«Партія Справедливості та Розвитку» (Марокко) відрізняється від інших партій своїм стійким електоратом, що складається із прибічників цієї партії, а також соєю про ісламською моральною риторикою та незаплямованістю порівняно з корумпованістю решти іншого політичного істеблішменту.
Такі характерні особливості дозволили даній партії заручитися підтримкою народу на підґрунті вибору найменшого із двох зол. Усвідомивши цей факт, Королівський палац вирішив вжити превентивних заходів та позначити поле діяльності для партії, даючи зрозуміти, що саме Королівський палац є останньою інстанцією у визначенні політичної долі країни, а законність виборів або рейтинг не мають ніякої ваги. І це простежувалось у наступних діях Королівського палацу:
1. Він наніс удар по про ісламській моральній риториці партії:
Це проявилось в арешті шейха Умара ібн Хаммада та пані Фатіми аль-Наджар — двох лідерів руху «Тавхід ва Іслах» («Об’єднання та Реформа»), яке є пропагандистським крилом «Партії Справедливості та Розвитку».
2. Він. наніс удар по законності обрання партії:
Це проявилось у так званій «урядовій блокаді» після парламентських виборів 7 жовтня 2016 року. Одразу ж після проголошення результатів виборів король призначив Абделілаха ібн Кірана прем’єр-міністром і доручив йому сформувати уряд більшості . Ібн Кіран чудово розумів, що йому варто отримати згоду палацу, і тому приступив до консультацій з питань включення Ліберальної партії на чолі з Азізом Аханнучом в урядову коаліцію. Проте з самого початку цих консультацій Аханнуч поставив умову — виключити партію «Незалежності» («Істіклял») із списку партій, які будуть формувати уряд. Ібн Кіран на початку відмовився приймати ці умови. Проте після того, як генеральний секретар партії «Незалежності» зробив заяву відносно історичної залежності Мавританії від Марокко, що спровокувало кризу у стосунках між цими країнами, Ібн Кіран переглянув свою позицію і заявив про свою згоду сформувати уряд з колишньою більшістю. По плану «Партії Справедливості та Розвитку», у коаліцію повинні були увійти Ліберальна партія «Ахрар», партія «Народний рух» («Аль-Харака аш-Шаабія») та «Партія прогресу та соціалізму» з допустимістю притягнення окремих представників партії «Конституційного союзу» від імені Ліберальної партії. При цьому Аханнуч здивував усіх чотирибічною заявою спільно з партіями «Конституційного союзу», «Народного руху» та «Соціалістичного союзу народних сил», вимагаючи нести усі ці чотири партії в уряд. У відповідь на цю заяву Ібн Кіран заявив: «Це — кінець», — і відмовився вступати у коаліцію. Було ясно, що Аханнуч намагався підмінити повноваження призначеного прем’єр-міністра і сам поводить себе як прем’єр-міністр: призначає того , хто увійде в уряді, а хто — ні. Свою поведінку Аханнуч та оточуючі його партії аргументували тим, що уряд не повинен підкорятись чисельним розрахункам, а, навпаки, повинен бути сильним та послідовним, з чіткою програмою, яка слугує вищим інтересам нації. Цим самим Аханнуч просуває сказану у Дакарі з приводу річниці Зеленого маршу промову марокканського монарха: «У Марокко повинен бути сильний, серйозний та відповідальний уряд. У зв’язку з цим майбутній уряд не повинен бути предметом чисельного розрахунку, пов’язаного з вдоволенням бажань політичних партій і формуванням математичної більшості . Це адже не питання розділенні виборчих трофеїв».
Таким чином, переговори по формуванню уряду зайшли у глухий кут.
Тут можна додати, що свої умови Аханнуч висував по вказівці палацу і що складності по формуванню уряду виникали також зі згоди та під контролем палацу. Якщо Королівський палац хотів би сформувати уряд у найкоротші строки , то він зробив би це, і ніщо йому не завадило б. згадайте, як нещодавно по вказівці палацу зібрались усі партії, незважаючи на їх розбіжності, і швидко обрали представників першої палати парламенту для ухвалення установчого договору Африканського союзу у межах підготовки до повернення Марокко в Організацію африканської єдності (ОАЄ), і усе це відбувається , незважаючи на відсутність уряду більшості . Член партії «Соціалістичний союз народних сил» Хабіб аль-Малікі був обраний головою першої палати без усілякого заперечення з боку «Партії Справедливості та Розвитку», яка настирливо виступала проти вступу партії «Соціалістичний союз народних сил» в уряд.
