Розмова щодо Праведного Халіфату перейшла етап простого згадування про шаріатський обов’язок, стосовно втілення та виконання якого мусульмани припускали значні упущення. Як і припинилась розмова про нього як про нездійсненну мрію, коли носіїв заклику звинувачували у минулому у тому, що вони мріють про повернення Халіфату, час якого давно минув, і що вони подібні до того, хто оре море. Такими були розмови про Халіфат з боку потонулих у реальності, не бачачих нічого, окрім бруду, в якому вони погрузли, навколо твердо віривших в обіцянку свого Господа, закликаючи до втілення шаріатських законів такими, як вони були ниспослані!
Так, пройшов цей етап, і сьогодні вже мова йде про Халіфат як про єдиний вибір Ісламської Умми, і навіть як про єдиний її практичний вибір. Розмова про Халіфат сьогодні – це розмова про відсутнього, який ось-ось повинен прийти. І до того надія була міцно пов’язана з вірою в обіцянку Аллаха та благу звістку Його Посланця ﷺ, незважаючи на біль, трагедії та віддаленість людей від Ісламу та від прагнення до повернення влади Ісламу. Сьогодні ж надія, разом з сильним зв’язком з обіцянкою Аллаха, набула ознак, які вказують на його наближення. Це вже не просто віра у потаємне, подібно до звістки про рясний дощ, у той час як сонце ясне та небо чисте, без найменших ознак хмарки або потемніння. Сьогодні вже це звістка про дощ, коли небо вже затягнуте хмарами, і ніхто не має розбіжностей щодо того, що настав час хмарам випустити усю свою важкість !
Кажучи ж про ознаки, які вказують на наближення Халіфату за методом пророцтва, який став «на відстані двох луків або навіть ближче», то серед них наступні пункти:
Халіфат перестав бути вимогою партії або групи мусульман. Тепер він став вимогою широкого прошарку Ісламської Умми. Раніше заклик до відновлення ісламського способу життя був відмінною рисою Хізб ут-Тахрір, і де б не згадувався Халіфат, то неодмінно згадувався Хізб ут-Тахрір, і де б не згадувався Хізб ут-Тахрір – неодмінно згадувався Халіфат.
Халіфат та Хізб ут-Тахрір були нероздільними близнюками. Проте сьогодні заклик до встановлення Халіфату не обмежується Хізбом та його хлопцями, навпаки, він поширений сьогодні по усій Уммі та є вимогою більшості її молоді; а широке поширення цієї ідеї – передвісник справжнього прийняття Уммою цієї ідеї! Усе це вказує на те, що ідея Халіфату зосередилась в Ісламській Уммі до такої міри, коли вже готова давати плоди. І свідоцтво тому– поява спроб перенаправити цю зосередженість та розсіяти її. Так, після поразки організації «Ісламська Держава» у їх претензії на уявлюваний Халіфат, а також після прояву брехливості цієї претензії, американські агенти почали діяти згідно до відчуття, що таїться в Ісламській Уммі , але цього разу– в іншій постаті.
Наприклад, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган піддав критиці роздробленість, міжмазхабні сектантські тенденції та расизм, які мають місце у мусульманському світі, закликаючи до єдності та відмову від розбіжностей. На турецько-арабському конгресі вищої освіти у Стамбулі о п’ятниці 29.04.2016 він сказав, вказавши на необхідність самокритики: «Ми завжди ведемо діалог як турки та араби. Я жалкую про це. Існує Ліга Арабських Держав … Невже нам, у свою чергу, треба організовувати лігу тюркомовних країн?! З одного боку, є Організація Ісламської співпраці, а з іншого боку – Ліга Арабських Держав». Він критично задався питанням: «Чому ми говоримо: Ліга Арабських Держав, – і не говоримо: Ліга ісламських країн?!», – підкреслюючи: «Н, як і у неараба над арабом, окрім як по богобоязливості». Вказуючи на зовнішні чинники, які призвели до проблем у мусульманському світі, голова турецької країни підкреслив: «Неможна забувати про руйнування та лиха, до яких призвели дії колонізаторів у регіоні», – додав: «Ми викриємо лицемірство тих, хто у демократії бачить розкіш для народів регіону, вважаючи її правом лише своїх підданих (тут Ердоган говорить про західні країни ). Але у той же час ми повинні передивитись себе,не варто забувати і про самокритику», – повідомляє Агентство «Анадолу» http://aa.com.tr/ від 29.04.2016. Заклик до Ліги ісламських країн– давній, і виник він з падінням держави Халіфат, щоб відволікти увагу від Халіфату. І ось, час повертає нас до заклику до Ліги ісламських країн у той час, коли заклик до Халіфату почав зростати. Проте, цього разу, він відрізняється, тому що Халіфат у той час перебував на грані зникнення, але тепер ось-ось встановиться, з волі Аллаха!
