Угода «ОПЕК+»

«У вівторок Організація держав-експортерів нафти, Росія та інші нафтодобувні держави підписали так звану «хартію співпраці» відкритого типу для управління світовим ринком нафти — угоду, відому нафтовим аналітикам як «Віденський альянс».

Звідси виникає низка питань: чи означає це, що замість ОПЕК була створена нова організація? Дії КСА продиктовані самою владою, або ж вони мають зовнішню руку? У чому полягає інтерес КСА у цьому альянсі? Як довго проіснує цей новий альянс?

Заздалегідь дякую Вам за відповідь. Нехай Аллах воздасть Вам благом!

Відповідь:

Щоб відповідь була зрозумілою, для початку необхідно пролити світло на наступні аспекти:

1) Реальність самої угоди:

а) Організація країн-експортерів ОПЕК, яка складається із 14 держав, схвалила пакт про співпрацю з 10 іншими державами, на чолі яких стоїть Росія як найбільший виробник нафти. Це сталося 02.07.2019 у Відні під час зустрічі міністрів ОПЕК з іншими виробниками нафти. Дану угоду назвали «Віденським альянсом –ОПЕК+». Офіційне його підписання намічено на цю осінь під час запланованого візиту президента Росії у КСА. Усі Все 24 держави домовились продовжити угоду про скорочення добування нафти іще на 9 місяців. Ця угода буде представляти собою процес документування відносин між Росією і КСА, які склались на протязі останніх 3 років. Причиною тому послужило різке падіння ціна на нафту у 2014 р. з позначки 147 доларів за барель до 27 доларів за барель у 2016 р.

Щоб хоч якось почати стримувати падіння ціни на нафту, було прийнято рішення упорядкувати поставку нафти згідно зі світовим попитом. На протязі цього періоду КСА підвело до того, що угода ОПЕК з Росією призвела до скорочення добування нафти державами ОПЕК на 1,2 млн. барелів на день. Росія ж, у свою чергу, скоротила добування нафти приблизно на 300 тисяч барелів на день. І у дійсності це дозволило не лише зупинити падіння ціни на нафту, але й підняти ціну до позначки 55 доларів за барель. Таким чином, угода дала тенденцію до росту ціни на нафту на протязі наступних 2 років, що було визнано задовільним для виробників нафти.

б) Цей новий альянс виробників нафти додає до важливих виробників ОПЕК такі держави, як Казахстан, Мексика, Азербайджан і Росія. Таким чином, новий альянс «ОПЕК+» контролює 47% світового добування нафти при тому, що до цього лише ОПЕК виробляв біля 1/3 світового добування. Очікується, що дана угода сильно посприяє виробникам нафти у контролі за цінами на неї. Але це у теорії, на практиці ж дана угода регулюється багатьма іншими речами. Ось три із них:

— Нова угода не усуває ОПЕК. Більше того, її учасники у черговий раз підтвердили дану угоду з іншими виробниками, особливо з Росією. Але при цьому не виключається розірвання нової угоди у подальшому. Віденський альянс — це не альтернатива ОПЕКу, тобто угода ОПЕК продовжить своє існування, навіть якщо під приводом «ОПЕК+» у неї увійдуть нові держави. Причина цього полягає у тому, що ця угода — добровільна, і у будь-яку мить нові держави можуть вийти із неї.

— Ця угода була нав’язана виробникам новою реальністю на нафтовому ринку у виді американської сланцевої нафти. Добування сланцевої нафти не стабільне, то коливається догори, то униз в залежності від ціни. До 2025 р. не очікується стабілізація добування сланцевої нафти. Том дана угода, швидше усього, продовжить своє існування, доки виробництво сланцевої нафти в Америці не стабілізується і не стане ясним до кінця її вплив на нафтовому ринку.

— КСА — найбільш яскравий представник ОПЕК, вона є агентом Америки і не виходить за межі американської політики. Тому сильна рука Америки чітко відчувається у даній угоді. Що стосується безпосередньо угоди з Росією, то вона залежить від змінень в американській політиці.

