від Умму Біляль
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Нехай благословить Вас Аллах, дорогий амір! Нехай Вашими руками Аллах дарує перемогу і встановить Халіфат за методом пророцтва, який зцілить серця віруючих людей!
Моє питання стосується нової вакцини від коронавірусу, якою низка країн почала прищеплювати людей. Ми бачимо, як багато люди бояться вакцинації, оскільки у соціальних мережах поширюється багато чуток про небезпеку даної вакцини. Також у соціальних мережах пишеться, що вакцинація — це світова капіталістична змова проти людства.
Так, ми переконані, що зцілення — у руках Всевишнього, що у кожної людини свій строк життя. Проте ми як носії заклику хочемо знати правду про вакцину. А також ми хочемо знати, чи є вакцинація ваджибом у зв’язку з поширенням епідемії?
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Як Ви знаєте, ми вже уже давали відповіді відносно лікування від коронавірусу. В них ми говорили:
— якщо лікування несе шкоду людям, тоді заборонено його застосовувати, бо у хадісі говориться:
لاَ ضَرَرَ وَلاَ ضِرَارَ
«Не дозволяється завдавати шкоду ані собі, ані іншим»;
— якщо ж лікування не несе в собі шкоду, але під час нього використовуються заборонені (мухаррам) речі і наджас (скверна), то вдаватись до нього буде макрух. Інакше кажучи, лікуватись таким чином — не харам, але є осуд, якщо людина не змогла знайти іншого альтернативного виду лікування, яке є мубахом;
— якщо лікування не несе шкоду, під час нього не використовуються заборонені (мухаррам) речі і наджас (скверна), то вдаватися до нього мандуб.
Я наведу низку цитат із наших відповідей:
1) «3. Виключенням є лікування, бо лікування забороненими (мухаррам) речами або наджасом (скверною) не є харамом:
— Доказом, який вказує на дозволеність лікування забороненими (мухаррам) речами, є хадіс від Анаса (р.а.):
رَخَّصَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَوْ رُخِّصَ لِلزُّبَيْرِ بْنِ الْعَوَّامِ وَعَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ عَوْفٍ فِي لُبْسِ الْحَرِيرِ لِحِكَّةٍ كَانَتْ بِهِمَا
«Посланець Аллаха ﷺ дозволив аз-Зубайру ібн аль-Авваму і Абдуррахману ібн Ауфу, які страждали від чесотки, носити шовк» (Муслім) …
— Що стосується дозволеності лікування наджасом, то на це вказує хадіс, переданий Бухари від Анаса (р.а.):
أَنَّ نَاسًا اجْتَوَوْا فِي الْمَدِينَةِ فَأَمَرَهُمُ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ يَلْحَقُوا بِرَاعِيهِ يَعْنِي الْإِبِلَ فَيَشْرَبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا فَلَحِقُوا بِرَاعِيهِ فَشَرِبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا
«Деякі люди приїхали у Медину і відчули недомагання. У зв’язку з цим Пророк ﷺ велів їм приєднатись до його пастуха, який пас стадо верблюдів, і пити їх молоко і сечу. Вони приєднались до його пастуха і пили верблюже молоко і сечу …». Під словом «اجْتَوَوْ» (відчули недомагання) треба розуміти, що цим людям не підійшла місцева їжа і що їм нездоровилось. Отож, Посланець ﷺ дозволив їм з метою зцілення скористатись сечею, а вона, у свою чергу — наджас» (відповідь на питання від 26.01.2011).
2) «Відповідь на це — наступна: використання хамру (п’янкого) у лікуванні, а також лікування з використанням спирту … буде дозволено, але макрух. Доказом цьому служить наступне:
Наводить Ібн Маджа від Таріка ібн Сувайда аль-Хадрамі (р.а.):
قُلْتُ يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّ بِأَرْضِنَا أَعْنَابًا نَعْتَصِرُهَا فَنَشْرَبُ مِنْهَا قَالَ لَا فَرَاجَعْتُهُ قُلْتُ إِنَّا نَسْتَشْفِي بِهِ لِلْمَرِيضِ قَالَ إِنَّ ذَلِكَ لَيْسَ بِشِفَاءٍ وَلَكِنَّهُ دَاءٌ
«Я спитав: «О, Посланець Аллаха! В наших землях росте виноград, який ми вижимаємо і п’ємо». Він ﷺ відповів: «Неможна!». Тоді я знов спитав: «Але ми лікуємо ним наших хворих». На що він ﷺ сказав:«Це не лікування,це отрута».
