Чи змінилась полична ситуація в Узбекистані при новому президенті за рік і куди вона рухається зараз?!

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

Майже чверть сторіччя при правлінні Іслама Карімова і особливо останні п’ятнадцять років Узбекистан прославився у світі найжорстокішим авторитарним режимом у Центральній Азії. Покійний президент країни вів жорстку політику у відношенні народу Узбекистану в усіх сферах життя, особливо у відношенні Ісламу та мусульман.

Кривавого протистояння, якого усі очікували та боялись, у боротьбі за пост президента після смерті Іслама Карімова, так і не сталося. Правлячі клани домовились між собою про мирне завершення виборів, за підсумками яких у грудні минулого року президентом країни був обраний Шавкат Мірзійоєв.

Пройшов рік після смерті колишнього президента Узбекистану. Що ж змінилось у країні за цей час, у якому напрямку рухається найбільш густонаселена країна Центральної Азії? Нижче я постараюсь пролити світло на це питання.

Після приходу до влади новий президент Шавкат Мірзіяєв відзначився низкою багатообіцяючих ініціатив та заяв для того, щоб зміцнити свою позицію та отримати народну підтримку. Звичайно ж, народ, який був у пригнобленні на протязі десятиріч, прийняв ці обіцянки президента з радістю та надією на майбутні зміни у країні у кращу сторону.

Створюючи вигляд, що у країні почались реформи, як і будь-який новоприбулий лідер, своє правління Мірзійоєв почав з заміни правлячих кадрів на нові, хоча залишив на своїх постах багатьох із числа команди Карімова, окрім Рустама Азімова, який був прозахідною людиною.

Відкриття онлайн-кабінету президента та обговорення на телепередачі соціальних та економічних проблем, існуючих у суспільстві, підштовхнули народ трохи поміркувати і говорити відкрито про свої проблеми. За допомогою цього у народу з’явилось трохи сміливості, у зв’язку з чим він почав критикувати та піддавати звіту владу.

Іще у 2005 році, після Андижанської різанини, за критику дій влади із країни були видворенні представники західних ЗМІ та правозахисних організацій. Враховуючи той факт, що новий уряд запрошує у гості прозахідні правозахисні організації в гости, такі як «Human Rights Watch», можна сказати, що нова влада дозволить повернутись деяким західним ЗМІ, зокрема — «BBC» та радіо «RFE/RL» («Озодлик»), показавши народу, що вона готова «відкрити двері Узбекистану громадянському праву».

Те, що стосується зовнішньої політики, варто відзначити, що Мірзійоєв налагодив відносини з сусідами, у першу чергу, і вирішив деякі проблеми, які не знаходили свого рішення у часи правління Карімова. Наприклад, 6 вересня 2017 року Мірзійоєв вирушив у киргизьку столицю Бішкек, де підписав важливу угоду про делімітації кордону, яку Карімов ніяк не міг утвердити роками. Це допомогло йому іще більше сподобатись народу та правителям сусідніх держав.

Під час правління Карімова Узбекистан тримався осторонь від Росії. Однією із відмінних особливостей майже чвертьвікового правління Іслама Карімова був підкреслено прохолодний та прагматичний курс по відношенню до Росії. Ініціативи Кремля на пострадянському просторі Ташкент або ігнорував, або брав участь на особливих умовах, як, наприклад, в ОДКБ, із якої Узбекистан врешті решт вийшов. Зараз справа обстоїть інакше тобто Ташкент обрав собі партнером для політичного життя Росію замість Заходу. Тому що для влади, яка 25 лет жорстоко правила своїм народом, буде дуже складно змінити політику на лібералізм, якого вимагає Захід від усіх правителів Центральної Азії, використовуючи його у якості зброї для колонізації цих країн. Але Шавкат Мірзійоєв намагається догодити усім, у тому числі — і США, роблячи вигляд, що усе у країні іде до покращення та до демократії по типу казахського правління. Усі ці гучні заяви Мірзійоєва були зроблені для того, щоб показати себе Заходу для притягнення закордонних інвесторів та різноманітного роду організацій, щоб вибити із них гроші, тому що у бюджеті країни не залишилось засобів в останній час правління Карімова. Він хоче, щоб іноземні організації давали свої гранти і щоб у країні збільшився приход валюти, і усе це, природно, відбувається з дозволу Росії, тому що вона не у змозі надати фінансову допомогу навіть самій собі.

