Всевишній Аллах благословив землю Палестини та обдарував її усіляким благом та баракятом в усьому, навіть у ґрунті, у деревах, плодах та у воді; ця земля обрана Ним бути місцем ниспослання одкровень, послань та пророків від Аллаха.
Досить поглянути на історію Палестини, щоб побачити, як притягувала вона до себе усі народи і виступала вогнищем конфліктів між різноманітними світовими силами на протязі сторіч . З одного боку, благословенна земля має геостратегічне розташування, а з іншого — зв’язки з багатьма послідовникам різноманітних релігій , що надає їй особливої значущості.
Аллах Тааля говорить:
إِنَّ ٱلۡأَرۡضَ لِلَّهِ يُورِثُهَا مَن يَشَآءُ مِنۡ عِبَادِهِۦۖ وَٱلۡعَٰقِبَةُ لِلۡمُتَّقِينَ
«Земля належить Аллаху. Він дарує її у спадок тому із Своїх рабів, кому забажає, і благий кінець уготований богобоязливим» (7:128),
وَلَقَدۡ كَتَبۡنَا فِي ٱلزَّبُورِ مِنۢ بَعۡدِ ٱلذِّكۡرِ أَنَّ ٱلۡأَرۡضَ يَرِثُهَا عِبَادِيَ ٱلصَّٰلِحُونَ
«Ми вже записали у Писаннях після того, як це було записано у Нагадуванні (Зберігаємої скрижалі), що землю успадкують Мої праведні раби» (21:105).
Простеживши за історією благословенної землі та народів, які населяли раніше ці землі, ми знаходимо,що Байт аль-Макдіс завжди був божественним даром для віруючих щирих рабів Аллаха, порятунком для втікачів від гніту, притулком слабких та порятунком вигнанців. Аллах, приводячи нам історію Ібрахіма (а.с.) та Лута (а.с.), говорить:
وَنَجَّيۡنَٰهُ وَلُوطًا إِلَى ٱلۡأَرۡضِ ٱلَّتِي بَٰرَكۡنَا فِيهَا لِلۡعَٰلَمِينَ
«Ми врятували його та Лута (Лота) і привели їх на землю, яку Ми зробили благословенною для світів» (21:71).
Тут же царювали істиною та справедливістю Давуд (а.с.) та Сулейман (а.с.):
وَلِسُلَيۡمَٰنَ ٱلرِّيحَ عَاصِفَةٗ تَجۡرِي بِأَمۡرِهِۦٓ إِلَى ٱلۡأَرۡضِ ٱلَّتِي بَٰرَكۡنَا فِيهَاۚ وَكُنَّا بِكُلِّ شَيۡءٍ عَٰلِمِينَ
«Ми підкорили Сулейману (Соломону) сильний вітер, який дув по його повелінню на землю, яку Ми благословили. Ми знаємо про всіляку річ» (21:81).
Коли сини Ісраілу ухились від виконання наказу свого Господа, ослухались Його посланця Мусу (а.с.) і відмовились дослухатись до його заклику:
يَٰقَوۡمِ ٱدۡخُلُواْ ٱلۡأَرۡضَ ٱلۡمُقَدَّسَةَ ٱلَّتِي كَتَبَ ٱللَّهُ لَكُمۡ وَلَا تَرۡتَدُّواْ عَلَىٰٓ أَدۡبَارِكُمۡ فَتَنقَلِبُواْ خَٰسِرِينَ
«О мій народ! Ступіть на священну землю, яку Аллах предписав вам, і не повертайтесь назад , а то повернетесь такими, що зазнали збитку» (5:21), —
а виступивши проти наказу Аллаха, відповіли посланцю вкрай невдячно:
قَالُواْ يَٰمُوسَىٰٓ إِنَّا لَن نَّدۡخُلَهَآ أَبَدٗا مَّا دَامُواْ فِيهَا فَٱذۡهَبۡ أَنتَ وَرَبُّكَ فَقَٰتِلَآ إِنَّا هَٰهُنَا قَٰعِدُونَ
«Вони сказали: «О Муса (Мойсей)! Ми нізащо не увійдемо туди, доки вони знаходяться там. Іди і бийся разом зі своїм Господом, ми ж посидимо тут» (5:24), —
то Всевишній Аллах наказав їх позбавленням , зробивши ці землі забороненими для них та примусивши синів Ісраілу блукати по землі протягом багатьох років:
قَالَ فَإِنَّهَا مُحَرَّمَةٌ عَلَيۡهِمۡۛ أَرۡبَعِينَ سَنَةٗۛ يَتِيهُونَ فِي ٱلۡأَرۡضِۚ فَلَا تَأۡسَ عَلَى ٱلۡقَوۡمِ ٱلۡفَٰسِقِينَ
«Він сказав: «Тоді вона буде заборонена для них протягом сорока років . Вони будуть скитатись по землі. Не сумуй же про нечестивих людей» (5:26).