2) Мотиви, які підштовхнули до створення альянсу:

а) Після обвалу ціна на нафту у 2014 р. виникла необхідність у координації між державами-виробниками, щоб спробувати взяти під контроль поставку нафти на світовий ринок, отож, взяти під контроль ціни на нафту згідно з вимогами ринку, тобто згідно з теорією «попиту і пропозиції». Таке положення зберігалось в останні десятиріччя серед членів ОПЕК, який включив у себе найбільших виробників нафти. Проте в останні роки Росія стала велетенським виробником нафти, бо збільшила своє добування до 11 млн. барелів на добу.

Таким чином, Росія почала виробляти 10% світового добування. Росія стежила з діями ОПЕК, і якщо добування його членів скорочувалось, а ціна на нафту зростала, Росія починала збільшувати своє добування, користуючись високою ціною. Причина цього полягала у тому, що руки Росії не були зв’язані договорами ОПЕК. Це засмучувало Америку, особливо у зв’язку з введенням санкцій проти Росії. Тому перед КСА, як найбільшим виробником серед членів ОПЕК і маючим там сильний вплив, була поставлена задача активно використовувати способи, необхідні для створення альянсу між ОПЕК і Росією, щоб контролювати поставку російської нафти у межах ОПЕК і згідно координації між КСА і Росією.

б) З метою досягнення координації між двома державами після 2014 р. саудівсько-російські відносини значно покращились. Далі 04.10.2017 король Сальман ібн Абдуль-Азіз Аль Сауд здійснив візит у Москву. Це стало першим в історії візитом саудівського короля у Росію. Більше того, між президентом Росії і кронпринцом КСА сталася низка зустрічей. Більш ласим шматком для Росії послужила можливість укласти угоду про поставку зброї у КСА. Таким чином, КСА та Росія відкрили нову сторінку нафтових відносин між двома державами. Новий оберт відносин припав на часи правління американського агента короля Сальмана та його сина Мухаммеда.

Таким чином, 30.11.2016 саудівсько-російські зусилля увінчались підписанням першої угоди про скорочення добування нафти між країнами ОПЕК та 11 іншими країнами, на чолі яких знаходиться Росія. У межах даної угоди ОПЕК скоротив добування на 1,2 млн. барелів на день, у той час як інші 11 країн скоротили добування на 650 тисяч барелів на день. Частка Росії склала 300 тисяч барелів. До підписання даної угоди 04.11.2016 КСА погрожувала утопити ринок у нафті. Це спонукало Росію почати координувати свої дії з нею, побоюючись надлишку нафти на ринку і падіння цін. Так Росія могла б запобігти своїй фінансовій кризі, адже її бюджет на 50% залежить від експорту нафти і газу.

3) Таким чином, дана угода спричинила позитивний вплив на вартість нафти. Ціна виросла одразу після її підписання, проте розрахунок здійснювався на 6 місяців. Далі були довгі дебати навколо продовження даної угоди. У цілому, особливо з урахуванням хороших цін, Росія бажає збільшити добування нафти, щоб підтримати свій бюджет. У той же час КСА, згідно зі своєю утвердженою політикою, бажає продовжувати скорочувати добування нафти. Хоча КСА час від часу погрожує пустити нафтовий ринок у вільне плавання, тобто почати збільшувати добування нафти, усе ж таки ці погрози завжди лунали перед спробами Росії збільшити своє добування.

Так президент США відкрито попросив КСА збільшити добування нафти через високі ціни. Дане повідомлення у «Твіттері» було опубліковано з метою спонукати Росію повернутись до діалогу з КСА у питанні скорочення добування нафти. Здається, що Росія чинить опір політиці Трампа і побоюється реакції КСА на це, тому Росія вимушена координувати свої дії по скороченню добування нафти з КСА. Прикладом цьому служить опублікована 01.07.2019 стаття в інтернет-виданні «Al-ArabyAl-Jadeed», як гласить наступне: «Президент США Дональд Трамп у суботу у своєму «Твіттері» заявив, що поговорив з королем Саудівської Аравії про збільшення добування нафти приблизно на два мільйони барелів на добу, щоб зупинити ціни. І той погодився».

