Держсекретар США Джон Керрі признався у своїй неформальній заяві, що конфлікт у Сирії у багатьох відношеннях залишився «поза контролем»., і сказав, що «незважаючи на величезні витрачені США зусилля по вирішенню конфлікту, усе ж таки ситуація залишається дуже ламкою».
Керрі, який практично повністю присвятив свою дипломатичну роботу Сирії, працюючи вночі з іншими сторонами, що мають відношення до спроби стримати революцію та взяти її під свій контроль, вимушений визнати свою повну поразку. Він виходить за норми дипломатичного такту, та заявляє – не відчуваючи жодного утискання – що ситуація у Сирії вийшла з-під контролю.
Америка використала усі можливості, засоби та механізми, які мались у неї у запасі та в усіх її маріонеток, а також у запасі Росії, щоб зірвати революцію, загасити її та ліквідувати. І останньою її гарячковитою спробою була спроба зламати стійкість народу Алеппо та його околиць, дозволивши літакам Росії та режиму здійснити жорстоке бомбардування міста. Від цього бомбардування не вціліло жодне місце, де могли б вкритися громадянські особи. Бомбардування охопило – навмисно та уперше– усі лікарні, поліклініки, школи, ринки та табори біженців, вбивши сотні людей протягом декількох днів. Люди бігли куди очі дивляться, опинившись у зовсім безвихідному стані, а ЗМІ були сфокусовані на жаху смерті, запаху крові та масштабах руйнувань . І метою США від настільки широкого висвітлення у ЗМІ спалення Алеппо не було допомогти зупинити агресію, або засудити агресора, або нав’язати перемир’я протиборчим сторонам. Навпаки, мета була певна – це спроба схилити (зламати) людей, примусити їх здатися та примусити їх прийняти співучасть з тиранічним режимом у правлінні, а також вимусити їх відмовитися від ідеї скинення режиму та привести їх на переговорний процес приниженими, що вселило б надію у режим, що розвалюється.
Проте вітри дують не так, як того хотіли б американські та російські кораблі. На військовому рівні силам деяких загонів вдалося нанести болючі удари по силам режиму та його союзників у південних районах Алеппо: був захоплений Хан-Туман, відрізані шляхи постачання сирійського режиму у місті Алеппо та вбито десятки його солдатів та найманців. Іран визнав загибель 13 його солдатів із числа радників внаслідок цих ударів. Росія ж – будучи основним військовим прибічником режиму– була вимушена заявити в однобічному порядку про продовження перемир’я у місті Алеппо та його північних провінціях, щоб звільнитись для допомоги режиму у відбитті рішучих нападів на Хан-Туман та пом’якшити наслідки його поразок там. Зі свого боку, Америка була вимушена просити Росію ввести «Джабхат ан-Нусра» у послідуючі домовленості щодо перемир’я.
Америка планує притягти «Джабхат ан-Нусра» до участі у влаштовуваних нею перемир’ях, вважаючи, що нейтралізація «Джабхат ан-Нусра» означає нейтралізацію усіх інших фракцій, які відкидають проведення капітулянтських переговорів. Проте це її припущення недоречно, тому що більшість повстанців не погодиться з такими підозрілими перемир’ями і не буде обдурено міражем безрезультатних переговорів.
Проте на народному рівні, незважаючи на зображення ЗМІ деяких скудних демонстрацій, що закликають встановити перемир’я та відновити переговори у Женеві, Сполучені Штати розуміють, що реальне народне прагнення у Сирії від півночі до півдня схильне до відмови від перемир’я з тиранічним режимом і що більшість демонстрацій і народних позицій вимагає скинути режим в усіх його структурах, символах та інститутах, як і вимагає встановлення Праведного Халіфату за методом пророцтва у країнах Шаму та втілення законів Ісламського Шаріату, – і це саме те, що часто густо приховують запродажні ЗМІ при транслюванні новин, як и приховуючи те, що ці демонстрації набагато численніші, аніж ті підроблені марші, які підтримуються штучною опозицією, що закликає до перемир’я та переговорам.
Народні сподівання у Сирії – це відмінні ісламські сподівання, і вони ніколи не проявлять нехтування по відношенню до ісламських цінностей цієї революції. І це відбувається, незважаючи на спроби зламати їх силу скоєнням масових вбивств вслід за масовими вбивствами по відношенню до беззбройних громадянських осіб. І незважаючи на триваюче розсіювання страху у серцях людей та залякування їх наслідками відмови від мирного рішення разом з режимом, усе це не додає у сподіваннях людей нічого, окрім стійкості та рішучості в основах та принципах революції.
Джон Керрі, який зв’язувався з міністром закордонних справ Росії Лавровим 23 рази протягом одного місяця, щоб координувати свої дії з ним для спричинення тиску на народ Шаму чи то за допомогою війни, чи то за допомогою перемир’я, досі так і не знайшов – ані він, ані адміністрація за ним по усій Америці – ідеального шляху, який би зміцнив його у взаємодії з революцією, щоб виснажити та завершити її, відхилити або стримати та взяти під своє керівництво. Зараз він вимушений повернутися до того, що називається «Міжнародною групою підтримки Сирії», щоб задіяти її для участі зі Сполученими Штатами та Росією у пошуках іншого виходу із тупикової ситуації у Сирії.
Держдепартамент США заявив, що держсекретар Керрі зустрінеться у Парижі з міністрами закордонних справ Франції, Великобританії, Німеччини та Італії, щоб обговорити ситуацію у Сирії. У той же час європейські країни, зі свого боку, намагаються добитися співучасті з Америкою та Росією и визначенні основних правил, необхідних для повного припинення бойових дій у Сирії, і повернення до переговорів у Женеві згідно до нових домовленостей.
Англія та Франція скористались запинкою США та Росії у Сирії та почали вимагати проведення нових процедур, які дозволили б приймати участь у розробці рішень для конфлікту у Сирії. Так, посол Великобританії в ООН обрушив різку критику в адресу Росії на тлі накладання останньою вето на заяву Ради Безпеки, що засуджує напад на Алеппо. Також, міністр закордонних справ Франції організовує раду у Парижі по ситуації у Сирії у контексті, що натякає на необхідність повторного закладання нових основ для врегулювання конфлікту у Сирії замість основ існуючого підходу, в установленні яких брали участь виключно Америка та Росія.
Проте революція Шаму залишиться вище, аніж Америка, Росія, Франція та Великобританія, вище, аніж усі міжнародні організації, вище усіх заколотників, які плетуть підступи проти неї зсередини на ззовні. Воістину, це – благословенна Ісламська революція, яка постійно оновлює себе, очищуючись від всілякого бруду, відкидаючи кожного, хто хоче торгувати нею або торгуватись з нею. Вона не преклониться та не підкориться, з волі Аллаха, і не завершиться доти, доки не буде скинутий тиранічний режим з усіма його атрибутами, символами та формами, і доки не буде встановлена Ісламська держава на його руїнах і не буде вигнана Америка, Росія, Європа та їх приспішники найжорстокішим чином з усіх країн Шаму та усіх мусульманських країн.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хітвані
4 Шаъбан 1437
11.05.2016
