По суті, усі стратегічні дослідницькі центри одностайні з приводу майбутнього Сирії у тому, що ця країна вже ніколи не повернеться до того, якою була раніше. У цій думці вони спираються на реальність самої території та на розподіл впливу на ній.
Ідея розділення країни раз у раз виходить на обговорення, незважаючи на загальні декларації та офіційні заяви Америки про те, що Сирія повинна залишатись єдиною державою. Проте сама фраза про це вже несе насіння розділення, тому що вона дає життя самій думці про те, що Сирія складається із частин, а це залишає відкритою двері для взаємостосунків між цими частинами саме з точки зору того, що вони усі – лише частини. Примітним у цьому відношенні є доповідь дослідницького центру RAND, відомого своєю близькістю до керівних осіб у США, оприлюднений у грудні 2015 року під назвою «План мирного врегулювання у Сирії». У доповіді говориться: «RAND пропонує утворити у Сирії три географічні зони, на яких, по факту, домінують курди, повстанці та режим. Що ж стосується території, підконтрольній організації «ІДІЛ», то вона залишиться під її контролем доти, доки міжнародні сили поступово не витіснять «ІДІЛ» звідти» (Організація RAND, «План мирного врегулювання у Сирії», переклад від центру «Ідрак»). Враховуючи змінення, що відбулись у Сирії, організація RAND поширила 07.06.2016 продовження першого аналізу під назвою «Мирний план по Сирії –2» в якому говориться: «У той час як міжнародна спільнота докладає своїх зусиль заради досягнення врегулювання конфлікту, щоб покласти край громадянській війні у Сирії, дана доповідь пропонує проект «децентралізації» як частину рішення проблеми». У доповіді пояснюється, що причиною даного оновлення є події, які відбулись у Сирії:
1. Заява основних сторін як всередині Сирії, так і за її межами про їх прийняття угоди про «припинення бойових дій».
2. Правлячий режим при підтримці та допомозі Росії зміг взяти під свій контроль багату кількість областей.
3. Проголошення Росією про частковий вивід своїх військ із Сирії.
4. Проголошення лідерами курдів про заснування ними «Союзу північної Сирії».
5. Цілеспрямована віна режиму проти організації «ІДІЛ», а також переорієнтація ряду повстанських угрупувань Сирії на боротьбу проти «ІДІЛ» замість війни з с режимом.
Ці чинники, приведені організацією RAND, викликали процедуру оновлень першої версії її аналізу. Новий аналіз вказує, що «об’єднання Сирії під національним управлінням, яке отримало б згоду (населення), з наявністю єдиної структури безпеки є дуже легкою перспективою». Вибір, наданий RAND, – це вибір «децентралізації», принцип якого полягає у горизонтальному розподілі влади, щоб відволікти увагу від вертикального розподілу влади, а це відповідає прагненню Америки зберегти режим у його основній структурі . RAND пропонує чотири варіанти механізмів управління:
1. Вибір легкої, «обмеженої» децентралізації, яка називається також «амбіційним варіантом», тобто цей варіант враховує опору на існуючу конституцію із застосуванням її на практиці. Таким чином, даний варіант вимагає перегляду адміністративного ділення у Сирії без проведення реформ у конституції та законодавстві, а це означає, що він не несе у собі жодних змін у поточній ситуації.