4) Невдоволення Росії відносно скорочення добування нафти підтверджується повідомленням від інтернет-видання al-ain.com з посиланням на президента компанії «Роснефть» Ігоря Сечіна: «Компанія розглядає можливість попросити в уряду компенсацію у випадку продовження глобальної угоди про скорочення поставок нафти. На питання про логіку подальшого скорочення добування нафти Росією у межах угоди з  ОПЕК та її союзниками Сечін відповів: «США можуть збільшити добування і зайняти частку Росії на нафтовому ринку». Таким чином, Росія бачить, що скорочення добування нафти не у її інтересах, але загроза з боку КСА утопити ринок у нафті примушує Росію погодитись з скороченням свого добування.

Адже безконтрольна поставка на ринок нафти призведе до сильного зниження цін, що, у свою чергу, значно знижує доцільність збільшення добування нафти через низький фінансовий прибуток. А це шкодить Росії, бо її бюджет майже наполовину формується від продажу нафти. Саме скорочення добування нафти дозволяє цінам зростати, а це сприятливо впливає на експорт сланцевої нафти і призводить до розширення американських нафтових компаній. Іншими словами, КСА є американським мечем, занесеним над головою Росії, щоб підштовхувати останню до скорочення добування нафти кожного разу, коли цього бажає Америка.

5) Щоб до кінця зрозуміти важливість скорочення добування нафти для Америки, необхідно зрозуміти, що сьогоднішня Америка у плані нафти відрізняється від учорашньої. Причина цього полягає у тому, що добування сланцевої нафти стало реальністю, і воно зростає з кожним днем. Збільшення добування сланцевої нафти має життєве значення для американської економіки, адже остання страждає від вкрай високої заборгованості. Тому добування нафти та її ріст вимагають сприятливих ринкових умов, особливо необхідної ціни, у зв’язку з цим Америка поставила перед КСА задачу по скороченню добування нафти серед членів ОПЕК.

З одного боку, американські компанії можуть легко отримати частку ринку. З іншого боку, це підтримує ціну на нафту, що економічно доцільно для американських виробників нафти. До цього для реалізації сланцевої нафти потрібна була ціна у 69 доларів на барель, проте розвиток технологій у цій галузі знизило цю цифру. Америка розглядає свою сланцеву нафту як засіб для завоювання нафтового ринку.

6) Якщо у якості батога для Росії виступає КСА, яка постійно загрожує збільшити добування нафти, ти самим обрушивши на неї ціну, то пряником тут є створення у Росії відносно її зростаючого впливу на Близькому Сході. Для цього король Сальман відвідав Москву у 2017 р., а потім КСА запросило Путіна до себе цієї осені. Візит Путіна у КСА також відноситься до рідких речей, і він буде другим на усю історію. Саме Путін першим проголосив про укладання угоди у Відні після своєї зустрічі з кронпринцом КСА Мухаммадом ібн Сальманом. Цю заяву Путін зробив під час саміту G-20, який проходив 28.06.2019 в японському місті Осака.

Так «президент РФ Володимир Путін повідомив кронпринцу Саудівської Аравії Мухаммаду ібн Сальману, що радий обговорити співпрацю двох країн на ринку енергоносіїв. Він додав, що стратегічне партнерство у межах «ОПЕК+» призвело до стабілізації нафтових ринків і дозволяє скорочувати і нарощувати добування в залежності від ринкових умов, що сприяє передбачуваності і росту інвестицій у галузь. Також він сказав, що сама угода буде продовжена у її нинішньому вигляді та у тих же обсягах» (independentarabia.com, 29.06.2019).

Усе це створює у Росії ілюзію про те, що вона має вплив на КСА, ОПЕК та нафтовий ринок. Щоб закріпити цю ілюзію у розумах росіян, американці показують своє невдоволення цією угодою. «Джейсон Бордофф (який раніше працював радником по енергетиці в адміністрації Обами) сказав: «США підтримують діалог з більшістю ключових держав ОПЕК …Тепер ви привели у якості лідара до угоди одного із головних супротивників Америки (тобто Росію)» (alarabiya.net, 03.07.2019).

