В четвер 14.09.2017 ООН заявила про те, що світова економіка який рік поспіль страждає від бідності, від зростаючої диференціації та дисбалансу у багатьох відношеннях, що, у свою чергу, загрожує політичній та соціальній безпеці, при цьому вказавши , що світ потребує якоїсь «нової угоди» глобального рівня, заснованій на політиці, подібно тій, що раніше об’єднала Європу після Другої Світової війни, вказуючи на Бреттон-Вудську угоду та план Маршалла.
Представники ООН заявляють, що «по спливанню 70 років стало необхідним докласти амбіційних зусиль для скасування економічної диференціації внаслідок глобалізації, заради створення сталої економіки». У доповіді говориться про те, що світ на рівні світових та регіональних держав повинен зосередитись на створенні відповідних робочих умов та розширювати сегмент податкообкладання для забезпечення правильного перерозподілу багатства та встановлення порядку використання фінансових ресурсів.
Складно ігнорувати почуття несправедливого розподілу багатства в усьому світі, в якому сьогодні головує капіталізм, усе одно, будь то у багатих державах, таких як Америка, Німеччина, Британія, або у бідних країнах, таких як Йорданія, Ліван, Судан або Бангладеш. Статистичні дані , які публікують самі ж представники капіталістичної системи, показують, що менше 1% усього населення планети контролює понад 80% усіх світових багатств. У минулому році журнал «Forbes» опублікував імена 500 людей, які володіють більше аніж половиною усіх світових багатств!
Незважаючи на триваючі розмови та обговорення різноманітних програм та проектів послаблення рівня бідності та відсотку голодуючих у світі, цей відсоток та кількість бідних продовжують зростати. Двадцятка найбагатших держав світу у співпраці з комітетами ООН пропонувала плани та програми по зниженню рівня бідності у світі до 50% до 2020 р., але, тим не менш, поточні тенденції вказують на те, що бідність , навпаки, тільки зростає як і кількості, так і у якості!
Істина, яку не бажають обговорювати боси капіталістичного світу, є такою, що сама капіталістична система і є тією стороною, що несе відповідальність за зростаючу бідність та зосередження ресурсів у руках невеликої купки людей, за економічну диференціацію у суспільствах, а отож — і за економічну нестабільність. Капіталістична система в основі сповідує ідею про дефіцит (недостатність) ресурсів та продуктів для покриття потреб усіх людей, а тому вважає необхідним надати людині стільки матеріальних благ, скільки їй потрібно для вдоволення потреби, а отож, інші будуть, природно, обділені , залишаться бідними та у нужді. Пояснюючи динаміку роботи ринку, капіталістична система стверджує, що інтенсивна конкуренція за багатства позбавляє деяких із людей можливості доступу до цих ресурсів , а отож, позбавляє їх доступу до певних життєвих умов ,що, у свою чергу, веде до зростання багатств серед багатих та бідності серед бідних через дисбаланс у їх розподілі.
Таким чином, капіталістична система, її ринкова економіка, спосіб розподілу продуктів після їх виробництва , заснований на правилі попит-пропозиція, сама здатність виробляти та споживати — усе це так влаштовано, що само по собі веде до дисбалансу у світі, і багатства накопичуються у руках невеликої купки людей, незважаючи на їх незліченну кількість. Директор інститут політики в області продуктів харчування та розвитку у штаті Каліфорнія Пітер Розетт, автор книги «World Hunger», стверджує, що продовольчі ресурси у світі насправді численні, не рідкі, проте разом з тим мільйони людей голодують навіть у країнах з надлишком продовольства. У зв’язку з цим він доходить до висновку про те, що ствердження щодо рішення проблеми голоду у світі шляхом збільшення виробництва продуктів харчування є необґрунтованим міфом.
Якщо додати до вищесказаного слова Джиммі Картера та З. Бжезинского про зростаючу моральну кризу та падіння цінностей серед капіталістів, то не варто дивуватись природним наслідкам у виді збільшення кількості тих, хто у нужді, та бідних. Проще кажучи, у капіталізмі зовсім відсутні ідея розподілу багатств серед населення , усе одно , будь то справедливий розподіл або несправедливий. Тому у капіталістичному світі багатства накопичуються у одних, а у інших не прибавляється нічого, окрім бідності.
Отож, те, до чого закликають комітети ООН, різноманітні нові програми по ліквідації зовнішніх наслідків бідності та заклики до правильного розподілу багатств — усе це, насправді, лише спроби запобігти хвилюванням серед знедолених людей і не допустити нагнітання революційного положення у країнах, що практикують капіталізм і не бажають говорити про істинну причину існуючих проблем.
