا وَقَالَ آخَرُ أَنَا أَصُومُ الدَّهْرَ، وَلاَ أُفْطِرُ وَقَالَ آخَرُ أَنَا أَعْتَزِلُ النِّسَاءَ فَلاَ أَتَزَوَّجُ أَبَدًا فَجَاءَ رَسُولُ اللهِ صلى الله عليه وسلم فَقَالَ: أَنْتُمُ الَّذِينَ قُلْتُمْ كَذَا وَكَذَا أَمَا وَاللَّهِ إِنِّي لأَخْشَاكُمْ لِلَّهِ وَأَتْقَاكُمْ لَهُ لَكِنِّي أَصُومُ وَأُفْطِرُ وَأُصَلِّي وَأَرْقُدُ وَأَتَزَوَّجُ النِّسَاءَ فَمَنْ رَغِبَ عَنْ سُنَّتِي فَلَيْسَ مِنِّي
«Троє чоловіків підійшли до домів дружин Пророка ﷺ і почали цікавитись тим, як поклоняється Пророк ﷺ. Коли їм розповіли про те, як він поклоняється, вони, нібито вважаючи це недостанім, , сказали: «Куди нам до Пророка ﷺ?! Аллах пробачив йому усі попередні та майбутні гріхи». Потім один із них сказав: «Віднині я буду молитись усі ночі поспіль». Другий сказав: «А я буду поститися усе життя і не стану переривати пост». А третій сказав: «Я ж відмовлюсь від жінок і ніколи не одружуватимусь ». Тут до них підійшов Посланець Аллаха ﷺ і сказав: «Це ви сказали такі-то слова? Клянусь Аллахом, я є самим богобоязливим та благочестивим серед вас ! Проте я дотримуюсь посту і розговляюсь, молюсь і сплю, а також одружуюсь на жінках. А всілякий, хто не бажає іти моїм шляхом, не має до мне ніякого відношення»».
Ат-Табарані передає в «Аль-Кабірі» від Ібн Умара наступний хадіс:
مَنْ كَثُرَ كَلامُهُ كَثُرَ سَقَطُهُ، وَمَنْ كَثُرَ سَقَطُهُ كَثُرَتْ ذُنُوبُهُ، وَمَنْ كَثُرَتْ ذُنُوبُهُ كَانَتِ النَّارُ أَوْلَى بِهِ، فَمَنْ كَانَ يُؤْمِنُ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الآخِرِ فَلْيَقُلْ خَيْرًا أَوْ لِيَصْمُتْ
«Той, хто багато говорить, часто помиляється; у того, хто часто помиляється, зростають гріхи; а той, у кого багато гріхів, приречений на вогонь. Той, хто вірить в Аллаха та у Судний день, нехай говорить благе або мовчить».
Також приводяться наступні слова, які приписують Алі ібн Абу Талібу (р.а.):
مَن كَثُرَ كَلامُهُ كَثُرَ خَطَؤه، وَمَن كَثُرَ خَطَؤهُ قلَّ حَياؤه، وَمَن قَلَّ حَياؤه قَلَّ وَرَعُه، وَمَن قَلَّ وَرَعُه مَاتَ قَلبُه، وَمَن مَاتَ قَلبُه دَخَلَ النَّار
«Той, хто багато говорить – часто помиляється. У того, хто часто помиляється – зменшується сором’язливість. А у того, в кому зменшується сором’язливість – зменшується набожність. А у того, в кому зменшується набожність – помирає серце. А той, у кого померло серце – увійде до Пекла».
Дорогі мусульмани!
Вищенаведені хадіси вказують нам на наступні якості, які повинні прикрашати мусульманина, щоб його аклія та нафсія стали ісламськими, від чого, отож, він стане ісламською особистістю:
По-перше, віруючий – це той, хто з гідністю приймає критику з боку свого брата і вважає це подарунком Аллаха. «Нехай змилостивиться Аллах над тим, хто покаже мені на мої гріхи», «Віруючий – це дзеркало для іншого віруючого».
По-друге, варто м’яко поглиблюватись у релігію. «… так поглиблюйся ж у неї м’яко».
По-третє, необхідно уникати ставлення великої кількості питань та прояву незгод, які ведуть до розколу. «…Воістину, тих, які жили до вас, згубила велика кількість їх питань та незгода зі своїми пророками».
По-четверте, неможна сперечатись з релігією. «… але якщо хто-небудь починає боротись з нею, то вона незмінно перемагає його».
По-п’яте, варто розуміти, що на людину не покладено над її сил та можливостей. «… А коли велю вам що-небудь, робіть із цього те, що зможете».
По-шосте, неможна брати на себе щось, не розрахувавши своїх сил, щоб не понести втрат. «Адже той, хто не розрахує важкість свого вантажу, і шлях не здолає, і погубить свою верхову тварину!».
По-сьоме, варто уникати помилок та суперечок. «Я боюсь трьох речей за свою Умму, це: помилка вченого, суперечка лицеміра …».
По-восьме, варто уникати того, що губить, а саме: жадібності, пристрасті та самолюбування. «Що стосується трьох речей, які є причиною загибелі, то це: жадібність, якій підкоряються; пристрасть, за якою йдуть; і захоплення людини самою собою.».
По-дев’яте, необхідно завжди бути прихильним Сунні Пророка ﷺ і законам Шаріату без надмірностей та упущень. «А всілякий, хто не бажає іти моїм шляхом, не має до мне ніякого відношення».
По-десяте, необхідно завжди уникати багатослів’я, яке не приносить користі. «Той, хто багато говорить, часто помиляється».
По-одинадцяте, варто уникати засудження інших людей через один проступок.
На сьогодні ми обмежимось цим, щоб продовжити наші міркування у найближчих випусках, з дозволу Аллаха. А до цього ми прощаємось з вами у надії на швидку зустріч. Нехай убереже вас Аллах. Дякуємо вам за вашу увагу. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