Нещодавно, 19 грудня СНБ Узбекистану Рустам Іноятов та усе керівництво спецслужб Центральної Азії зустрілись з Путіним. За його словами, сьогоднішнє життя складе, і перед співробітниками спецслужб стоять дуже складні задачі — боротьба з терором та боротьба з тими силами,які намагаються завадити розвитку.

«Що стосується тероризму, тут вам нічого говорити не треба, ви і самі усе знаєте,як раз від вас ми і отримуємо необхідну інформацію по цим напрямкам. Для нас надзвичайно важливо уважно дивитись за тим, що відбувається у цій сфері. У світі ситуація загострилась, і для нас небайдуже, звичайно, куди будуть повертатись та втікати терористи після досить ефективних дій, як ви знаєте, російських озброєних сил, скажемо, у Сирії. Ми розуміємо, куди увесь цей непотріб перетікає і розуміємо загрози, які ці «перетікання» створюють для наших держав і наших народів. Тому так важлива співпраця між нами», — сказав голова РФ.

Путин також подякував керівників спецслужб за взаємодію та інформацію, що надається, зокрема — Федеральній службі безпеки. «Ми зі свого боку будемо робити усе для того, щоб вас своєчасно інформувати. І разом з вами проводити, як це було досі, необхідні заходи для за забезпечення безпеки наших країн та наших людей», — зазначив він.

«Окрім цієї самої основної, самої небезпечної загрози, як міжнародний тероризм, є і інші виклики, ми їх добре знаємо. Але для того, щоб ефективно працювати проти терористів, нам потрібні і спільні зусилля міжнародної спільноти у цілому. Ми вже неодноразово пропонували створити так званий «реєстр найбільш небезпечних злочинців». Але, на жаль, поки остаточної повноцінної відповіді ми так і не отримали, але у межах того, що ми робимо разом, це вже непогано. Я дуже розраховую на те, що ця робота піде і далі», — підкреслив президент Росії.

Путин натякнув, що у найближчому майбутньому країна може піддатись новим загрозам, і це, у свою чергу, припускає вибухи по старому методу. Народ Узбекистану у жодному випадку не повинен допустити, щоб Росія вирішувала свої внутрішні проблеми за рахунок Узбекистану, будь то питання безпеки або економічні проблеми. У Росії немає ідеології, через що вона сама страждає, і тим більше їй нічого запропонувати народам Центральної Азії, та Узбекистану — зокрема. Росія може тримати народ за допомогою страху та тиску на нього, і ті, хто перейняв її метод управління народом, будуть правити так само. Тому народу Узбекистану треба бути дуже пильним, щоб не сталося інших Андижанських подій, які організували Карімов разом з Путіним.

Виходячи із вищесказаного, можна зрозуміти, що політика влади у країні буде підсилюватись після того, як вони зміцнять свої позиції, особливо по відношенню до Ісламу та мусульманам згідно тому, як цього вимагає Росія. Тому що братів із Хізб ут-Тахрір у Росії саджають на строк від десяти років і до довічного, і ФСБ фабрикує справи кожен день, намагаючись налякати щирих синів цієї великої Умми. Тому Путін та його шакали не дозволять владі Узбекистану вести іншу політику по відношенню до Ісламу та мусульманам, особливо у відношенні Хізб ут-Тахрір.