У цьому хадісі приходить заборона на використання у лікуванні наджас або ж забороненого у виді хамра (вина). Проте при цьому Посланець Аллаха ﷺ в іншому хадісі дозволив лікування наджасом, таким як верблюжа сеча. Наводить Бухарі від Анаса ібн Маліка (р.а.):
أَنَّ نَاسًا مِنْ عُرَيْنَةَ اجْتَوَوِا الْمَدِينَةَ فَرَخَّصَ لَهُمْ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ يَأْتُوا إِبِلَ الصَّدَقَةِ فَيَشْرَبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا
«Люди із Урайни прибули у Медину і захворіли, і Посланець ﷺ велів їм вирушити до верблюдів, призначених для закяту, і випити їх молока і сечі …». Прибувши у Медину, люди із Урайны захворіли, бо їм не підійшов клімат. Посланець Аллаха ﷺ дозволив їм лікуватись сечею верблюдів, хоча це є наджасом.
Також він ﷺ дозволив лікування забороненими (мухаррам) речовинами (одягом із шовку). Наводять ат-Тірмізі і Ахмад від Анаса ібн Маліка:
أَنَّ عَبْدَ الرَّحْمَنِ بْنَ عَوْفٍ وَالزُّبَيْرَ بْنَ الْعَوَّامِ شَكَيَا الْقَمْلَ إِلَى النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي غَزَاةٍ لَهُمَا فَرَخَّصَ لَهُمَا فِي قُمُصِ الْحَرِيرِ
«Абдуррахман ібн Ауф и аз-Зубайр ібн аль-Аввам поскаржились Посланцю Аллаха ﷺ на чесотку в одній із битв, і тоді він ﷺ дозволив їм надягти одяг із шовку». Далі Анас (р.а.) продовжив:
قَالَ وَرَأَيْتُهُ عَلَيْهِمَا
«І я бачив її на них» (текст належить ат-Тірмізі). Ці два хадіси виступають у якості каріни (посилу) на те, що заборона у хадісі Ібн Маджи — не категорична, тобто лікування наджасом і забороненими (мухаррам) речовинами є макрухом» (відповідь на питання від 19.09.2013).
3) «Вакцинація — це лікування. Лікування ж є мандубом, а не фардом. Докази цьому наступні:
1 — Наводить Бухарі від Абу Хурайри (р.а.): «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَا أَنْزَلَ اللَّهُ دَاءً إِلَّا أَنْزَلَ لَهُ شِفَاءً
«Яку б хворобу не послав Аллах, він обов’язково посилає і зцілення від неї».
Наводить Муслім від Джабіра ібн Абдуллаха (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:
لِكُلِّ دَاءٍ دَوَاءٌ فَإِذَا أُصِيبَ دَوَاءُ الدَّاءِ بَرَأَ بِإِذْنِ اللَّهِ عَزَّ وَجَلَّ
«Для кожної хвороби є лікування, і якщо лікування буде відповідати хворобі, то прийде зцілення з волі Аллаха — Всемогутнього і Великого».
Наводить Ахмад у своєму «Муснаді» від Абдуллаха ібн Масуда (р.а.):
مَا أَنْزَلَ اللَّهُ دَاءً إِلَّا قَدْ أَنْزَلَ لَهُ شِفَاءً عَلِمَهُ مَنْ عَلِمَهُ، وَجَهِلَهُ مَنْ جَهِلَهُ
«Яку б хворобу не послав Аллах, він обов’язково посилає зцілення від неї. Знає про це той, хто знає, і не знає той, хто не знає».
Ці хадіси вказують на те, що кожна хвороба має своє лікування, в ходе якого приходить одужання. Тут закладений спонукаючий чинник до того, щоб шукати і знаходити способи зцілення, що веде, з дозволу Аллаха, до одужання хворого організму. З іншого боку — спонукання залишається спонуканням і не носить обов’язкового характеру, тобто не є ваджибом.
2) Наводить Ахмад від Анаса (р.а.):
إِنَّ اللَّهَ حَيْثُ خَلَقَ الدَّاءَ خَلَقَ الدَّوَاءَ فَتَدَاوَوْا
«Аллах створив хворобу і створив зцілення, так лікуйтесь же».