Однією з ознак близькості встановлення Халіфату є стійкість мусульман у землях благословенного Шаму у вимогах втілення Шаріату. Незважаючи на усі засоби брутальної змови проти революції Шаму, незважаючи на систематичний геноцид мусульман у Шамі та кровопролитні спроби Америки підкорити собі мусульман у Шамі, тим не менш, голоси мусульман лунають з-під уламків розвалин, і з кожним шахідом вони заявляють, що бажають втілення тільки лише Шаріату. Це знайшло своє відбиття у демонстраціях у період уявного перемир’я. Це також очевидно проявилось у вимогах революціонерів у цілому; і навіть ті, хто пішов по шляху Америки та її прихвостнів, не наважуються вимагати нічого іншого, окрім Шаріату Аллаха, а якщо і наважуються на це, то лише ламаючи язика та непрямою вказівкою, а не прямим текстом. Ця стійкість у вимогах правління Ісламом відбувається незважаючи на вбивства та руйнування. Які зі усією жорстокістю обрушує Америка, тому що вона чудово розуміє, що сирійське питання – це не просто питання про озброєні революційні загони. Навпаки, це то – доленосне питання Умми, в якому вона обрала шлях у напряму Ісламу, де не залишиться ані для Америки, ані для невірного Заходу жодного впливу.
Із ознак близькості встановлення Халіфату за метолом пророцтва – абсолютне ідейне банкрутство усього західного світу , в якому капіталістична ідеологія зазнала поразки в усіх її моделях та теоріях, і стала очевидною її нагота на немічність. Вона більше не у змозі знов адаптуватись до обставин та більше не належить лагодженню. У минулому капіталістична система вдавалася до поправок та реформ, зберігаючи при цьому суть капіталістичної системи та її стовпи, і це мало місце у більшості криз, з якими вона стикалася. Проте кризи, що з’явились останнім часом, які вирували в усьому світі, охопили структуру ядра капіталістичної системи. І мова йде не лише про економічний аспект , хоча він – найбільш яскравий, але криза торкнулась основи самої ідеї, на якій будується капіталістична ідеологія у цілому. Майже усі спеціалісти стверджують, що економічна криза, яка досі стрясає світ, є кризою системи , а не просто минаючою фінансовою кризою, як і не пов’язана вона з ліквідністю або інфляцією.
Також західний світ переживає ідеологічну кризу, викликану великою кількістю біженців, яка почала проноситися, знищувати, губити та спустошувати Європу. Незважаючи на зародження капіталістичної ідеології на основі компромісу між духовенством та філософами, де було засновано відокремлення релігії від життя та відокремлення релігії від держави, де припускається, що релігійні погляди індивідів не повинні бути предметом обговорень або досліджень згідно до основи, на якій ґрунтується капіталістична ідеологія, зараз ці основа стала розвалюватись з великою кількістю мусульманських біженців, які прибувають до Європи. А поняття свободи віросповідання, на якому будується капіталістична ідеологія, зазнала поразки. Усе це, хвала Аллаху, – передвісники кінця капіталістичної системи та її зникнення!
Нестабільність положення у мусульманському світі, навіть у тих країнах, де відбулась «Арабська весна» і відбулася заміна одних обличь на інші, незважаючи на подолання цими країнами кризи «Арабської весни», говорить про те, що невірний Захід досі не святкує перемогу і що стан не повернувся до того, яким він був раніше. Так, режим Сісі не зміг забезпечити стабільність Америки в Єгипті, а сам режим залишається «кульгавою качкою», збільшуючи день від дня причини заколоту проти нього і над ним готовий вибухнути вулкан. Але цього разу карта, яку розіграли з людьми, не є легкою: нема тих, хто видає себе за «ісламістів», нема тих, хто користується ситуацією і нема минулого громадського погляду на армію. Так само ж е – і у Тунісі: злетіли маски, і стало очевидно те, що режим Бен Алі повернувся разом з «лідерами» революції, а напруженість, яка вилилась у вибух у минулому, стає іще більш сильною. Кажучи ж про Лівію та Ємен, варто відзначити, що кривавий конфлікт між країнами невірного Заходу за допомогою їх агентів та маріонеток підсилюється день від дня, а з його підсиленням почали розкриватись перед мусульманами усі карти, а тому їх гра стала відкритою. Усе це є передвісником повернення Ісламської Умми до її Господа, релігії та шляху її Пророка ﷺ. А хто хоча б раз обпалився вогнем приниження, надалі піде тільки ясним шляхом.
Ознак та показників, які вказують на повернення держави Халіфат за методом пророцтва у підтвердження обіцянки Всевишнього Аллаха та благої звістки Його Пророка ﷺ, багато. Які-небудь з них можуть бути прихованими для погрузлих у порочній реальності, через що вони не бачать дійсність, окрім як відштовхуючись від свого стану. Вони подібні до того, хто слідкує за стрілкою годинника, але не може вловити її руху, думаючи, що вона стоїть і не рухається, а тому упускають свій шанс. Ісламська Умма ж пережила великі події. Її торкнулось багато смут, але разом з цим той, хто слідкує за її рухами з часів падіння Османського Халіфату і до сьогоднішніх днів, неодмінно, бачить, що хоча на початку вона була дуже далекою від своєї релігії та шляху її Пророка ﷺ, проте сьогодні вона знов повертається до нього. І ознаки пробудження Ісламської Умми із сну очевидні для зрячого. Аллах владний вершити свої справи, але більшість людей не знають про це!
Газета «Ар-Рая»
Абдуллах аль-Махмуд
4 Шаъбан 1437
11.05.2016