Справа розподілу багатств потребує економічної системи, яка абсолютно відмінна від капіталістичної, тобто заснованої на інших принципах. Правда, яку ніхто не може заперечувати, полягає у тому, що ісламська система містить в собі елементи та основи, як дозволяють правильно розподіляти багатства і не допускати їх зосередження у руках невеликої групи людей. Сама історія Ісламу свідчить про це сильним чином, розповідаючи нам, як Іслам сторіччями на практиці розподіляв багатства серед людей, які не страждали від невпинної бідності та зубожіння, як люди вдовольняли свої потреби і як держава не страждала від економічних криз. Історія розповідає, як халіфи мусульман наказували висипати пшеницю у горах для того, щоб птахи клювали її і не голодували. Викорінення бідності в ісламському суспільстві не біло результатом роботи програм, запущених халіфом, або справою рук інновацій когось із них. Ні, це було природним наслідком втілення Ісламу , особливо у питаннях, пов’язаних з грошима , виробництвом та витратами.
Іслам від самого початку не стверджує ідею скудності ресурсів та їх дефіциту , а навпаки, стверджує про їх достатність і навіть надлишок, стверджує про те, що Аллах створив усе, що є у Всесвіті, у служіння інтересам людини та її життю на землі. Іслам встановив базові цінності, згідно одній із яких правильною конкуренцією вважається конкуренція у роздачі милостині , а не у накопиченні багатств. Іслам зобов’язав використовувати багатства на постійній основі, а не накопичувати гроші без усілякої об’єктивної потреби. Неможна накопичувати багатство і не використовувати його.
Іслам зобов’язав дотримуватись балансу у володінні речами та ресурсами, вказавши на можливість приватній особі мати власність , як і державі, а також суспільству у цілому мати своє майно для заповнення пробілів та потреб, що виникають у майні окремих осіб та усього суспільства. Також Іслам постановив низку чітких законів, пов’язаних з розподілом майна людини після її смерті так, що один спадкоємець не забирає усе майно, як це обстоїть у Британії, і воно не розподіляється згідно побажанням людини перед її смертю. Система успадкування майна в Ісламі гідно розподіляє спадок багатих людей серед багатьох їх спадкоємців. Якщо додати до цього закони, які забороняють збільшувати кількість грошей одними лише грошима, як це відбувається при відсотковому кредитуванні або в акціонерних кампаніях, то концентрація грошей в одних руках взагалі виглядає неможливою при ісламській системі. Відсоткове кредитування призводить до того, що кредитор наживається на майні інших згідно словам Аллаха:
وَمَا آتَيْتُم مِّن رِّبًا لِّيَرْبُوَ فِي أَمْوَالِ النَّاسِ
«Дари, які ви підносите, щоб при примножити їх за рахунок чужого багатства» (30:39).
Тобто майно у такому випадку зростає за рахунок майна інших людей.
Те ж саме стосується акціонерних кампаній, які дозволяють майну групи людей зростати та приумножуватись без того, щоб ці люди виконували хоч якусь роботу для цього. Що ж стосується системи Ісламу, то, згідно їй, праця людини є невід’ємною частиною у роботі кампанії.
Бідність, неправильний розподіл багатств та голод — усе це неодмінні умови життя капіталістичних суспільств, позбутися від яких не виявляється можливим, окрім як після позбавлення від самого капіталізму. Усі ці запуски ініціатив скликання конференцій, угоди та інше є лише формами анестезії, від якої не очікують реальних підсумків; це пил, який кидається у вічі на цілі роки уперед, щоб вкотре віддалити той строк, після чого усі ініціативи починаються спочатку. Як перед регіональними, так і перед глобальними суспільствами нема іншого виходу із бідності, голоду та позбавлень , окрім як одного єдиного виходу, яким є підсилена робота по усуненню капіталістичної системи та зла, яке виходить із неї по усьому світу, після чого люди повинні замінити їх на справедливу систему Ісламу. , ниспосланого як одкровення від Творця людей, Всесвіту та усіх багатств, щоб люди змогли спокійно заробляти собі на життя та насолоджуватись тим, що Аллах дарував Своїм рабам.
الشَّيْطَانُ يَعِدُكُمُ الْفَقْرَ وَيَأْمُرُكُم بِالْفَحْشَاءِ وَاللَّهُ يَعِدُكُم مَّغْفِرَةً مِّنْهُ وَفَضْلًا
«Диявол загрожує вам бідністю та велить коїти гидоти. Аллах же обіцяє вам прощення від Нього та милість» (2:268).
Газета «Ар-Рая»
Автор: д-р Мухаммад Джійляні
7 Мухаррама 1439 р.х.
27.09.2017 р.