Проте коли вони увірували, почали дотримуватись своєї релігії, виправились та повернулись до свого Господа , проявляючи терпіння та підкоряючись Йому , то заслужили допомогу Аллаха:
وَأَوۡرَثۡنَا ٱلۡقَوۡمَ ٱلَّذِينَ كَانُواْ يُسۡتَضۡعَفُونَ مَشَٰرِقَ ٱلۡأَرۡضِ وَمَغَٰرِبَهَا ٱلَّتِي بَٰرَكۡنَا فِيهَاۖ وَتَمَّتۡ كَلِمَتُ رَبِّكَ ٱلۡحُسۡنَىٰ عَلَىٰ بَنِيٓ إِسۡرَٰٓءِيلَ بِمَا صَبَرُواْ
«Ми дарували у спадок тим, яких вважали слабкими, східні та західні землі, які Ми благословили. Збулось чудове Слово твого Господа про синів Ісраіла (Ізраіля), оскільки вони проявили терпіння» (7:137).
У ті часи, коли народи викривляли релігію Аллаха, ухилялись від вірного шляху та відходили від істини, у дію вступав незмінний закон Аллаха по заміні таких народів. Так на їх місце пришов Іслам як істина та вірний шлях від Аллаха, який замінив усі релігії, що були раніше. Прихильники цієї істини виявились тими, кому Аллах дарував право на ці благословенні землі; так аль-Акса стала їх першою Киблою, третьою по ступеню мечеттю, до якої скерувались мусульмани, незважаючи ані на які муки, жертви та втрати майна та життів.
Всемогутній Аллах закріпив зв’язок мусульман з благословенною землею та мечеттю аль-Акса у Своїй Книзі:
سُبۡحَٰنَ ٱلَّذِيٓ أَسۡرَىٰ بِعَبۡدِهِۦ لَيۡلٗا مِّنَ ٱلۡمَسۡجِدِ ٱلۡحَرَامِ إِلَى ٱلۡمَسۡجِدِ ٱلۡأَقۡصَا ٱلَّذِي بَٰرَكۡنَا حَوۡلَهُۥ لِنُرِيَهُۥ مِنۡ ءَايَٰتِنَآۚ إِنَّهُۥ هُوَ ٱلسَّمِيعُ ٱلۡبَصِيرُ
«Пречист Той, Хто переніс вночі Свого раба, щоб показати йому деякі із Наших знамень, із Заповідної мечеті у мечеть аль-Акса, околицям якої Ми дарували благословення. Воістину, Він— Чуючий, Бачачий» (17:01).
Мусульмани були прив’язаними до неї у своїх молитвах, поклонінні , і навіть зміна кибли у бік мечеті аль-Харам у Мецці пов’язана з Палестиною . Ісламська Держава з перших днів намагалась донести правління релігії Аллаха на ці землі, що здійснилось руками повелителя правовірних Умара аль-Фарука ібн аль-Хаттаба. Мусульмани зберегли свої зв’язки з Єрусалимом, прагнули зміцнити їх та не порушувати в усі часи та при будь-яких правителях.
Якщо ж говорити про ті моменти, в яких ці землі вислизували із рук мусульман у руки ворогів, то це відбувалось , коли віра мусульман слабшала у їх серцях і вони ухилялись від вірного шляху. Проте це були швидкоплинні моменти , і як тільки до мусульман поверталось здорове розуміння і вони ставали на вірний шлях, благородні землі неодмінно повертались під ісламське правління, як це було при Кутузі, який очистив аль-Аксу від монголів, або при Салах ад-Діні та його предках Нур ад-Діні Зенкі та Імад ад-Діні Зенкі, які виганяли звідси хрестоносців. Османський халіф Абдул-Хамід II був готовий віддати життя, щоб зберегти Палестину невід’ємною частиною ісламських земель.
