День пам’яті руйнування Халіфату

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Яким чином невірним вдалося зруйнувати державу Халіфат

Частина 2

З тієї миті, як Всевишній Аллах створив людину, існує боротьба між вірою та невір’ям. Цю боротьбу пройшов і Посланець Аллаха (с.а.с.); він ніс заклик, розтлумачуючи необхідність ідейної боротьбиб зіткнення істини з брехнею, необхідність політичної боротьби, а також необхідність стійкості, жертвування та терплячості на цьому шляху. Ця боротьба триває і по сьогодні, відрізняються усього лише деякі інструменти та методи, і сьогодні ця боротьба є найжорстокішою та найгіршою через її кровопролиття та руйнування. Вона ретельно планується та готується.

Посланець (с.а.с.) та його сподвижники, нехай буде задоволений ними Аллах, винесли найважчі випробування протягом 13 років запеклої боротьби, яка тривала доти, доки мусульмани не перемогли, побудувавши Ісламську державу, яким Іслам та мусульмани набули слави. Після встановлення Ісламської Держави Посланець Аллаха (с.а.с.) додав до ідеологічної боротьби між Ісламом та невір’ям фізичну боротьбу та джихад. И тоді війни, битви та ісламські завоювання відбулися один за другим, і іслам та його влада широко розповсюдились по землі. Потім, у часи Хрестових походів, наприкінці XI та на початку XII сторіччя, мусульмани зазнали крупних військових поразок. Незважаючи на ці поразки та окупацію, скоєні хрестоносцями, які захопили великі території мусульманських земель та міст, як Єрусалим та Тріполі у Шамі, мусульмани усе ж таки не програли ідейно. А тому вони повернулись та перемогли, і тоді хрестоносці отримали таку поразку, яка ніколи не буде забутою, а потім мусульмани вигнали їх із ганьбою.

Незабаром після цього відбулись напади монголів у 1258 році, які посіяли хаос у країні та захопили столиці Халіфату , такі як Багдад та Дамаск. Проте мусульмани знов повернулись та перемогли їх у битві при Айн Джалут у 1260 році. Прихильність мусульман до Ідей Ісламу та несхильність впливу інших ідей були гарантами їх повернення до перемоги над ворогом. Більше того, загарбники потрапили під вплив Ісламу та понесли Іслам до себе додому– до Криму та Центральної Азії. І сьогодні вони у цих землях закликають до Ісламу на ідейному та політичному рівні, формуючи зараз і на майбутнє міжнародну та стратегічну силу у цій боротьбі між Ісламом та невір’ям.

Після поразки монголів мусульмани відновили джихад і знов понесли Іслам світу, почавши знов встановлювати владу та панування Ісламу у нових країнах. У цьому вони досягли важливих проривів, у тому числі – було здійснено завоювання Константинополя, що значно вплинуло на Європу та Росію. Завоювання тривали, а, а правителі Європи клопотались та побоювались Ісламу, який був непереможним, тому що незалежно від розміру військової поразки Ісламська держава швидко відновлялась і іще більше розширювала свої території та перемоги, тому що Іслам приваблював людей, які потім приймали Іслам та розплавлялись серед мусульман.

Потім, у середині XVII сторіччя, в Європі відбувся промисловий переворот, а потім – наукова та промислова перевага над Ісламською Державою , і відбулось змінення у балансі сил, а Європа у цій перевазі знайшла можливість удару по Ісламу. Західне мислення було охоплено помстою Ісламській державі, правителі Європи після великої поразки у Хрестових походах мріяли про помсту. А коли вони впевнились у тому, що поразка мусульман у військовому відношенні не є для них остаточною поразкою, а більше того – це може обернутися для Заходу іще більшими лихами та небезпеками, яких вони бояться, то вони стали планувати найбільш жахливі та найбільш ефективні вторгнення, щоб перемогти мусульман не лише у військовому відношенні, але й викоренити Іслам із їх життя та розумів. Таким чином, вони почали серйозно працювати для цього образом: вони вдерлися у суспільство та державу мусульман на політичному та ідейному рівні, вони утворювали проблеми, щоб продовжити своє подальше втручання та вплив там. Ісламська держава почала слабшати, проблеми збільшились, особливо – політичні, такі як окупація околиць держави, поширення там націоналізму та сектантства, а також сепаратистські тенденції та реформи.

А тому заява щодо скасування Ісламської Держави 28 Раджабу 1342 року за хіджрою була усього лише офіційною заявою, насправді держава, за планами Європи, вважалась розваленою до того; європейці працювали над цим більше аніж два сторіччя. Насправді, слабкість держави в арабській мові та в іджтіхаді призвели до ідейного застою та збільшенню проблем, що дуже сильно сплинуло на розпад держави та суспільства.

Європейці були одностайні у тому, що неможна обмежуватись досягненнями військових перемог проти Ісламу. Вони хотіли прибрати небезпеку Ісламу повністю, викорінити сам Іслам, а це вимагало послаблення Халіфату, а потім– і його скасування. І тому їх співпраця у цьому була природньою, адже у них було велике бажання досягти своєї мети. Таким чином, вони почали відокремлювати крайні вілаяти Ісламської держави, один за другим, що іще більше ослабило державу. Також вони діяли і всередині держави, у першу чергу – розпалюючи міжрелігійну ворожнечу, розбрати та війни, як у Лівані, піднімали політичні питання, щоб виправдати своє втручання та приготувати для себе агентів, а також вони заохочували повстання та смуту. Вони роздували націоналістичні питання у Сербії у Греції, закликаючи до їх незалежності, працювали на розпалення націоналізму між арабами та турками. Роздавались прокламації, писались статті та поширювалась ідея розділення. Вони утворили націоналістичні рухи, які закликали до панарабізму та пантюркізму, і усі ці рухи спонсорувались Лондоном та Парижем. Захід запровадив своїх агентів у різноманітних країнах ісламського світу, таких як Джамалуддін аль-Афгані та інших, і ці агенти справлялись зі своїми ролями, збільшуючи державні проблеми, реформуючи конституцію, даючи свободи та інші закони...

