Коли згадується слово «демократія», перше, що спадає на думку — і це і хоче Захід «застовпити» у розумах людей — свобода. Теоретично припускається, що демократія , як філософія та погляд на життя, повинна поширюватись у суспільстві та виховувати людей на основі свобод, першими із яких виступають свобода віросповідання (або право на свободу релігії) та свобода особистості.
Проте на ділі поняття «свобода» суперечить теорії, особливо якщо мова йде про свободу віросповідання та свободу особистості — тут на практиці відбувається обмеження свободи «там, де починається свобода іншої людини» — крилата фраза, яка стала для багатьох виходом із суперечливої ситуації з терміном «абсолютна свобода». Добре відомо, що питання віри та релігії — права виключно особиста , і у цьому полягає основа відокремлення релігії від життя.
Примітне те, що таке обходження зі свободою віросповідання на Заході застосовувалось до середини вісімдесятих років ХХ сторіччя, без необхідності внесення яких-небудь правових або нормативних поправок, що обмежують релігійність священиками чи монахами. Існувало багато релігій та релігійних груп, можливість змінити релігію або відмовитись від неї, діяла велика кількість шкіл,лікарень, дитячих садків та інших організацій, які відносились до церкви та піднімали церковні гасла у будівлях, кабінетах або залах.
Спираючись на свободи віросповідання, слова та особистості, таку ж терпимість демонстрували і до ісламських проявів, що не становлять загроз західному суспільству. Так, наприклад, біля двох мільйонів турецьких мусульман у Західній Німеччині по великому рахунку жили та живуть у напівізоляціоністських общинах. Аналогічна ситуація у Бельгії , Франції, Нідерландах та інших західних державах. Проте випадків «системних» та «організованих» нападок на цих «чужаків» або представників невеликих релігійних груп раніше зафіксовано не було . Захід зі своєю ідеологією був заклопотаний ідейним та військовим протистоянням з комунізмом і був стурбований з приводу того, що з Ісламом конфронтації не буде , тому що з Османським Халіфатом, який представляв практичне втілення та військову силу Ісламу, а також загрозу Заходу, давно було покінчено. Проте вже було очевидно, що задні суспільства , які притягли до себе мусульман, зазнали поразки у «переплавці» мусульманського суспільства, яке так і залишилось ізольованим. Це відрізняється від ідеології Ісламу , яка «переплавила» народи, племена та країни, відкриті ним в одну єдину Умму та у величезне братство однієї плоті та крові , незважаючи їх різні фарби шкіри та різноманітні мови.
Після розвалу Радянського Союзу , явного ворога Заходу, виникла необхідність створити альтернативного ворога, за допомогою якого можна буде прикрити дірки та неспроможність західної ідеології. Так у 1991 році тодішнім міністром оборони США Діком Чейні на щорічній Мюнхенській конференції по безпеці був об’явлений «альтернативний ворог» в обличчі Ісламу. Незабаром вони підняли нове гасло «Боротьба з фундаменталізмом» (іще уникали слово «Іслам»), що потім перекочував у «боротьбу з тероризмом». У розпал усього цього з’явившийся термін «ісламофобія» швидко поширився серед політиків та у суспільстві через засоби масової інформації, що призвело до утворення політичних, суспільних та релігійних рухів, які напряму виступають проти Ісламу та усіх його проявів у західному суспільстві.
Феномен ісламофобії підсилився розам з пробудженням політичного Ісламу, в якому Захід бачить загрозу. Захід виявився вимушеним власноруч захистити свої інтереси, хоча до цього він покладав цю задачу на своїх агентів в ісламському світі, проте вони не змогли позбутися від Ісламу як від ідеології та образу життя,противних Заходу. Врешті решт, після того, як західна ідеологія виявилась нездатною ідейно що-небудь протиставити Ісламу , Захід перейшов у конфронтацію з ним «обличчя до обличчя» і взявся за війну. Він всіляко використав слабкість мусульман, позбавлених свідомого та щирого керівництва, для того, щоб покінчити з потенційною небезпекою та запобігти мусульманському підйому, який вже зовсім близько.
Виникає питання: чи не суперечить ідеології,заснованій на свободах, заборона антидемократичної ідеї (у даному випадку — Ісламу ),її принципів та символіки?
Відповіддю буде — так, суперечить, а для того, щоб вийти із цього ідейного глухого куту, Захід відчуває потребу у витонченні способів протистояння; він повинен підміняти поняття, брехати та панікувати на увесь світ, як тільки-но відчує поразку. Щоб прикрити свої ганебні місця, він вдається до ідейного обману — виставляє «красоти» своєї ідеології у противагу тому, що, як він стверджує, є Ісламом у таких країнах , як Афганістан, Саудівська Аравія, Іран, або в угрупуваннях, таких як Аль-Каіда та «ІД». Захід «малює» образ мусульман у найжахливіших фарбах та потворних якостях , щоб виправдати свої агресивні дії та війни, що ведуться під приводом «захисту безпеки та стабільності суспільства», хоча насправді усі ці війни — колоніальні. Застосовуючи політику ненависті, страху, дискримінації , він не дає їм згаснути, щоб серед людей сформувались дикий образ мусульманина та ненависть до Ісламу. Захід здійснює насильство, знущання, бомбардування, злочини проти невинних та інші способи залякування. Ці способи міжнародно визнані, по ним мається змова серед держав, чия головна задача — врятувати останню уцілілу частину вітрини, яка ось-ось рухне ,оголивши рвану структуру «гуманного суспільства», побудованого на принципі капіталізму.
Проте чи потребують ті, хто гучно заявляє про свободу думки та віри, таких жалюгідних способі протистояння?
Так, потребують — у зв’язку з тим, що ламкість ідеї та хиткість основи швидко приведуть ідеологію до краху, якщо у неї не з’явиться сильний опонент, який підірве довіру до неї. Навпаки, відсутність альтернативи або її приховання від зайвих очей «статистично» продовжить життя ідеології, і вона іще трохи протримається на плаву до перших потрясінь.
Цікавий той факт, що феномен ворожості проти Ісламу зростає з тими же темпами, що й рівень вимог ісламських народів свободи. Тільки жадібність Заходу та грабіж мусульманських країн викликали міграцію та вимусили законних володарів величезних багатств покинути свої дома у пошуках нормального життя. На Заході вони стикаються з нелюдяним суспільством, яке боїться втратити усе своє благополуччя та заможність , якщо мігранти почнуть ділити з ним його воду та хліб, яких в їх розграбованих Заходом країнах вже немає — жадібність капіталізму нічого не залишила.
За даними Федерального відомства кримінальної поліції Німеччини, зберігається тенденція зростання кількості нападів на місця проживання біженців. Так, кількість нападів збільшилась з 18 випадків у 2011 році до 1578 випадків у 2016 році , із яких 385 фактів насильства скоєні проти самих мігрантів у 2016 році, а у 2014 році був зафіксовано 81 подібних злочинів.
Так, Захід на власні очі бачить для себе загрозу та намагається усунути її. Для цього він суперечить собі та нехтує своїми ідейними основами та принципами. Вирій, у який потрапив Захід, не зупинити війною. Залишились лічені дні до тієї миті, як на світовій арені звільниться місце для Ісламу, і він проникне в усі куточки землі. Про це повідомив нам Посланець Аллаха ﷺ у хадісі від Тамімаад-Дарій (р.а.): «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَيَبْلُغَنَّ هَذَا الْأَمْرُ مَا بَلَغَ اللَّيْلُ وَالنَّهَارُ وَلَا يَتْرُكُ اللَّهُ بَيْتَ مَدَرٍ وَلَا وَبَرٍ إِلَّا أَدْخَلَهُ اللَّهُ هَذَا الدِّينَ بِعِزِّ عَزِيزٍ أَوْ بِذُلِّ ذَلِيلٍ عِزًّا يُعِزُّ اللَّهُ بِهِ الْإِسْلَامَ وَذُلًّا يُذِلُّ اللَّهُ بِهِ الْكُفْرَ
«Ця справа неодмінно досягне усього, де є ніч та день. Аллах не залишить ані осілого дому, ані кочового, не звеличивши або не принизивши його, ввівши у нього цю релігію. Величчю Аллах звеличить Іслам, а приниженням Аллах принизить невір’я».
Юсуф Салама
«Ар-Рая» №150
14 Мухаррама 1439р.х.
04.10.2017р.