Наводить Абу Дауд від Усами ібн Шарика (р.а.):
أَتَيْتُ النَّبِيَّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَأَصْحَابَهُ كَأَنَّمَا عَلَى رُءُوسِهِمُ الطَّيْرُ فَسَلَّمْتُ ثُمَّ قَعَدْتُ فَجَاءَ الْأَعْرَابُ مِنْ هَا هُنَا وَهَا هُنَا فَقَالُوا يَا رَسُولَ اللَّهِ أَنَتَدَاوَى فَقَالَ تَدَاوَوْا فَإِنَّ اللَّهَ عَزَّ وَجَلَّ لَمْ يَضَعْ دَاءً إِلَّا وَضَعَ لَهُ دَوَاءً غَيْرَ دَاءٍ وَاحِدٍ الْهَرَمُ
«Якось я прийшов до Пророка ﷺ, і застав його сподвижників сидячими так, ніби на головах у них птахи. Я привітав присутніх і сів. Потім з різних сторін прийшли бедуїни і спитали: «О, Посланець Аллаха,чи лікуватись нам?», — на що він ﷺ відповів: «Лікуйтесь, бо Всемогутній і Великий Аллах, створивши хворобу, створив і зцілення від неї, окрім однієї — старість». Під старістю мається на увазі смерть.
У першому хадісі є наказ лікуватись, у цьому ж хадісі міститься відповідь бедуїнам про лікування, а також звернення до інших людей, щоб вони лікувались, оскільки Аллах, створивши хворобу, створив і зцілення від неї. В обох хадісах присутнє звернення у виді наказу. Наказ в основі означає лише вимогу, а не вказує на ваджиб. Наказ буде вказувати на ваджиб, якщо у його підґрунті знаходиться рішуче (джазім)ствердження. Щоб говорити про рішучість, необхідна наявність каріни, яка б вказувала на це. Проте в обох хадісах відсутня така каріна. Більше того, є хадіси, які вказують на дозволеність залишення лікування, що відкидає обов’язковість лікування, про яке говориться у цих двох хадісах.
Наводить Муслім від Імрана ібн Хасіна (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:
يَدْخُلُ الْجَنَّةَ مِنْ أُمَّتِي سَبْعُونَ أَلْفًا بِغَيْرِ حِسَابٍ قَالُوا وَمَنْ هُمْ يَا رَسُولَ اللهِ قَالَ هُمُ الَّذِينَ لَا يَكْتَوُونَ وَلَا يَسْتَرْقُونَ وَعَلَى رَبِّهِمْ يَتَوَكَّلُونَ
«Увійдуть у Рай без розрахунку із моєї Умми сімдесят тисяч людей». Його спитали: «О Посланець Аллаха, хто вони?», — на що він ﷺ відповів: «Вони — ті, хто не просить, щоб їм читали рукью (молитви, які використовуються при лікуванні), не роблять прижигання і на свого Господа тільки покладаються!».Рукья і прижигання відносяться до лікування.
Наводить Бухарі від Ати ібн Рабаха: «Ібн Аббас (р.а.) сказав мені:
أَلَا أُرِيَكَ امْرَأَةً مِنْ أَهْلِ الْجَنَّةِ فَقُلْتُ بَلَى قَالَ هَذِهِ الْمَرْأَةُ السَّوْدَاءُ أَتَتِ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَتْ إِنِّي أُصْرَعُ وَإِنِّي أَتَكَشَّفُ فَادْعُ اللَّهَ تَعَالَى لِي قَالَ إِنْ شِئْتِ صَبَرْتِ وَلَكِ الْجَنَّةُ وَإِنْ شِئْتِ دَعَوْتُ اللَّهَ تَعَالَى أَنْ يُعَافِيَكِ فَقَالَتْ أَصْبِرُ فَقَالَتْ إِنِّي أَتَكَشَّفُ فَادْعُ اللَّهَ لِي أَنْ لَا أَتَكَشَّفَ فَدَعَا لَهَا
«Чи не показати тобі жінку із числа мешканців Рая?». Я сказав: «Так». Ібн Аббас продовжив: «Ця темношкіра жінка прийшла до Пророка ﷺ і сказала: «Коли у мене бувають приступи, я починаю обнажатись. Звернись до Аллаха з мольбою за мене!», — на що він ﷺ сказав: «Якщо хочеш, терпи, і тоді тобі буде Рай, а якщо хочеш, я звернусь до Аллаха з мольбою, щоб Він зцілив тебе». Вона сказала: «Я буду терпіти», — а потом додала: «Я обнажаюсь, попроси ж Аллаха, щоб я не обнажалась», — і він ﷺ звернувся до Аллаха з мольбою за неї». Обидва хадіси вказують на дозволеність залишення лікування.
Згадане вище вказує на те, що такі вирази як «так лікуйтесь же» і «лікуйтесь» не є ваджибом. Отож, наказ, присутній в хадісах, або вказує на мубах, або на мандуб, бо є сильне спонукання до лікування з боку Посланця Аллаха ﷺ. Інакше кажучи, наказ лікуватись, який прийшов у хадісах, вказує на те, що лікуватись — мандуб.