Не марно говорять: «Якщо хочеш побачити положення Умми, поглянь на положення Байт аль-Макдіс». Наскільки Умма міцно дотримується наказів Аллаха та несе ввірену Ним місію, настільки вона заслуговує допомогу від Аллаха та перемогу. Тому Умар ібн аль-Хаттаб заповідав командуючим своїх військ , які виступали на зустріч з ворогом: «Бійтесь Аллаха — ви отримуєте перемогу завдяки своїй покорі та їх непокорі Аллаху. Якщо будете грішити, то станете врівень з ними, а перемога буде належати сильнішому». Ці слова чудово пояснюють усі історичні моменти , в яких невірні змогли владарювати над мусульманськими землями, зокрема — над Палестиною, і відняти її із рук мусульман. Про це говорять слова Посланця ﷺ:
وَلَمْ يَنْقُضُوا عَهْدَ اللَّهِ، وَعَهْدَ رَسُولِهِ إِلَّا سَلَّطَ اللَّهُ عَلَيْهِمْ عَدُوًّا مِنْ غَيْرِهِمْ، فَأَخَذُوا بَعْضَ مَا فِي أَيْدِيهِمْ
«Якщо вони порушать угоду з Аллахом та Його Посланцем, то Аллах неодмінно дасть їх ворогам владу над ними, і вороги будуть відбирати те, що належить їм» («Сунан» Ібн Маджі).
У цьому і полягає відповідь на постійно хвилююче нас питання: «Чому ми опинились у сьогоднішньому положенні розколу та розрізненості, а невірні колонізатори головують над нашими країнами та грабують наші багатства?».
З тих пір, як Умма відмовилась від Ісламу як від системи життя людини, суспільства та держави і замінила його вигаданими людьми порочними системами капіталізму та комунізму; з тих пір , як мусульмани замінили узи ісламського братства між собою та єдність Умми на націоналізм ,а також коли ісламська політична система Халіфат була замінена багатьма секуляристськми політичними утвореннями та дрібними країнами, існуючими за рахунок невірних колонізаторів, — ось з цих пір Умма і опинилась у нинішньому стані слабкості , розколу та втрати Палестини і допустила появу тут єврейського утворення за участю західних безбожників. З тих пір і по сьогодні таким є стан Умми, проте чи є вихід?
Згубне положення цієї Умми в усі часи можливо виправити лише тим, що надало рішення з самого початку, а саме — Ісламом. А це буде лише тоді, коли встановиться держава Ісламу. Вона втілить Іслам у життя; здійснить його волю; заявить про свою систему та культур; вдарить по жадібним рукам колонізаторів; покладе край їх гегемонії; об’єднає сили Умми в одне ціле; дасть відповідь на її сподівання та жагу величі, єдності та справедливості; допоможе пригнобленому та підкорить пригноблювача. У цій справі Умма розраховує на представників ахлюлькуввавальмана (володарів сили) — від них це залежить найбільше. Вже пора, адже прагнення Умми до ісламського керівництва у житті для усіх очевидно. Сьогодні уся надія зосереджена на заточених у казармах арміях Умми — ми розраховуємо, що вони прийдуть до руху та встануть у лави щирих синів Ісламу, діючих заради встановлення праведного Халіфату за методом пророцтва, і тим самим виконають роль помічників релігії Аллаха та її Умми, а потім розіб’ють її ворогів, звільнять благородні землі Палестини від їх бруду, як це зробили раніше Умар, Кутуз та Салах ад-Дін, нехай змилується над ними усіма Аллах.
О наші брати — солдати та офіцери, — ми звертаємось до вас із закликом добра, бажаючи вам кращу нагороду від Аллаха, просимо Його дарувати із вашого числа віруючих щирих мужів, чиї серця заповнені світлом та вірним керівництвом від Господа, Який колись наповнив ним серце Саада ібн Муаза, що надав допомогу Ісламу та встановленню першої держави Ісламу. Так повторіть же шлях кращих із ансарів, надайте допомогу Хізб ут-Тахрір у встановленні Другого Праведного Халіфату — благої звістки від вашого Посланця ﷺ:
ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةٌ عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ
«…Потім прийде Халіфат за методом пророцтва».
Ми звертаємось до вас зі словами Аллаха:
ٱدۡخُلُواْ عَلَيۡهِمُ ٱلۡبَابَ فَإِذَا دَخَلۡتُمُوهُ فَإِنَّكُمۡ غَٰلِبُونَۚ وَعَلَى ٱللَّهِ فَتَوَكَّلُوٓاْ إِن كُنتُم مُّؤۡمِنِينَ
«Увійдіть до них крізь ворота. Коли ви увійдете туди, ви неодмінно отримаєте перемогу. Уповайте тільки на Аллаха, якщо ви є віруючими» (05:23).
Газета «Ар-Рая»
Халід Саід
24 Зуль-каъда 1438 р.х.
16.08.2017р.
