Погляд на розвиток заяв Трампа та «угоди сторіччя»

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Заява Трампа про те, що Єрусалим повинен стати столицею єврейського утворення, та про перенесення туди американського посольства не було імпровізацією і не було відходом від курсу адміністрації США, незважаючи на те, що дурні вважають інакше.

Ця заява була новим кроком на шляху врегулювання конфлікту, прокладеному раніше цією адміністрацією, що планувала таким чином закрити питання про Палестину та інтегрувати єврейське утворення у регіональні союзи з т.з. сунітською віссю під приводом боротьби з іранською «небезпекою» у межах американського бачення по зміненню вигляду регіону.

Заява рампа стала прелюдією, першим кроком до того, що називається «угодою сторіччя». Ця заява стала першою закускою, наданої єврейському утворенню, щоб збудити у ньому апетит, бажання домовитись про деталі угоди, про які буде об’явлено пізніше, тому що це брехливе утворення у тіні занепадницької влади правителів мусульман як раз-таки запобігає та блокує рішення, що пропонуються міжнародною спільнотою, незважаючи на те, що Америка ставить питання про безпеку та захист цього утворення на перше місце. Америка бачить, що положення єврейського утворення не відповідає її бажанням, особливо у затишку правління партії «Лікуд», яка вважає, що захват земель та відмова від яких-небудь поступок є найкращим варіантом.

Останні декілька місяців, особливо після заяви Трампа, американська адміністрація стала потроху розголошувати деталі своїх планів по створенню рухів, дебатів та самого політичного середовища навколо проекту, який вона пропонує, але поки що неофіційно. Це робиться з метою вивчити фактичну реакцію на це, вияснити, якою є ступінь загрози проти даної «угоди», деталі якої поки що не розголошуються. Отож, адміністрація Трампа свідомо робить неоднозначні заяви. Представниця США в ООН заявила: «Змінення дадуть більше, аніж збереження статус-кво», — після чого додала: «Переговори ведуться вже 22 роки, і вони досі не привели нас до миру... Що буде, якщо це рішення, немов м’яч пнуть уперед?». Ніккі Хейлі заявила, що Трамп свідомо не веде ясної політики,: «Ми не говоримо про кордони або ліні розмежування по якимось певним причинам... Яким би не був Східний Єрусалим або будь-яка його частина, це повинні вирішувати самі палестинці та «ізраїльтяни» («Arabi21», 11.12.2017).

Таким чином, реакція на цю заяву розділяється на дві частини: ззовні виражається відмова, але всередині мають місце протиріччя у думках, початкових позиціях та цілях.

На політичному рівні влада палестинської автономії, уряд Йорданії та інших режимів, лояльних Британії, висловились проти такої заяви. Реакція Європи була системною, у межах її обособленої політики, тому що заява Трампа несе загрозу агентам Британії у регіоні. Тому Британія поквапцем почала шукати силу, здатну протистояти цій заяві, в надії вимусити американську адміністрацію переглянути свої плани і знов почати співпрацювати з Британією у справі розділення сфер впливу у регіоні, зберігши їй її вплив або його частину.

У контексті такої політики стає ясною позиція Європи у Раді Безпеки та Генеральній Асамблеї ООН, а також те, чому європейські лідери усе іще стараються дотримуватись рішення створення двох держав у Палестині і чому прем’єр-міністр Британії звернулась до президенту США з проханням передивитись викладені ним ідеї перемир’я. «Прем’єр-міністр Британії Тереза Мэй закликала президента США Дональда Трампа висунути нові пропозиції досягнення миру на Близькому Сході після того, як американський президент видав наказ про визнання Єрусалиму столицею єврейського утворення» («Reuters», 19.12.2017). Тим не менш, реакція Європи іще не досягла такого рівня, який би реально загрожував Америці або фактично перешкоджав їй. Можливо, відмова президента Франції визнавати «державу Палестина» та висловлювання про те, що цей вчинок є помилкою, є тому доказом. «Президент Франції Еммануель Макрон вважає, що визнання палестинської держави буде проведено у слушний час, а не як кваплива реакційна дія, пояснюючи, що «прийняття будь-якого рішення в однобічному порядку сьогодні стане помилкою, а реакційна відповідь на однобічне рішення стане останньою у регіоні ...» (газета «Аль-Араб», 23.12.2017).

У той же час проамериканські режими, такі як режими Єгипту або КСА, обмежились лише деякими фразами, приниженою присутністю на конференціях та докорами, тоді як на ділі вони виконують задачу, поставлену ним Америкою.

Тому малоймовірно, що Америку вразить міжнародна реакція, незважаючи на чутки у ЗМІ про її відступлення від угоди сторіччя. Вона продовжила свої дії у цьому і буде ламати усі перепони на своєму шляху. Можливо, чутки про те, що вона хоче замінити лідерів Палестинської автономії, свідчать про те, що угода сторіччя не була відкладена у довгий ящик, а навпаки — продовжує стояти на порядку денному і для неї розчищається шлях. «Лондонська газета «Аш-Шарк аль-Аусат», цитуючи палестинське джерело, заявила, що «американська адміністрація терміново бажає обновити керівництво Палестинської автономії після того, як круглий рік обмежувалась пульсом старого керівництва», упевнюючи, що «палестинське керівництво повністю усвідомлює, що зараз Америка бажає змістити Махмуда Аббаса з його посту» («Arabi21», 25.12.2017).

Що ж стосується реакції місцевих народів, то вони проявили ісламські почуття у відношенні цієї проблеми і чекають звільнення Палестини, але правителі, їх режими та ЗМІ особливо — агенти Британії або в загалом європейських сил, квапляться осідлати хвилю обурення людей та скерувати її енергію у своїх цілях. Вони позиціонують себе захисниками Єрусалиму, хоча насправді не мають до нього ніякого відношення. Насправді вони є другою стороною змови, тому що визнають за єврейським утворенням право на Західний Єрусалим вкупі з 80% земель усієї Палестини.

Реакція народів несе в собі благо, але вимагає усвідомлення сутності планів колонізаторів та їх агентів, а тому необхідно, щоб Умма відокремила свої дії від дій агентурних режимів, відмовилась бути їх їздовою конякою, відмовилась від усіх проектів колонізаторів, якого би виду вони не були і які б назви не носили, відмовилась від рішення створення двох держав, від угоди, що пропонується Трампом, від регіональних рішень та від рішення створення однієї єврейської держави. Замість цього Умма повинна зосередитись на мобілізації армій мусульман, щоб вони скерувались на звільнення Палестини та покінчили з єврейським утворенням остаточно. Таким чином, Умма зможе зірвати угоду Трампа, його заяви та покінчити з впливом Америки та усіх інших колонізаторів у Палестині та у регіоні.

Плани колонізаторів — Америки та Європи — не є неминучістю. Умма у змозі зірвати плани невірних та обернути їх підступи проти них самих, вона у змозі нанести їм поразку, але тільки не за допомогою агентурних правителів, не за допомогою міжнародних організацій колонізаторів і не за допомогою міжнародних посередників. Усі вони і є хвороба Умми і ані дня не були причиною для зцілення. Уммі не залишається нічого іншого, окрім як об’єднатись навколо верві Аллаха, зобов’язатись Шаріатом та увійти у причини, при яких наступає перемога та звільнення. Умма повинна скеруватись до встановлення Халіфату за методом пророцтва, який піднесе та обрадує мусульман, що не складно для Аллаха.


Газета «Ар-Рая»
Аля Абу Саліх
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Палестині
16 Рабі ус-сані 1439 р.х.
03.01.2018

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая