Ірак ніяк не може вибратися із трясовини проблем, одна гірше іншої; причина тому — окупаційні політика Заходу та його проекти.
Після заяви центрального уряду Іраку про перемогу над «ІДІЛ» на вулиці міст вийшли курди з гаслами «Смерть Барзані, паде Талабані» і «Геть корумпований уряд», що вказує на спробу розпочати «Курдськую весну» проти корупціонерів. У багатьох містах Курдистану починаючи з 18.12.2017 проходять масові протести з вимогою покращення життя людей та виплати заборгованості по заробітній платі. Демонстрації перекинулись і на інші міста. У ході протестних акцій були спалені штаб-квартири деяких курдських партій. При розгоні демонстрацій сили безпеки застосували зброю та сльозогінним газ, що призвело до жертв та поранень з боку протестуючих.
Те, що сталося 18 грудня, не було чимось новим, подібне відбувалось у 2011 та 2015 рр., проте цього разу сталися підпали штаб-квартир «Патріотичного союзу Курдистану»(ПСК), «Демократичної партії Курдистану», партії «Горран — Рух за зміни», «Ісламської групи Курдистану», «Ісламського союзу Курдистану» (ІСК), що стало найбільш суворим кроком з боку курдів після демонстрацій 2015 р. Н протязі трьох днів були спалені більше 15 штаб-квартир та один муніципалітет. Один із активістів, дав інтерв’ю телеканалу «France 24», сказав наступне: «Ми спалюємо штаб-квартири цих партій, тму що вони засідають в уряді, і тому вони несуть відповідальність за економічні та політичні страждання курдського народу. Само спалення їх штабів означає, що громадяни курдської національності впали у відчай щодо усіх курдських партій, які призвели Курдистан до банкротства». Уряд регіону скорочує заробітні плати, проте ціна на паливо для домашнього опалення досягла позначки 150 доларів за 200 літрів, що вдвічі більше, аніж 2 роки назад. Також електрострум включають лише на 4 години на день, при цьому люди не можуть собі дозволити добувати його через генератори.
Французький спеціаліст по Курдистану Кірілл Руссель заявив: «У людей є почуття, що їх обдурили та принизили, і вони вважають, що у цьому винні правлячі партії». Депутат від «Ісламської групи Курдистану» Зана Саід заявив: «Почуття відчаю народу примушує його вийти на демонстрації проти уряду і його так званих «реформ». Він пояснив: «Регіональний уряд Курдистану заслуговує народної революції, а не просто демонстрацій, тому що він не відповідає вимогам народу, міжнародному та регіональному закликам. Єдиною його турботою стали особисті інтереси та партійне партнерство».
Що стосується регіональної влади, то джерело із Сулейманії, який побажав залишитись анонімним, повідомив: «Керівництво мухафази перекинуло додаткові сили із Сулейманії та Ербіля туди, де демонстрації не припиняються і по сей день; навіть були розмови про необхідність відправки військових із Багдаду у Сулейманію, щоб взяти кризи під контроль. Вони побоюються подальшого розвитку подій, який може призвести до появі серед протестуючих озброєних груп». Це ж джерело повідомило Інтернет - виданню «AlkhaleejOnline»: «Курдські сили у пошуках активістів провели рейди та арешти. Було переслідування журналістів з метою запобігти публікації фотографій або відеозаписів, які відображають реальність того,що відбувається у регіоні». Джерело зазначило, що там, де постерігалась ескалація протестів, на декілька голин були відключені електрострум та Інтернет.
Протестуючі підняли гасла, які засуджують усі партії, що говорить про поразку їх політики у регіоні після окупації 2003 р. Саме у цей період у руках керівництва регіону були кращі фінансові та політичні можливості. Місцеві спостерігачі відзначили, що причин для протестів було багато, і на першому місці стоїть корупція влади, монополізація багатств регіону у руках уряду, розкрадання державних засобів, ігнорування життєвих потреб людей, проте уряд схильний розглядати ці протести як прикриття політичних цілей ворогів. Спостерігачі очікували, що протести будуть поширюватись на Ербіль та інші, підконтрольні партії Барзані, райони, оскільки гасла залишаються колишніми, що вказує на те,що гнів народу скерований проти усіх компонентів партійної та політичної системи. Можливо, це початок «Курдської весни». Один із протестуючих, студент університету у Кіфрі, звернувся до уряду наступним чином: «Ви не змогли захистити суперечливі райони, а сьогодні не можете керувати навіть рештками!». Цим він вказав на багатий нафтовий Кіркук, який знаходився під контролем курдів, а тепер іракський уряд відновив свій контроль над ним та над іншими містами.
Таким чином,протести з самого початку були скеровані на покращення життя, виплату заборгованостей по заробітній платні, але вектор вимог змінився, тепер вони вимагають скинення уряду. Це — сигнал про можливий перехід мирних протестів в озброєне протистояння для скинення режиму. Подібне відбувалось у мухафазі Анбар, де сидячі страйки на площах переросли в озброєний конфлікт, який тривав більше трьох років, що призвело до величезних руйнувань інфраструктури, а тисячі невинних людей були вбиті або викрадені.
Курдистан (що у нещодавньому минулому насолоджувався якою б то не було стабільністю порівняно з рештою частини Іраку) тепер живе у неспокійних умовах, що є результатом нечистої політики Барзані у відношенні своїх братів-курдів. Адже на протязі довгих років у його руках були величезні ресурси: прикордонні пости, нафтовий експорт, 17% від ресурсів Іраку. Особливо нестабільність підсилилась після референдуму 25 вересня 2017 р., який був проведений колишнім президентом Курдистану Масудом Барзані. Тому, незважаючи на наявність величезних багатств, усе ж таки неправильна політика,розкрадання та корупційні махінації з боку влади призвели до краху економіки та голоду широких прошарків населення Курдистану. Відповідальність за ці кризи, зокрема — економічну, також лягає і на плечі центрального уряду Іраку, адже він — таке ж джерело зла та корупції. Погляньте на ті регіони, які знаходяться під владою Багдаду: вони відчувають на собі несправедливість, корупцію та розруху. Причиною тому є штучні війни, які проводяться для розграбування державних засобів та приховання мільярдів для особистого користування можновладцями та їх найманцями. Уряди Іраку та Курдистану рівні у корупції, несправедливості та розрусі, тому що вони — діти однієї матері (тобто Заходу).
В Курдистані за останні десять років більша частина фінансових прибутків була вкрадена та розділена між правлячими партіями. На протязі декількох років бюджет регіону витрачався на благо Масуда Барзані, його родини, його союзників та інших партій, при цьому народ ставав усе бідніше та бідніше. Засоби у величезній кількості, під приводом забезпечення безпеки, витрачались на формування та утримання ополченців, основною задачею яких було придушення інакодумства та зміцнення диктатури, також була ведена сувора цензура ЗМІ. У результаті ситуація у Курдистані стала нестерпною через жорстокість політики. В Еріблі через репресивний поліцейський режим неможливі які-небудь демонстрації, інакодумство, вимоги навіть найбанальніших умов життя, адже таким активістам затулять роти або іще гірше — справа може дійти до вбивства.
Тому рішення курдської проблеми полягає не у тому, щоб створити свою державу або інше утворення, оскільки воно буде неминуче під контролем Заходу. Хоча це також неможливо через відсутність схвалення тих держав, у яких живуть курди: Туреччини, Іраку. Ірану, Сирії. Рішення курдів та інших націй полягає у політичному проекті Умми, адже курди, турки, араби, перси, бербери, афганці, пакистанці та інші є братами-мусульманами, вони — сини однієї Умми Мухаммада ﷺ. Їх заклик повинен бути до єдності на основі Книги Аллаха та Сунни Його Посланця ﷺ, а також до спільної діяльності по встановленню держави Халіфат, правління в якому буде здійснюватись по Шаріату, де громадяни рівні у правах та обов’язках.
لَا فَضْلَ لِعَرَبِيٍّ عَلَى أَعْجَمِيٍّ إِلَّا بِالتَّقْوَى
«Нема переваги арабу над неарабом! Перевага одних людей над іншими може бути лише у набожності!».
إِنَّمَا ٱلۡمُؤۡمِنُونَ إِخۡوَةٞ فَ
«Воістину, віруючі — брати» (49:10).
Так рубіть руки колонізатора, який втручається у ваші справи, вирішуйте свої проблеми без втручання ззовні адже це — проблеми серед братів. Незалежно від складності проблем, вони повинні вирішуватись як серед братів, на підґрунті братського духу, проте усе ускладнюється та усугубляється націоналізмом, регіоналізмом, міжнародним втручанням. О брати-курди, ви повинні діяти на основі Ісламу, повинні звести нанівець плани ворогів, відкинути расизм, втоптати його у бруд, піддати звіту агентів Заходу, відкинути опіку Америки, Англії та Франції, тому що вони — вороги. Вам потрібно вести спільну діяльність по скиненню режимів у мусульманському світі та встановити державу Халіфат, де будуть дотримуватись права людей, головувати справедливість, буде гідне життя, гарантуватись збереження життя та майна людей.
Газета «Ар-Рая»
Алі Бадрі — Ірак
23 Рабі ус-сані 1439 р.х.
10.01.2018 р.
