У неділю, 4 лютого 2018 року, Центральний банк Судану випустив новий пакет фінансових рішень, у першу чергу — рішення про підвищення базового курсу долару у другий раз менше аніж за місяць з 18 до 30 фунтів до одного долара, приблизно у діапазоні від 28,5 до 31,5 фунта за долар.
До відома, до січня 2018 року базовий курс долара складав біля 8,5 фунта! З початком нового фінансового 2018 року уряд почав підіймати вартість долара з 6,9 до 18 фунтів, тобто більше аніж на 200%. Результат не примусив себе чекати: курс долара підскочив на паралельному ринку на протязі двох місяців з 22 до 45 фунтів.
Уряд намагається послабити роль долара, що використовується на паралельному ринку, під приводом підсилення заходів шляхом переслідування валютчиків та підсилення контролю Центрального банка над товарами, які завозяться (імпортными) через обов’язкове попереднє схвалення ЦБ ввозу будь-якого товару на основі того, що визначаємий урядом обмінний курс долара є єдиним законним курсом, що використовується при оберті валют у банківській системі. Так уряд намагається послабити роль долара, що використовується на паралельному ринку, щоб паралельний курс залишався близьким до офіційного курсу.
Питання полягає у наступному: якою є реальність цієї зростаючої фінансової політики, яка здивувала навіть економістів і стала прямою причиною падіння суданського фунту, розкрадання збережень людей та безпрецедентного подорожчання цін, що іще більше погрішило і без того тяжке життя людей? У чиїх інтересах суданський уряд послаблює місцеву валюту та робить життя людей нестерпним?! Якими є наслідки цієї проводимої урядом підривної політики?!
У четвер, 14 грудня 2017 року,делегація МВФ покинула Хартум після обнародування свого річного звіту про суданську економіку, у якому, на думку авторів, представлена дорожня карта для відновлення економіки після відокремлення півдня Судану у липні 2011 року. У своїй дорожній карті Фонд почав вимагати від уряду Судану наступне:
1 — Повністю змінити обмінний курс на початку 2018 року (пустити фунт у вільне плавання).
2 — Скасувати субсидії на електроенергію та сільське господарство, зокрема — на вирощування пшениці, у період між 2019-2021 роками.
3 — Збільшити соціальні витрати, починаючи з 2018 року, щоб зменшити тяжкість процесу адаптації до реформ, що можна розцінити як «пил у вічі».
Уряд намагається пустити суданський фунт у вільне плавання при одночасному управлінні курсом іноземної валюти з боку казни, застосовуючи боротьбу з усіма формами виробництва, що назавжди покінчити з промисловістю. Одночасно з цим уряд вручає іноземному інвестору колосальні сировинні багатства країни. Найбільш плачевним є те, що така політика ставить економіку країни у повну залежність від МВФ (Міжнародного валютного фонду). Одним словом, ця політика — ніщо інше, як геноцид для бідних прошарків несення та повне самогубство державно незалежності.
Бажання уряду якомога швидше та повніше увійти у підкорення Міжнародному валютному фонду і пустити суданський фунт у вільне плавання без урахування наслідків цієї політики — це і є абсолютне самогубство. Повне підкорення наказам МВФ, вільне плавання суданського фунту і так звана «підтримка» означають наступне:
1 — Безпрецедентне підвищення цін зробить життя простих та бідних громадян країни нестерпним та позбавить людей можливості забезпечувати свої основні потреби, такі як харчування, одяг та житло. І навряд чи уряд буде допомагати людям,адже досі він робив усе, щоб люди не могли нормально вдовольняти свої основні потреби.
2 — Триваюча девальвація місцевої валюти у сукупності з відсутністю резервів, слабким експортом та погіршенням фінансово-економічної кризи.
3 — Повна залежність країни від закордонних інвесторів та транснаціональних компаній, у тому числі — американських компаній, які, звичайно, мають жадібні наміри відносно багатств Судану. І це — іще один злочин у списку злочинів цього уряду.
4 — Успіх МВФ — агента крупних капіталістичних компаній — у структуруванні економіки країни для безперешкодного розграбування її багатства означає збільшення відсоткових позик, які доведуть країну та народ до крайнього зубожіння, а також до повного позбавлення власного багатства. Вже сьогодні зовнішній борг Судану досяг 52,4 млрд. доларів — це приблизно 111% ВВП на кінець 2016 року.
5 — Перетворення решти частини населення країни в армію безробітних громадян та рабів компаній та ферм капіталістичних інвесторів. Усе це обернеться для народу іще більшою бідністю, погіршенням умов життя, захворюваннями та епідеміями.
Можливо, дивний жарт зіграла доля з президентом аль-Баширом, якому телеведучий Тахір аль-Тум у своїй програмі на супутникову телеканалі «Ан-Нил аль-Азрак» («Блакитний Нил») задав питання про книгу, яку у своїй руці тримав аль-Башир. Суданський президент аль-Башир відповів, що «він читає важливу та небезпечну книгу «Економічне завоювання народів», у якій опубліковані зізнання економічного пірата Джона Перкінса, колишнього експерта МВФ». У цій книзі автор показує приклади того, як Міжнародний Банк та МВФ проводили економічне завоювання та вбивство народів за допомогою пастки відсоткового кредитування для фінансування провальних проектів. І, незважаючи на це,суданський уряд повністю кидається в обійми цих двох міжнародних організацій!
Ці правителі віддають свої країни та своїх громадян у жертву західному безбожному капіталісту, сподіваючись, що останній буде прихильний до них і захистить їх правління. Тому не варто очікувати від них добра, а навпаки, варто негайно змінити їх та встановити систему Ісламу під управлінням Праведного Халіфату за методом пророцтва, де буде благородний правитель, який щиро буде ставитись до своєї релігії та народу і приведе людей до славного та благополучного життя, усунувши усе. що завдає шкоду.