3. Він заборонив говорити про випадки несправедливості:
З самого обрання Ібн Кірана генеральним секретарем «Партії Справедливості та Розвитку » і призначення його на посаду голови уряду у політичний лексикон Марокко увійшли такі слова , як «крокодили та гобліни» і «диктаторство», за якими стоїть персона Ібн Кірана, що виправдовує поступки своєї партії, поразку його уряду, а також обмежені реформи та бездіяльність у відношенні корупції існуванням «таємних сил». При цьому він ніколи не називав їх по імені, говорячи лише те, що вони намагаються дискредитувати та знищити його партію. Іноді він називав ці сили крокодилами та гоблінами, а іноді — диктаторством, маючи на увазі цим самим Королівський палац, радників короля та їх інструментарії із числа політиків, журналістів та інших.
Призначення Ібн Кірана для формування уряду, а потім — зміна його на іншого — усе це пояснюється трьома вищезгаданими пунктами та потребою Королівського палацу у «Партії Справедливості та Розвитку» на даному етапі часу . Виступаючи на надзвичайному засіданні Національної Ради після звільнення Ібн Кірана від обіймаємої посади, новий прем’єр-міністр Саадудін аль-Османі сказав: «Король доручив мене передати членам «Партії Справедливості та Розвитку» полум’яний привіт. Король сподівається на подальшу співпрацю з партією і на побудову довірливих відносин з вами, оскільки ви є для нього значною загальнонаціональною партією».
Нема сумнівів у тому, що новий уряд буде сформований «Партією Справедливості та Розвитку» згідно з вимогами Королівського палацу. І ми станемо свідками того, як партії, які усі ці п’ять місяців знущались з неї, погодяться з цим під приводом найвищих національних інтересів. І це вже почалось з підсумкової заяви Національної ради на чолі з «Партією Справедливості та Розвитку», яка фактично слугує описом процесу переговорів Ібн Кірана: «Усе це робиться , виходячи із повного відчуття відповідальності, необхідної гнучкості та поблажливості у благо найвищого національного інтересу для того, щоб сформувати сильний та конструктивний уряд, який буде на рівні прагнень Його Величності короля та поваги ролі виборців». І на завершення цієї заяви був викладений практичний погляд на майбутній процес переговорів з наступними словами: «Національні Рада запевняє у своїй прихильності найвищому національному інтересу і буде зажди докладати усі свої сили на зміцнення демократичного вибору та пошук усіх можливостей сумісності у кордонах, які не будуть порушувати непохитні устої та основні принципи країни».
Те, що трапилось — ніщо інше, як зміна Ібн Кірана на Саадуддіна аль-Османі, що свідчить про завершення етапу політичних сперечань та словесних упущень Ібн Кірана, таких як «крокодили та гобліни» і «диктаторство», які прискорили його зміщення. Король закликав до поваги демократичного вибору, але при цьому зробив застереження: «Король не може вирішувати проблеми народів Африки і народу Марокко в обмін на приниження».
У даному жесті Королівського палацу простежується ряд посилів:
1. Король є третейським суддею та хранителем демократичного вибору та найвищого національного інтересу.
2. Внесення поправки до конституції країни, вибір та призначення другої особи у партії, яка виграла на всезагальних виборах.
3. Законність виборів є відносною.
4. Етап звинувачень на адресу палацу та незгоди з контролем з боку короля закінчився.
На новому етапі Королівський палац і надалі буде контролювати усі процеси, а «Партія Справедливості та Розвитку» буде продовжувати свою діяльність так само, як і раніше, лише активніше і без зайвих слів.
Мухаммад ібн Абдуллах
Джерело: «Ар-Рая»
23 Джумада ас-сані 1438 р.х.
22 березня 2017 р.