Нещодавно, 6 грудня 2017 року, президент заявив, що він пробачив біля 2700 людей із 57000, які сидять у в’язницях по усій країні, і він назвав це історичною подією, намагаючись зробити вигляд, що це — світова подія. Мірзійоєв не звільнив ті десятки тисяч людей, які вже сиділи від от п’ятнадцяті і до двадцяти років у в’язницях кривавого режиму Карімова. Він чудово знає, що ці люди ані у чому не винні, і він сам це публічно заявив. Їх «вина» — у тому, що вони є мусульманами, і багато із них — політв’язні. Влада чудово знає, що якщо вони звільнять цих ув’язнених, то у суспільстві з’явиться дуже сильне політичне усвідомлення реальності того, що відбувається у країні, і їх брехня розкриється, тому що серед в’язнів є багато політиків та мислителів, які ані за які гроші не продадуть свою віру та свій народ. Владі варто було б звільнити невинних людей із тюрем, якщо б вони одумалися, інакше рано чи пізно народ обов’язково стане проти них же самих, але тоді буде пізно.

Аллах говорить:

مَا لَكُمْ كَيْفَ تَحْكُمُونَ ﴿١٥٤﴾ أَفَلَا تَذَكَّرُونَ

«Що з вами? Як ви судите? Чи не пом’янути вам?» (37:154,155).

Захід чудово розуміє, що Мірзійоєв буде стояти на боці Росії доти, доки не почне вести політику догоджання двом сторонам, як це робив його покійний вчитель. Тому Захід нагадує про «Арабську весну», лякаючи тим, що народ не витримає жорстку політику, і намагається відкрити дорогу для своїх агентів, щоб запровадити у народ демократичні цінності, які взагалі-то вже давно почали гнити, але їх мета — отруїти народ Узбекистану цією ж отрутою. Тоді захід зможе спокійно вплинути на будь-які ситуації в Узбекистані, зокрема, і на Центральну Азію — у цілому.

Народи Узбекистану та Центральної Азії є мусульманами, і вони були завжди на висоті, коли дотримувались основ їх релігії від самого Творця усіх світів. У них були найбільш великі вчені в історії світу, такі як аль-Хорезмі у математиці, Ібн Сіна у медицині, Улугбек в астрономії, та інші вчені, такі як Бухарі, імам Тірмізі та Замахшарі, які, ґрунтуючись на Ісламі, показали усьому миру основу цивілізації та шлях до розвитку. Тому варто було б цим народам замислитись, як вийти із болота Росії та звільнитись від колонізаторських впливів на їх же землях.

Аллах говорить:

وَإِنَّ هَٰذِهِ أُمَّتُكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَأَنَا رَبُّكُمْ فَاتَّقُونِ

І воістину, цей ваш народ — народ єдиний, і Я — ваш Господь, побійтесь же Мене!» (23:52).

Необхідно повернутись до Ісламу та втілити його у життя цілком. Тоді мусульмани будуть хазяями усіх природних ресурсів, отримуючи газ та золото, які будуть розподілятись між ними по справедливості. Тоді їх діти не будуть шукати роботу по закордонам, перебуваючи вдалині від своїх близьких. Тоді їх діти не будуть вимушені давати хабарі, щоб поступати в університети. Тоді їх діти стануть вченими, як раніше. Тоді Творець усіх світів та Його Посланець ﷺ будуть задоволені ними.

О Аллах, будь свідком тому, що я доніс їм!

Аллах говорить:

وَأَنَّهُمْ يَقُولُونَ مَا لَا يَفْعَلُونَ ﴿٢٢٦﴾ إِلَّا الَّذِينَ آمَنُوا وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ وَذَكَرُوا اللَّهَ كَثِيرًا وَانْتَصَرُوا مِنْ بَعْدِ مَا ظُلِمُوا ۗ وَسَيَعْلَمُ الَّذِينَ ظَلَمُوا أَيَّ مُنْقَلَبٍ يَنْقَلِبُونَ

«...і що вони говорять те, чого не роблять. Це не відноситься до тих, які увірували, роблять праведні діяння, багаторазово поминають Аллаха та захищаються після того, як з ними вчинили несправедливо? А ті, які вчиняють несправедливо, скоро дізнаються, куди вони повернуться» (26:226,227).

Іслам Абу Халіль
02.07.2018

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая

Головне меню