Перш, ніж писати про ОАЕ, було б добре ознайомитися з політичною реальністю цієї країни, яка з часів Пророка Мухаммада ﷺ удостоїлася честі прийняття Ісламу і перебувала у складі держави Ісламський Халіфат.
Однак ця країна завжди була предметом жадібних бажань колоніальних загарбників, починаючи з португальців, яких мусульмани вигнали у 1625 році, і закінчуючи британцями, які поширили свій вплив на цій землі у 1892 році під приводом договору захисту, який дозволив Британії взяти у свої руки оборону і зовнішні зв'язки цієї землі. Така ситуація тривала до 1971 року, а точніше - до проголошення формування сімома еміратами нового державного утворення. Ще до цього моменту Британія почала готуватися до виходу з регіону. У 1968 році вона прийняла рішення щодо цього і проклала основу для створення Ради Правителів Еміратів в 1967 році. Таким чином, держава ОАЕ з'явилася за рішенням Британії, яка посадила у владу своїх агентів і продовжила керувати ними, щоб вирішальне слово завжди залишалося за нею. Отже, ОАЕ є проанглійською державою, провідним пробританської політику в регіоні.
Англійці також заснували Раду співпраці арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) у 1981 році для управління ними з одного центру і для координації єдності їх думок щодо існуючих проблем, а також розподілу їх ролей в інших проблемах. У 1982 році були сформовані спільні сили оборони Аравійського півострова для захисту правлячих режимів у цьому регіоні, в тому числі - і режиму Еміратів.
І тому ОАЕ разом з проанглийською Саудівською Аравією при королі Абдуллаху у 2011 році взяли участь у рамках оборонних сил із захисту півострова у втручанні в Бахрейн для придушення наявних там протестів, які стали загрожувати бахрейнському режиму, а разом з ним - всім правлячим режимам у Перській затоці. Тоді Америка намагалася через послідовників Ірану, які очолили хвилю народного повстання, використати ситуацію на свою користь. Америка координувала дії послідовників Ірану з метою повалення проанглійського режиму і затвердження свого панування над політичними рішеннями в Бахрейні.
Що стосується Ємену, то Рада співпраці арабських держав Перської затоки виступила з Халіджевською ініціативою, яка насправді була ініціативою Британії, організованої для того, щоб зберегти свій вплив у Ємені. І коли Америка віддала розпорядження королю Саудівської Аравії Сальману втрутитися в Ємен, то Емірати і Катар відразу ж розгорнули активну військову участь у Ємені, щоб переважити чашу терезів на користь Британії. Емірати надавали суттєву підтримку проанглійському агенту Хаді і сприяли розгрому хоусітів - послідовників Ірану, який реалізує інтереси Америки.
Емірати брали участь з Британією і Францією у військовому втручанні в Лівію у 2011 році, коли там вибухнула революція проти проанглійського агента Каддафі. Британія зробила це для того, щоб змінити одного свого агента на іншого і не дозволити Америці впровадити свій вплив у Лівію, а також не допустити приходу Ісламу до влади через щирих і свідомих мусульман. Коли Америка задіяла свого агента Хафтара у 2014 році, Емірати продемонстрували свою підтримку йому і уряду Тобрука (Лівія), щоб зберегти присутність британців на лівійській політичній арені, про всяк випадок, якщо чаша терезів переважить на користь проамериканських агентів. Як завжди в таких обставинах, британці доручили різні ролі своїм агентам. Одні роблять вигляд, що стоять на боці проамериканських агентів, щоб шпигувати за ними, або схилити деяких з них на сторону Британії, або захистити вже існуючих проанглійських агентів. Інші ж виступають проти проамериканських агентів, як Катар, який так само знаходиться під контролем Британії. Емірати підтримують парламент і уряд Тобрука, які у своїй більшості сформований з проанглійського кола політиків. Майже половина членів цього парламенту, близько 48%, входять у команду проанглійського агента Махмуда Джібріля, якого відкрито підтримують Емірати, і який був одним із стовпів правління за часів Каддафі. Він був першим з тих, хто закликав до європейського втручання, куди відправився до президента Франції Ніколя Саркозі, щоб переконати його у необхідності цього. 17% депутатів парламенту в Тобруку належать до «Партії Справедливості та Розвитку» (Лівія), яку підтримує Катар. Як відомо, Катар відкрито підтримує проанглійських агентів у загальнонаціональному Лівійському Конгресі і уряд в Тріполі, який перебуває під контролем проанглійських агентів. А також він намагається прибрати у свої руки ісламістів, щоб спрямувати їх на допомогу агентам Британії.
Коли Британія хоче об'єднати своїх агентів для виконання якоїсь справи, то це відбувається дуже швидко. Американське інформаційне агентство «Huffington Post» за 21.06.2015 повідомило, що «14 травня 2015 було досягнуто секретну угоду між Катаром і Еміратами для того, щоб усунути свої розбіжності з приводу лівійської кризи». Насправді це не було усуненням розбіжностей, а, скоріше, розподілом ролей, як згадувалося нами.
Емірати разом із Саудівською Аравією (прихильниками короля Абдуллаха) підтримали Сісі і його путч на користь Британії в Єгипті, щоб знайти точку опори для англійців, які втратили там свій вплив. Проанглійські сили в Єгипті дуже слабкі, і тому британці за допомогою Еміратів та Саудівської Аравії (прихильників короля Абдуллаха) взялися зміцнювати свою присутність і набувати нових агентів, а також знаходити важелі впливу на Сісі і його рішення, як і на участь Єгипту у загальних справах у регіоні, щоб запобігти одноосібному управлінню цією країною американцями. У зв'язку з цим Емірати разом з Єгиптом здійснили авіаудари у серпні 2014 по позиціях ісламістів у Тріполі (Лівія). Америка намагалася через міжнародне втручання врегулювати ситуацію в Лівії на користь свого агента Хафтара і підготувала Єгипет для цієї ролі, але Британія в Раді Безпеки ООН зробила все, щоб заблокувати прийняття такої резолюції. Якби резолюція все ж була прийнята, то Еміратам довелося б втрутитися і примоститися поруч з Америкою і її агентами, щоб грати всередині Лівії роль на користь Британії, як це було у Ємені. Також Сісі неодноразово із засудженням накидався на правителів країн Перської затоки, але одночасно з цим він відкрито говорить про свою потребу у їх фінансах, як це викрили оприлюднені в інформаційному просторі аудіозаписи. Але, незважаючи на це, Емірати і Саудівська Аравія усе ж надають йому підтримку.
Кілька днів тому газета «Нью-Йорк Таймс» опублікувала звіти, які говорять про те, що Емірати порушили резолюцію ООН своїм постачанням озброєння до Лівії. Тим часом, було оголошено, що Бернардіно Леон, який закінчив свій термін перебування на посаді міжнародного посланця в Лівії, працюватиме в Еміратах у якості директора дипломатичної академії за вельми спокусливу зарплатню, що збентежило Леона і змусило 12 листопада 2015 зажадати роз'яснень з приводу цього . Американці хотіли викрити його, щоб помститися йому, адже він грав важливу роль у лівійських справах, виступаючи як провідник впливу Європи. І цим самим США хотіли викрити Емірати, які грають приховану роль на користь англійців, подібно до того, як вони намагалися викрити їх, коли еміратські літаки, вилітаючи з єгипетської авіабази, наносили удари по позиціях ісламістів у Тріполі (Лівія). Також Америка хотіла помститися Еміратам за удари по позиціях хоусітов і за вигнання їх з районів на півдні Ємену, незважаючи на те, що Емірати входили в коаліцію, якою керувала Америка за допомогою Саудівської Аравії (прихильників короля Сальмана) щоб врятувати хоусітів, а потім нав'язати їх владі Ємену, як колись вона нав'язала проіранську партію (Хізбалла) властям Лівану.
Америка чудово розуміє ту роль, яку Британія відвела Еміратам та решті держав Перської затоки. Тим не менш, іноді вона намагається використовувати ці держави для зміцнення своєї позиції. Як, наприклад, це сталося, коли вона сформувала міжнародну коаліцію для нанесення удару по сирійської революції під приводом боротьби з організацією «ІГІЛ». Ці держави намагалися приховати свою причетність до Британії, але Америка викрила їх і заявила про те, що Катар, ОАЕ, Бахрейн, Саудівська Аравія (прихильники короля Абдуллаха), Йорданія і Марокко в рамках цього союзу є проанглійськими агентами, але Америка потребувала підтримки даних держав, особливо якщо це стосується нанесення удару по мусульманах і їх революції, зокрема - в ісламських країнах, щоб надати легітимність своїм злочинам проти Ісламу і мусульман.
Боляче та прикро дивитися на те, як ісламські країни Перської затоки (у тому числі - Об'єднані Арабські Емірати) відіграють роль на користь колоніальних держав, реалізовуючи їх інтереси і закріплюючи їх вплив в обмін на те, що вони допоможуть їм захистити інтереси їх правлячих родин і гарантують тривалість їх перебування при владі, куди вони прийшли за допомогою англійців. А тому вони старанно виконують їхні плани. Америка у відкриту вимагає від них дати їй землі для розміщення військових баз, щоб завдавати ударів по мусульманах, які прагнуть до звільнення, а також вимагає надати легітимності своїм мерзенним діям проти мусульман і їх країн. Ці держави використовували нафтові запаси (багатства) мусульман в інтересах західних колоніальних наддержав. Проте, ми говоримо, що прийде день, коли ці країни добровільно приєднаються до держави Халіфат, яка буде встановлена найближчим часом, з дозволу Аллаха, і вижене американських та британських колонізаторів подібно до того, як були вигнані португальські колонізатори.
Асад Мансур
Джерело: газета «Ар-Рая»
6 Сафара 1437
18.11.2015