2. Утворення інститутів місцевого самоврядування, яке почне базуватись на ідеї легалізації адміністративного управління в існуючих регіонах згідно нинішній реальності. RAND вважає, що цей варіант не вимагає проведення змін адміністративного ділення та базується на «щирості» централізованої держави, яка буде намагатися зберегти лише мінімум домінування центрального уряду по таким питанням, яка митниця, прикордонний контроль, набір до армії, введення податків на торгівлю і т.д. Перепони, які стоять на шляху цього варіанту, згідно думці RAND, виражаються у самій історії режиму як централізованої структури, а отож – існує необхідність приймати компромісні рішення, які можуть бути і не досягнуті, тому що режим по сьогодні веде озброєну боротьбу на землі, а також тому, що існує небезпека у втягненні до процесу т.з. «войовничих угрупувань» та «організацій цивільного суспільства» як засоби для захисту місцевого управління та надання йому допомоги, а також у зміцненні основ держави. Зауважте, RAND під цим мається на увазі те, що від Америки вимагається прийняти рішення, при якому жодна сила, тим більше – щира, не повинна володіти можливістю витягти користь із майбутньої влади . А тому наслідки, з якими стикається ця пропозиція, на думку RAND, робить її малопридатною, і цей варіант виключається.
3. Утворення децентралізації стосунків між курдами та режимом. Описуючи цей варіант, RAND вабливість, яка полягає у тому, що згідно йому, курди мають право на самоуправління, якого не мають араби-суніти та друзи, які проживають у провінції Сувейда. RAND вважає, що втілення саме цього варіанту буде успішним досягненням, тому що відсутність його втілення «може стати причиною виникнення великих суперечок через характер ситуації, що склалася».
4. Утворення «асиметричної децентралізації», яка полягає у наданні самостійного правління курдам та районам Сирії, над якими панує арабо-сунітська опозиція, згідно до чого Сирія розділяється на три та більше частин. Незважаючи на схожість цієї пропозиції з початковим його варіантом, запропонованим від RAND у що війська режиму та загони опору як и колись прагнуть до повної перемоги, а також тому, що «сирійці розглядають федералізацію їх країни як частину західної змови, розробленої по колоніальній схемі дроблення Сирії».
Доповідь закінчується словами: «Чи залишиться Асад чи піде, і навіть якщо Сирія продовжить залишатись єдиною державою на папері, то, знов-таки, доволі ймовірно, що Сирія залишиться розділеною на райони, підконтрольні режиму, і райони, підконтрольні опозиції, як мінімум, у найближчому майбутньому».
Читаючи оцінку американського центра, наближеного до осіб, що приймають рішення в Америці, видно, що ідея розділу Сирії де-факто не є частиною політики Америки, навіть якщо загальна стратегія Америки і виражається у сіянні насіння розбрату у Сирії, як це було зроблено Америкою раніше в Іраку та Судані. Насправді розділення Сирії сьогодні іде врозріз з інтересами Америки, більше того – воно навіть загрожує послабленням її впливу, розкриваючи двері у Сирію іншим силам для утворення конкуренції Америці – двері, які були зачинені протягом сорока років, доки правив клан Асадів. Америка прагне до того, щоб залишити режим фактично домінуючою стороною, і будь-яка форма децентралізації може проводитись Америкою лише з метою інтегрувати опозицію у владні структури режиму та поглинути революцію. Таким чином, децентралізація буде усього лише зовнішньою формою, яка не має істинної суті.
Незважаючи на усі досягнення Америки на сирійській арені, у самій Сирії продовжують існувати лише два проекти:
1. Проект Умми, який знаходиться у надрах революції, у її глибинному коріння, що виражається у поверненні Ісламу до реального життя. Цей проект укорінився у революції, незважаючи на усі спроби відхилити революцію від нього, ізолювати її від цього проекту як зсередини, так і ззовні.
2. Проект Америки, її лакеїв та прибічників, який виражається у тому, щоб Сирія і надалі залишалась під гегемонією невірного Заходу, що бореться з розвитком Ісламської Умми.
Проект Умми – істинний, він і буде, врешті решт, переможцем, скільки б багато або мало часу не минуло. Він увінчається перемогою, незважаючи на те, чи залишиться революція та повстанці чи ні, тому що цей проект є обіцянкою Аллаха Всевишнього, а Аллах ніколи не порушить Своєї обіцянки.
Газета «Ар-Рая»
Автор: Абдуллах Махмуд
1 Шавваля 1437 р.х.
06.07.2016 р.
