З початку повстання у Дарфурі (Західний Судан) у 2003 р. і по сьогоднішній день цей штат не був спокійним. Траплялись військові протистояння між племенами, а зброю мав будь-який, хто бажав шкоди регіону.
Конфлікт всередині країни був озброєним , чим і скористались країни Західної Європи (особливо — Англія), почавши постачати повстанцям зброю та гроші. У цьому їм при підтримці ЗМІ допомагали їх агенти у сусідніх країнах. У результаті таких дій конфлікт у Дарфурі перетворився у злочин сторіччя.
У результаті озброєного протистояння перед деякими жителями постав вибір: або втікати від пекла війни, або шукати допомоги у таборах для біженців всередині країни, або взяти участь у конфлікті, взявшись за зброю. А між Південним та Північним Суданом з’явилась буферна зона, яка охопила крупні райони Дарфуру.
У противагу діям Європи Америка підтримала уряд країни,розв’язавши руки останньому у військовому плані, у результаті положення у штаті стало критичним. Потім Америка, вичікувавши час, вдалася до питання щодо мирних переговорів для того, щоб заспокоїти озброєні угрупування та підкорити їх американським інтересам. У певній мірі їй вдалося внести розкол серед угрупувань ,зліпивши із них дещо на кшталт об’єднань та фракцій , щоб вони розділили владу та багатства країни з урядом. Був підписаний Дохійський документ, який підготував підґрунтя для подальшого розділення штату Дарфур.
Проте справи пішли не за планом Америки, тому що основні угрупування відкинули підписаний Дохійський документ та почали вимагати його перегляду. Але, незважаючи на його слабкість у військовому плані, у політичному він в останній час знаходить підтримку.
Після проголошення щодо припинення вогню з боку уряду та повстанців регіон став відносно спокійним. Потім відбулась військова операція проти угрупування Абдель Вахіда ан-Нура у районі гори Марра, що призвело до її паралічу та послабленню. Після такої успішної операції позиція уряду зміцнилась. Потім він видав наказ про вилучення зброї із рук населення Дарфуру, щоб показати Америці стабільність та безпеку у цьому регіоні надії на скасування санкцій у відношенні Судану з її боку. Адже наявність стабільності та безпеки є однією із п’яти умов, поставлених Америкою для припинення війни.
Потім для підтвердження наявності стабільності та безпеки у штаті президент Судану Умар аль-Башир здійснив поїздку у Південний та Західний Дарфур. Він проголосив про відкриття нової сторінки в історії Дарфуру, що поверне колишнє мирне життя регіону, а також надасть можливість добитися розвитку та стабільності в решті частин Судану. Аль-Башир заявив: «Ми вигнали із Дарфуру диявола війни . Ми відкрили нову сторінку в історії регіону. Прийшов період миру , примирення та братства». Те ж саме було сказано ним під час візиту у ці минувші вихідні, при цьому він додав, що носити зброю дозволяється тільки урядовим силам. Потім він закликав людей, які втекли від війни, повернутись у свої селища. Також він закликав губернаторів та відповідальні особи гарантовано забезпечити людей, які повернулись, усім необхідним, щоб не було таборів для біженців.
Більше того, він підтвердив своє бажання надати самоврядування місцевій владі у Дарфурі. Зміст усього цього полягає у тому, що аль-Башир слідує американському плану по розділенню решти Судану (після відокремлення Півдня) на дрібні суб’єкти, надавши кожному федеративну владу . Це — тільки перший крок у розділенні та дробленні Судану. Проте справи пішли не так, як хотіла того Америка і до чого прагнув уряд аль-Башира. Доказом тому слугує незгода деяких жителів табору Кальма (крупнішого табору у Дарфурі) на приїзд у табір аль-Башира,що призвело до зіткненню зі службою безпеки табору, внаслідок чого були вбиті та поранені серед жителів табору . Цим скористались озброєні угрупування та партії, які протистоять владі аль-Башира, щоб заговорити про відсутність безпеки у Дарфурі,при цьому підкресливши, що уряд продовжує вбивати своїх супротивників навіть у таборах для біженців. У зв’язку з ситуацією, що склалася, заява уряду про здійснення безпеки у Дарфурі перетворилась у марнослів’я, а табори для біженців (особливо — Кальма) перетворились в іще одну проблему уряду.
Сьогоднішні правителі мусульман турбуються лише про одну річ — як знайти вдоволення своїх господ на Заході, незважаючи ані на наслідки, ані на ціну, яку доведеться заплатити народу. Тому вони не беруть до уваги права віруючих та існування обов’язків уряду перед народом, їх не турбує безпека та благополуччя людей,якщо тільки у цьому не міститься те,що здійснить бажання їх хазяїв . Виникає декілька питань: якщо уряд у Хартумі так бажає благополуччя та безпеки для жителів Дарфуру, то чому це стало їх турбувати тільки зараз? Чому вони не займались цим питанням до цього? Для чого уряд намагається пов’язати існуючу проблему з американськими санкціями та умовами, поставленими Америкою?
Усе ясно як сонячний день! Америка не бажає блага ані Дарфуру, ані Судану, проте уряд продовжує навіювати собі протилежне. Вони продали свою релігію за насолоди цього світу , які надаються їх господами. Вони обірвали зв’язок зі своїм Господом, своїм Творцем, вони заплутались в американському павутинні. Вони вважають, що міць — в руках Америки, що їх правління повністю залежить від неї, і це примусило уряд Судану сліпо підкорятись Америці, навіть якщо у цьому є загибель для країни та народу. Саме Америка розірвала країну на частини, відокремивши Південь Судану від Півночі. Саме вона є покровителем Дохійського документа, згідно якому Дарфур у подальшому буде розділений на частини, а потім через діалог на основі патріотизму та вихід із ситуації, яка склалася, буде поділена на федеративні суб’єкти решта частини Судану.
Дарфур ніколи не зможе насолодитись миром, розвитком та благополуччям, якщо тільки на місце цих маріонеткових режимів не прийде держава, основою якої є ісламська акида (світогляд). Ця акида є акидою як жителів Дарфуру, так і жителів решти Судану. А цією державою є Другий Праведний Халіфат, правління в якому буде здійснюватись так само, як і часи пророцтва. Наявність такої держави є ваджибом для жителів усього Судану! Тому їм необхідно почати діяти для встановлення цієї Праведної держави Халіфат, а також скасувати уряд тирані та пітьми , який підлабузнюється перед Америкою.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ібрахім Усман Абу Халіль
Офіційний представник Хізб ут-Тахрір Судан
7 Мухаррама 1439 р.х.
27.09.2017 г.
