بسم الله الرحمن الرحيم
В арабських країнах мешкає приблизно 370 мільйонів осіб, і більше ніж 120 мільйонів з них живе у крайній бідності, яка межує з голодом, за що відповідальність перед Аллахом лежить на усіх арабах. Кількість бідних досягає 30% від усіх жителів, що означає, що вони є у кожному кварталі і в кожному дворі, і з них 70% тобто більшість, - потерпають від голоду.
Бідність веде до фізичної слабкості, що стає причиною захворювань, а також позбавляє можливості навчання, що обмежує число людей, здатних подолати труднощі бідності. Це означає, що 120 мільйонів арабів не будуть мати сил і фізичного здоров’я, а отже – втратять спокій і безпеку, що є їх правом, виходячи зі слів Посланника ﷺ:
من أصبح آمناً في سربه معافا في بدنه عنده قوت يومه فكأنما حيزت له الدنيا بحذافيرها
«Той, хто спокійний душею, здоровий тілом і у нього є на один день прожиток, - подібний до людини, яка оволоділа світом повністю».
Тут слід згадати, що причиною бідності в арабських країнах не є недостатність багатств і ресурсів. У дійсності, причиною цього є розграбування ресурсів і багатств народу. Особливо це спостерігається з боку тих правителів, які призначені Британією та Америкою для того, щоб вони оберігали їх інтереси в арабському світі. І нещодавно просочилися жахливі звістки відносно нереальної кількості багатств, які награбували ці продажні правителі-агенти, змусивши свої народи потерпати від крайньої бідності. Можливо, приведені далі цифри прояснять деяку частину жахаючої реальності того, що відбувається в арабському світі:
Аль-Валід ібн Талал, керівник інвестицій родини Саудів, - його статок складає більше 32 мільярдів доларів. Родина Асада, яка править у Сирії, руками якої було вбито і поранено більше мільйону жителів, а 10 мільйонів жителів Сирії стали біженцями, - і все це було зроблено заради того, щоб залишитися при владі. І всім відомо, що родина Асада примножила свій статок, будучи при владі, цими злочинними діями, доведучи його принаймні до 40 мільярдів доларів. Що стосується Єгипту, то кількість бідних у ньому перевищила цифру у 20 мільйонів, не кажучи вже про мільйони, що поневіряються землею у пошуках шматка хлібу, залишивши позаду себе свої родини, у той час як статок усунутого тирана Хосні Мубарака складав, за різними оцінками, від 40 до 70 мільярдів доларів. І що гірше за все це, так це те, що він і його клан володарювали над власністю народу Єгипту, який наприклад володіє приблизно 20 тонами урану, який необхідний при виробництві ядерної енергії, вартість якого приблизно дорівнює 15 мільярдам доларів. І на додаток до всього цього, клан Мубарака володів різноманітною нерухомістю у великих містах Європи та Америки та володів туристичними яхтами і судами.
Що ж стосується Тунісу, населення якого складає 12 мільйонів осіб, то близько 3 мільйонів з них живуть за межею бідності. Головною причиною бідності туніського народу не є малочисельність природних ресурсів або ж слабкість економіки країни. Причиною бідності Тунісу також є розграбування його багатств з боку деспота, який правив у Тунісі вогнем і мечем, захищаючи інтереси Британії, Франції та інших держав, забороняючи своєму народу користуватися необхідними багатствами, що привело б до збільшення виробництва, побудуванню порочної економіки та вирішенню проблем з безробіттям і бідністю. Статок Зін ель-Абідіна Бен Алі, його жінки Лейли Траблесі і її родини перевищив 20 мільярдів доларів після того, як у їх руках було сконцентровано більше ніж 40% економіки Тунісу. Лівія, не дивлячись на чисельні багатства цієї країни, які формувалися на основі видобутку нафти і газу, усе ж була у числі останніх за степенем розвитку транспортної інфраструктури, у сфері освіти та охорони здоров’я. І народ у Лівії переживав позбавлення і бідність так само, як це відбувалося в країнах, які відчували потребу в енергоресурсах, таких як нафта і газ! І не секрет, що Каддафі і його сини накопичили величезні багатства, які перевищили 30 мільярдів доларів.
Після усунення Саддама Хусейна з’ясувалося, що його статок перевищував 20 мільярдів доларів. Ємен, який занурився у море крові, за що несе відповідальність усунутий президент Алі Абдуллах Салех, що будь-якою ціною прагне повернутися у Ємен, багатствами якого він володів. Його статок перевищив 60 мільярдів доларів! І не дивно, що він воює, змітаючи усе на своєму шляху, і готовий укласти союз із самим Сатаною, щоб повернутися до влади у Ємені.
Що стосується правителів Саудівської Аравії, як королів, так і принців, то їх статки досягають сотень мільярдів доларів так само, як і статки нафтових емірів у країнах Перської затоки. І навіть монархи та еміри найбідніших країн, таких як Марокко та Йорданія, - їх статки досягають фантастичних цифр, обсяг яких не вкладається у голові. Не дивлячись на те, що вони керують державами і повинні піклуватися про бідних, при цьому арабські монархи та еміри очолюють список 15 найзаможніших правителів світу, де 7 з них є найзаможнішими монархами світу, і найбагатшим з них є шейх Халіфа ібн Зайд аль-Нахайян, голова ОАЕ. Один з економічних експертів, коментуючи те положення, що арабські правителі фактично окупували перші рядки рейтингів найзаможніших людей у світі, сказав, пояснивши їх сутність: «Вони прагнуть до влади заради накопичення багатств, які вони отримують знаходячись при владі», - а також він сказав: «У розвинутих країнах платять гроші за те, щоб прийти до влади, але що стосується арабських країн, то в них прагнуть до влади заради особистого збагачення».
Отже, не є дивовижним те, що люди в арабських країнах почали революцію, відому як «арабська весна». Нескінченні бідність та тяжке життя були пов’язані з розграбуванням народних багатств, що привело до набивання карманів і насичення шлунків арабських правителів, у той час як кишені людей спустошувалися, а їх шлунки відчували голод.
І тому революція, яка водночас спалахнула, була природною, а точніше – неминучою. Якщо напрям революції і вимагає наявності свідомості, роздуму і мудрого управління, то для її спалаху достатньо голоду, бідності та розграбування народних багатств.
Справа в тому, що арабські та мусульманські країни відчувають страждання через своїх правителів, які більше схожі на вовків, ніж на пастухів, які вчепилися у багатства мусульман і випили їх кров, не опікали їх і не турбувалися про свої народи. І їх знаходження при владі стало останньою краплею, яка переповнила чашу. Вони не привели до відродження свої народи, як і не залишили свої народи, щоб вони самі знайшли шлях свого відродження і величі, а стали розграбовувати їх багатства у такій мірі, що людям стало бракувати засобів до існування, щоб зміцніти перед обличчям своїх ворогів. Хай пропадуть пропадом ці правителі!
Газета «Ар-Рая» д-р Мухаммад Малькаві
28 Джумада ас-сані 1437
6.04.2016