По даним цього ж джерела: «на початку цього року у відповіді на питання про те, чи може президент Росії Путін використати нафтову дипломатію, щоб зайняти місце США на Близькому Сході, державний секретар Майк Помпео сказав: «Я дуже переконаний, що зусилля Володимира Путіна зазнають поразки».

7) Такою є реальність угоди, такими є її мотиви, але що стосується її тривалості, то це малоймовірно. Причина цього полягає у тому, що Росія завжди буде намагатись уникнути подібних обмежень і вилучити вигоду із більш високих цін на нафту за рахунок збільшення свого добування. Особливо в умовах найближчого майбутнього, прихильність цій угоді з боку Росії може ускладнитись такими речами, як торгова війна та її вплив на вартість нафти, ймовірність повернення до стабільного добування нафти у Венесуелі, Лівії, Ірані і т.п. речі, які мають вплив на нафтовий ринок.

Окрім того, доведені запаси нафти у Росії, з урахуванням поточного добування нафти на даний момент, будуть вичерпані менша аніж за 20 років. Це примушує Росію змагатись з часом, щоб за цей короткий проміжок часу отримати прибуток, якщо тільки не будуть відкриті нові родовища. Ймовірно, ця угода триватиме до 2025 р., бо очікується, що до цього часу добування нафти стабілізується і буде чітко визначений її вплив на ринок. Тому Росія вибудовує свою нафтову політику на тих реаліях, в яких є невизначеність.

8) І на завершення варто згадати, що успіх американської залаштункової політики за допомогою батога і пряника полягає у тому, щоб примусити Росію дотримуватись угоди «ОПЕК+». А це збільшує надію Америки на успіх в іншій політиці,у утиску і санкціях проти Росії. Адже через тиск і санкції Америка намагається підштовхнути Росію до служіння проти Китаю. І поки надії Америки лише підсилюються, бо успіх плану «ОПЕК+» наявний. Тому американський тиск на Росію зростає. Для успіху у своїй політиці Америка приготовила новий «пряник», знаючи, що обдурити Росію дуже легко. Америка почала з того, що Трамп попросив Путіна «на полях» саміту G-20 в японській Осаці втягнути Китай у Договір про ракети середньої і меншої дальності (ДРСМД), якщо Росія хоче, щоб Америка повернулась до ДРСМД.

І оскільки Росія вважає цю угоду життєво важливою для своєї безпеки, тому вона буде спричиняти тиск на Китай, щоб він погодився. А оскільки Китай відкидає прийняття ДРСМД, як це очікувалось, тоді між Росією і Китаєм повинна виникнути криза. А дана криза буде сприяти зміцненню позиції Росії з Америкою у безпосередній близькості від Китаю. При усьому цьому новий віденський альянс є американською пасткою для Росії. Більше того, успіх Америки в «ОПЕК+» має багато стратегічних аспектів.

9) Таким чином правителі мусульманських країн віддали наші багатства для політичних ігор між колоніальними державами. Якщо інтереси останніх вимагатимуть скорочення добування нафти, то нікчемні правителі скажуть: «Ми підкоряємось!». А якщо їх інтереси вимагатимуть збільшення добування, то вони теж підкоряться. Більше того, якщо інтереси колонізаторів вимагатимуть здешевлення нашого багатства чи безкоштовного доступу до них в обмін на збереження за правителями крісел влади, то правителі беззаперечно погодяться. Адже їх положення у цьому світі — наступне:

صُمُّۢ بُكۡمٌ عُمۡيٞ فَهُمۡ لَا يَعۡقِلُونَ

«Вони глухі, німі і сліпі. Вони нічого не розуміють» (2:171).

А в Останньому житті:

وَمَن كَانَ فِي هَٰذِهِۦٓ أَعۡمَىٰ فَهُوَ فِي ٱلۡأٓخِرَةِ أَعۡمَىٰ وَأَضَلُّ سَبِيلٗا

«А хто сліпий у цьому світі, той буде також сліпий в Останньому життя і опиниться іще більш заблудшим» (17:72).

9 Зуль-каъда 1440 р.х.
12.07.2019 р.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбуку»