Відносно обміну золота на золото різної проби і використання хадісу про фініки в якості доказу

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: У книзі «Економічна система» в темі «Відношення обміну валют» говориться:

«Не дозволяється купувати один нормальний динар за два підроблених динара». Далі в темі «Обмінний курс» говориться: «У цьому випадку валютний курс між цими двома державами є співвідношенням між чистою золотою вагою валюти першої держави і чистою золотою вагою другої держави».

Першу цитату я зрозумів як заборону на обмін двох підроблених динарів на один нормальний, навіть якщо вага золота двох підроблених динарів (виключаючи домішки) буде рівна вазі золота нормального динара, і тут не враховуються карати. Відштовхуючись від цього, у мене склалось враження, що при обміні проби золота в 24 карата на пробу золота в 21 карат треба враховувати вагу, а не пробу.

Проте те, що згадано у другій цитаті, ясно говорить про те, що обмін відбувається з урахуванням проби золота, а не ваги золота. Звідси у мене виникло нерозуміння, тому хотів спитати у Вас: яке розуміння буде правильним, або ж обидва розуміння якось узгоджуються між собою? Іншими словами, що враховується при обміні сплавів: вага золота чи проба? Також виникли інші питання: при обміні золота однієї проби на золото другої проби треба враховувати вагу золота або ж його пробу? Або ж при обміні треба враховувати лише вагу чистого золота в кожному із них, бо різниця проб означає обов’язкову різницю чистого золота в обох сплавах?

Також мою увагу в темі «Відношення обміну валют» привернув хадіс про обмін хороших фініків на погані. Цей хадіс був використаний у якості доказу на заборону купувати один нормальний динар за два підроблених. Але ж обмін хороших фініків на погані відноситься до торгівлі, а обмін динарів — це обмін валют. Більше того, у питанні фініків не йде мова про домішки, у той же час як в обміні підроблених динарів на нормальний мова йде про різного роду домішки. Тому мені здається, що тут реальність питання фініків і питання динарів відрізняються один від одного, а отож, неправильно використовувати реальність одного у якості доказу для реальності другого.

Відповідь:

1) Обмін золота на золото повинен бути один до одного. Під словом «золото» мається на увазі золото будь-якої проби, будь то 18 карат, 21 карат чи 24 карата.

Якщо людина захоче обміняти золото на золото, то повинна обмінювати вагу на вагу. Коли уклався договір, тобто вдарили по рукам, вже заборонено розривати домовленість, якщо, звичайно, не виявиться обман (аль-гіш). Наприклад, у Вас проба золота в 24 карата, а в іншого — 18 карат, і ніхто із вас не повинен приховувати пробу свого золота.

Якщо ж один сказав, що у нього золото в 24 карата, а після обміну з’ясувалось, що воно пробою в 21 карат, то тут присутній обман (аль-гіш). Тому обманутий може або анулювати договір, або залишити усе як є. У випадку анулювання договору золото повертається до свого володаря, при цьому забороняється володарю золота в 24 карата замість розірвання угоди взяти лише різницю у володаря золота в 21 карат. Причина цього полягає у тому, що обидва види золота вважаються золотом, а, отож, заборонена нерівність (тафа́дуль) при обміні.

Це пояснення є у самій книзі «Економічна система» в темі «Відношення обміну валют»: «Якщо покупець при купівлі проби золота в 24 карата на такий же вид золота буде обдурений, тобто отримає золото в 18 карат, то він має право або повернути, або погодитись з обміном, який відбувся. Проте заборонено брати грошима різницю, яка утворилась, через недолік купленого золота, оскільки це є підвищенням вартості однієї із обмінюваних валют і порушенням обумовленої рівномірності при обміні валют одного виду».

2) Що стосується слів в темі «Відношення обміну валют»: «Не дозволяється купувати один нормальний динар за два підроблених динара. Проте можна купити один нормальний динар за срібні дирхами, а потім купити за дирхами два підроблених динара, однаково, купив він їх у того ж, хто продав йому, чи в іншого. Передає Абу Саід: «Білял приніс Пророку (с.а.с.) якісні фініки, і Посланець Аллаха (с.а.с.) спитав його, звідки він взяв їх. Білял відповів: «Наші фініки зіпсувались, і я продав їх по два са за один з тим, щоб пригостити Пророка». У відповідь на це Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

أَوَّهْ عَيْنُ الرِّبَا لَا تَفْعَلْ وَلَكِنْ إِذَا أَرَدْتَ أَنْ تَشْتَرِيَ التَّمْرَ، فَبِعْهُ بِبَيْعٍ آخَرَ ثُمَّ اشْتَرِ بِهِ

«Саме це і є лихварство, не роби так. Коли захочеш купити фініки, продай свої (за гроші чи за що-небудь інше), а потім купи, що хочеш»(Муслім)».

Використання згаданого хадісу про фініки у якості доказу на заборону обмінювати один нормальний динар на два підроблених буде правильним,оскільки обмін валют — це теж торгівля, адже відбувається продаж готівкових грошей за готівкові.

Зверніться до наступних слів в темі «Обмінний курс»: «Валютний обмін — це обмін грошей на гроші, тобто обмін одних грошей на інші. Обмін може відбуватись або між однорідними валютами, як обмін золота на золото і срібла на срібло, або між неоднорідними, як обмін золота на срібло чи срібла на золото».

3) Що стосується слів: «У цьому випадку валютний курс між цими двома державами є співвідношенням між чистою золотою вагою валюти першої держави і чистою золотою вагою другої держави», — то тут мова йде про інше. Тобто, мова йде не про нормальний динар чи підроблений, а, наприклад, про динар Ісламської Держави та англійський фунт. Тому, коли відбувається їх обмін, повинно дотримуватись правило «із рук в руки», тобто розрахунок повинен здійснитись на місці. Наприклад, обмін золотого динара вагою 4,25 г. пробою в 24 карата на золотий англійський фунт вагою 2,125 г. в 21 карат повинен здійснитись на місці.

Таким чином, при обміні золотого динара і англійського фунта враховується вага золота, а не проба. А отож, заборонено вимагати надбавки за низьку пробу. Причина цього полягає у тому, що золото, якої б проби воно не було (24 карата, 21 карат, 18 каратів), залишається золотом, а отож, обмінюється з урахуванням ваги, а не проби. Варто нагадати, що після завершення договору про обмін валют угода не може бути розрізана, якщо тільки не був виявлений факт обману (аль-гіш). Більше того, при обміні сторони повинні оповіщати про пробу свого золота одна одній.

Якщо виявився факт обману, то обдурена сторона вправі або анулювати договір, або залишити усе як є. Наприклад, англієць у силу свого поганого характеру сказав, що дану купюру можна обміняти в Англійському банку на 2,125 г. золота пробою в 24 карата, а мусульманин як довірлива людина порахував це правдою і погодився обміняти свій динар на дві англійські купюри. Потім, коли настала необхідність обміну англійських фунтів на золото, мусульманин вирушив у банк і дізнався, що купюри, які він обміняв, підкріплені золотом пробою в 21 карат. У цьому випадку він вправі або повернути англійцю його гроші, або залишити усе, як є. Причиною для залишення як є, є той факт, що проба в 24 карата і проба в 21 карат є золотом. А отож, заборонено брати різницю грошима між пробами, бо те, що вважається золотом, обмінюється один до одного, без надбавки.

Звичайно, англієць піддається покаранню за шахрайство, якщо обмін валют відбувся на території Дар уль-Іслям, але якщо цей англієць є послом, то ми виганяємо його із держави, і цього досить.

 

10 Рабі ус-сані 1432 р.х.
15.03.2011 р.