Отож, вакцинація буде мандубом, бо вакцинація відноситься до лікування, а лікування, як ми вже сказали,мандуб. Якщо підтвердиться, що який-небудь вид вакцини завдає шкоди, як, наприклад, його речовини зіпсовані або несуть шкоду по тій або іншій причині, у такому випадку робити вакцину такими препаратами — харам. Дане рішення ґрунтується на правилі про шкоду, виведеному із хадіса Пророка ﷺ, який повідомив Ахмад від Ібн Аббаса (р.а.):
لاَ ضَرَرَ وَلاَ ضِرَارَ
«Не дозволяється завдавати шкоди ані собі, ані іншим». Проте побідного роду випадки з вакцинами вкрай рідкі …
Говорячи про Халіфат, безперечно, в ньому буде практикуватись вакцинація населення, переважно від інфекційних та до них подібних захворювань. Ліки будуть якісними без яких-небудь недоліків. Але неможна забувати, що саме Аллах дарує зцілення:
وَإِذَا مَرِضْتُ فَهُوَ يَشْفِينِ
«Який зцілює мене, коли я захворюю» (26:80).
Загальновідомо у Шаріаті, що для халіфа є ваджибом приділяти особливу увагу охороні здоров’я, бо це відноситься до турботи про населення згідно словам Посланця Аллаха ﷺ:
اَلْإِمَامُ رَاعٍ وَمَسْؤُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ
«Імам є попечителем і відповідальним за своїх підданих»(Бухарі від Абдуллаха ібн Умара). Даний текст є загальним (амм), а отож, він включає в себе аспект того, що держава несе відповідальність за охорону здоров’я і медицину, оскільки це — із області турботи про населення.
Є і окремі (хасс) докази про охорону здоров’я і медицину:
— Наводить Муслім від Джабіра (р.а.):
بَعَثَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ إِلَى أُبَيِّ بْنِ كَعْبٍ طَبِيباً فَقَطَعَ مِنْهُ عِرْقاً ثُمَّ كَوَاهُ عَلَيْهِ
«Посланець Аллаха ﷺ відправив до Убая ібн Кааба лікаря, який надрізав йому вену, а потім припалив її».
— Наводить Хакім в «Аль-Мустадрак» від Зайда ібн Асляма, який передав наступні слова свого батька:
مَرِضْتُ فِي زَمَانِ عُمَرَ بْنَ الْخَطَّابِ مَرَضاً شَدِيداً فَدَعَا لِي عُمَرُ طَبِيباً فَحَمَانِي حَتَّى كُنْتُ أَمُصُّ النَّوَاةَ مِنْ شِدَّةِ الْحِمْيَةِ
«Я дуже сильно захворів у часи правління Умара ібн аль-Хаттаба, і тоді Умар викликав до мене лікаря, який посадив мене на таку дієту, що я обсмоктував кісточки від її строгості». Ми бачимо, як Посланець Аллаха ﷺ у статусі правителя послав лікаря до Убая, і Умар у якості правителя викликав лікаря для лікування Зайда. Обидва факти є доказами того, що охорона здоров’я і медицина відносяться до основних потреб громадян, які держава повинна вдовольняти на безкоштовній основі» (відповідь на питання від 18.11.2013).
Підбиваючи підсумки:
1) Вакцинація є мандубом, а не фардом.
2) Якщо в вакцині присутні шкідливі речовини, то використовувати її — харам.
3) Якщо в вакцині немає шкідливих речовин, але є заборонені речовини або наджас, то використовувати таку вакцину можна, але макрух. Інакше кажучи, використовувати таку вакцину — не харам.
4) Таким чином, хворий мусульманин спочатку шукає ті ліки, які будуть мубахом, якщо ж такого не знайде, то йому можна використовувати інші ліки, але це буде макрухом.
5) Отож, відповідь на Ваше питання буде виглядати наступним чином:
Вакцини, які містять заборонені речовини або наджас, дозволені, але це буде макрухом. Причина цього полягає у тому, що вакцинація відноситься до лікування, а лікуватись забороненими речовинами або наджасом — макрух. Якщо ж виявиться, що вакцина несе шкоду людині, то її використовувати заборонено.
Що стосується мене, то досі я не дійшов до остаточного рішення про шкоду лікування від коронавірусу за допомогою вакцини, тому це питання я залишаю на розсуд шабабів. Нехай вони вчинять згідно з тим, що викликає у них довіру у межах згаданого вище.
Ми просимо Аллаха захистити нас і решту мусульман від усіх хвороб, адже Він — Чуючий і Відповідаючий на мольби!
9 Джумада аль-ахіра 1442 р.х.
20.01.2021 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»