Ісламська держава іще більше постраждала від цих ударів та ослабла у військовій та політичній сферах. Вплив держави відступив у багатьох областях, що дозволило англійцям та французам встановити своїх агентів скрізь, де вони могли це зробити – на території Ісламської Держави, в Індії, Аравійському півострові, Єгипті та Шамі. Захід скрізь поширив своїх шпигунів, накреслив політику для своїх агентів та пообіцяв їм, що вони успадкують Халіфат та його багатства. Найбільш небезпечним із дій англійців біло те, що вони експлуатували «ваххабітський рух», коли пов’язали цей рух з їх агентом Абдуль-Азізом ібн Саудом та примусили їх воювати з мусульманською армією, посланою халіфом для боротьби з невірними. Так, цей рух надав найбільшу послугу невірним проти Ісламської Держави, внаслідок чого вони історичну зраду та сприяли падінню Халіфату.

Під час усіх цих пригод також утворювались культурно-освітянські заклади та центри мусульманських країнах, які вели діяльність по ідейному вторгненню, шпигунству та підготовці агентів, а також відбувалось утворення маріонеткових партій, які створювали проблеми для держави. Це призвело до почуттів відрази по відношенню до Халіфату, почали лунати заклики до конституційним поправкам, свободам та інших сепаратистських тенденцій. Голоси агентів підтримувались видавництвом газет всередині і за межами країни.

Таким чином, комбінувались ідейні та місіонерські вторгнення з політичною роботою проти держави, що збільшувало політичну та ідеологічну слабкість держави , і це, у свою чергу, відкрило двері до політичного розпаду та руйнуванню безпеки держави. Серед Умми та у державі поширились шпигуни та агенти, і на початку XX сторіччя більша частина мусульманських земель була окупована. А після Другої світової війни ісламські землі стали знаходитись майже повністю під владою невірних. Потім втілилось усього декілька планів та змов, здійснених англійцями та їх агентами, на чолі якої стояв єврей Мустафа Кемаль, і було проголошено скасування Халіфату, вигнання халіфу, скасування втілення законів Шаріату, відокремлення Туреччини від решти мусульманських країн та проголошення її світською республікою. А також відбулось підписання угоди Сайкс–Піко, яка була частиною цієї давно запланованої послідовної змови.

З того часу і по сьогодні одна за другою відбуваються поразки, землям мусульман завдаються збитки, замахуються на святині мусульман та грабують їх багатства. Незважаючи на усі зусилля та жертви мусульман, поразки тривають. І якщо тут або там була здійснена перемога, то вона швидко обертається на поразку. Усе це відбувається лише через відсутність Халіфату, який втілить Іслам, а халіф буде відповідальним за мусульман та їх інтереси. Усе буде тривати до того часу, доки мусульмани не відродять Халіфат, и тоді усе зміниться подібно до того, як це трапилось з Посланцем Аллаха (с.а.с.), коли він побудував Ісламську Державу у Медині, і тоді усе змінилось.

Це – стислий огляд того, яка пав Халіфат, який показує реальність боротьби між Ісламом та невір’ям і підтверджує, що кожен, хто бажає правильного розвитку, повинен докласти усіх своїх зусиль безпосередньо на шляху встановлення Халіфату. Халіфату, який, у першу чергу, є державою, яка ґрунтується на достатній виконавчій владі, покладається лише на віруючих та втілює Іслам і не залежить від Америки, Європи або ООН, не підкоряється їх умовам і не дає їм яких-небудь гарантій. Встановлення Халіфату– це не просто слова або легка робота, це не просто декілька мітингів або виступів, це – величезний потенціал та сила, якою володарює Умма, яка організовується для правильного шляху та мети. А правильна мета – це лише Халіфат, який втілює Іслам. І якщо використовувати цей потенціал, то реальність зміниться подібно до того, як вона змінилась уперше, у часи Пророка (с.а.с.). Мусульмани заслуговують на те,щоб всевишній Аллах обдарував їх перемогою. Він говорить:

وَاذْكُرُوا إِذْ أَنْتُمْ قَلِيلٌ مُسْتَضْعَفُونَ فِي الأرْضِ تَخَافُونَ أَنْ يَتَخَطَّفَكُمُ النَّاسُ فَآوَاكُمْ وَأَيَّدَكُمْ بِنَصْرِهِ وَرَزَقَكُمْ مِنَ الطَّيِّبَاتِ لَعَلَّكُمْ تَشْكُرُونَ

«Пам’ятайте, що ви були малочисленими та вважались слабкими на землі. Ви побоювалися, що люди схоплять вас, але Він дав вам притулок, підкріпив вас Своєю допомогою та наділив вас благами, щоб ви були вдячними » (08:26)

Також Він сказав:

وَنُرِيدُ أَنْ نَمُنَّ عَلَى الَّذِينَ اسْتُضْعِفُوا فِي الأرْضِ وَنَجْعَلَهُمْ أَئِمَّةً وَنَجْعَلَهُمُ الْوَارِثِينَ

«Ми побажали надати милість тим, хто був приниженим на землі, зробити їх ватажками та спадкоємцями» (28:05)

Газета «Ар-Рая»
Махмуд Абдуль-Карім Хассан
20 Раджаб 1437
27.04.2016

 

Частина 1

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая