Промова Хаменеі та штучна словесна ворожнеча з Вашингтоном

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

У своєму виступі на початку поточного місяця верховний лідер Ірану аятолла Алі Хаменеі здійснив широку словесну атаку на Америку, описавши її «першим ворогом нашої Умми» і сказавши, що Іран «не буде схилятись перед тиском Вашингтона по ядерній угоді».

Він назвав «глупою заявою» нещодавнє висловлювання президента США, заявивши, що воно «показує глибину американської ворожості по відношенню до усього нашого іранського народу», і підкресливши, що Іран «ніколи не погодиться з їх залякуванням за допомогою ядерної угоди» і що «американці використовують усе зло, щоб знищити підсумки ядерних переговорів». Потім він додав, що «будь-який відступ, проявлений Іраном,збільшить грубість та зарозумілість Америки, а опір — це єдиний варіант».

Недивно, що іранське керівництво останні тридцять з гаком років після революції так полум’яно продовжує вести антиамериканську риторику. Очевидно, що цей словесний метод, що вводить в оману, є найбільш ефективним в обмані мас. Так керівництво країни приховує істинну позицію іранської держави, яка скерована проти Ісламської Умми та слугує опорою планам ворогів.

Наприклад, ми знаходимо, що офіційні позиції Ірану по сирійській революції та підтримка м’ясника Башара Асада не можуть бути прийняті мусульманами, за винятком того випадку, якщо показати, що Іран нібито виступає проти Америки та чинить опір її зарозумілості та злу. Таким же чином Іран напряму підтримує сектантських найманців та ополченців у Сирії, Іраку та інших місцях. Він активно бере співучасть з Росією та Америкою у війні проти Ісламу під приводом боротьби з «тероризмом». Він стоїть на боці вірмен проти мусульман Азербайджану і разом з Саудівською Аравією намагається розпалювати сектантську боротьбу між сунітами та шиїтами в усьому ісламському світі. Він підтримує два проамериканські режими в Афганістані та Іраку, які були засновані Америкою після окупації цих двох країн. Можна також згадати багато інших зрадницьких політичних позицій Ірану, які можуть бути реалізовані лише під приводом ворожнечі з Америкою. Тільки за допомогою цих брехливих виправдань можна ввести в оману маси, щоб оволодіти почуттями мусульман, які схильні зневажати колоніальну політику Америки.

Від самого початку «Ісламська» Республіка Іран була заснована руками Хомейні по американському проекту, і документи, опубліковані Сполученими Штатами та Британією, підтверджують цей факт. Дійсно, Хомейні мав відносини з Америкою іще за 16 років до революції. Інформаційне агентство «BBC» повідомило, що Хомейні, перебуваючи під домашнім арештом у Тегерані у 1963 році, звернувся до президента США Джону Кеннеді, закликавши адміністрацію США не тлумачити атаку на політику шаха як ворожнечу до Вашингтону, підкресливши, що «він не проти інтересів США в Ірані і розглядає присутність Америки необхідною для встановлення балансу, враховуючи радянський і, можливо, англійський вплив, і він вірить у необхідність тісно співпраці між Ісламом та іншими релігіями у світі, особливо — християнством».

У документі, опублікованому ЦРУ, згадується, що «Хомейні, через декілька місяців після свого звільнення із в’язниці в Ірані на початку листопада 1963 року, обмінювався секретними повідомленнями з Кеннеді. У ході листування він почав вимагати, щоб його словесна атака не була інтерпретована неправильно, оскільки вона захищає інтереси США в Ірані». У секретних документах ЦРУ були розкриті переговори між Хомейні та американською адміністрацією незадовго до того, як він прийняв управління Іраном у 1979 році після скинення шаха Мухаммада Рези Пехлеви. Ці документи вказують на обіцянку Хомейні «берегти інтереси Вашингтона та стабільність регіону в обмін на дозвіл прийняти на себе управління країною». Також ці документи показали, що Хомейні по поверненні в Іран після п’ятнадцяти років вигнання у Парижі направив перший особистий лист у Білий дім, що підтверджує його бажання встановити дружні відносини з Америкою.

Америка планувала скинути іранського шаха, давнього британського агента, з часів Мухаммада Мосаддика у 1953 році, але змогла добитися успіху тільки у 1979 році завдяки революції Хомейні. «Колишній президент США Джиммі Картер був крупним прибічником ідеї заміни режиму шаха», — говориться у нових документах, опублікованих у ЦРУ. У цих документах було розкрито те, що сталося за декілька днів до іранської революції, коли відбулась конференція у Гваделупі у січні 1979 року, і її головною темою була іранська революція. Згідно повідомленню персидської версії «BBC», Картер на неофіційному зібранні Ради Безпеки ООН у Вашингтоні повідомив своїм європейським колегам про рішення покласти край уряду Мухаммада Рези Пехлеви та необхідності видворити його із Ірану.

Згідно протоколу секретного засідання, президент США, перш ніж вирушити у Гваделупу 3 січня, на неофіційній зустрічі зі своїми головними радниками прийняв остаточне рішення по Ірану. Джерело згадує, що Картер отримав термінову телеграму від посла США у Тегерані Уільяма Саллівана, в якій говорилось, що «настав час для історичної миті», тобто настав час для скинення шаха. Колишній держсекретар США Сайрус Венс та голова ЦРУ Стенсфілд Тернер змогли переконати президента, що «шах повинен покинути Іран». Врешті решт було вирішено, що Картер через інших осіб попросить шаха покинути Іран. Згідно згаданому документу, віце-президент США Уолтер Мондейл сказав, що «шаха варто спонукати залишити свій пост таким чином, щоб не було зрозуміло, що за цим стоїть Америка». Тому неспроста шах сказав фразу, яка згодом стала широко відомою: «Отож, Америка видворила мене та викинула, немов мертву мишу».

Після успіху революції під командуванням Хомейні Америка підтримала Іран у війні проти Іраку, застосовуючи політику «подвійного стримування». Потім Іран співпрацював з Америкою в окупації Афганістану та Іраку, у скиненні влади талібів та Саддама Хусейна. Багато іранських чиновників, у тому числі — Рафсанджані та Абтахі, з гордістю та зарозумілістю говорили про надавання Іраном допомоги Америці в окупації Афганістану та Іраку. Іран також співпрацював з Америкою після цієї окупації по внутрішнім питанням, пов’язаним з Іраком.

«Іран тісно співпрацював зі Сполученими Штатами, щоб заручитись підтримкою серед іракського населення на виборах» сказав агентству «Reuters» Мухаммад Хоссейн Аделі, посол Ірану у Британії

До цього він додав:

«Тегеран готовий знов працювати з Америкою для забезпечення стабільності на Близькому Сході, коли їх інтереси збігаються».

Тому було не дивно, що Америка після виводу своїх військ із Іраку передала його Ірану на срібній тарілці, оскільки вона довіряла позиціям своїх агентів в Ірані. Також не було дивним те, що маріонеткові уряди Карзая та Ашрафа Гані в Афганістані були одними із найбільш близьких до Ірану.

Це і є істинна історія Ірану після революції під командуванням Хомейні — фактична, практична та реальна співпраця з Америкою у регіоні та така, що вводить в оману штучна словесна ворожнеча з нею з метою приховати цю співпрацю.

Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хутвані
19 Сафара 1439 р.х.
08.11.2017 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая