П’ятнадцять років жорсткої американської окупації (з 2003 р.) Іраку, обтяженої різноманітними лихами, перетворили цю країну на територію, чужу для свого народу, шанси якого на гідне життя звелись до нуля.
Кожен із правителів, які чергуються, приходив до влади під руку безбожного окупанта, будучи осліпленим гордощами та пихатістю, а також будучи невігласом як у загальному розумінні, так і у питаннях управління та політики. Розкрадання громадського та державного майна засліпило їх!
Після скасування проурядовими ополченцями «ІД», що викривило образ істинного Халіфату, землі сунітів перетворились на пустелі, непридатні для життя, тим самим реалізувавши цілі безбожного Заходу. І після усього скоєного влада вийшла і з серйозним виразом обличчя і закликала вивести усі зовнішні сили з території Іраку, у тому числі — сили США! Це було погрозою на адресу тих, хто залишився в Іраку після чистки країни від бруду «терору», де найбруднішу роботу на себе взяли лідери іранських ополченців, зв’язних з шиїтськими партіями — поводирями іракського уряду.
Іракським парламентом було проведено голосування по резолюції, яка закликає уряд встановити графік виведення іноземних військ із Іраку. Депутат від правлячої коаліції Хішам ас-Сухайль сказав:
«Уряд повинен вирішити, скільки часу треба закордонним силам для виходу із Іраку — рік або два» «alkhaleejonline.net»
Через це прем’єр-міністр Іраку Хайдераль-Абаді опинився між молотом американців та ковадлом багатотисячних загонів ополченців, бойові запаси яких порівняні з армійськими, при тому, що вони іще заручились підтримкою Ірану. По спливанню декількох годин після прийняття рішення парламентом офіційний представник іракського уряду Саад аль-Хадісі заявив: «Парламент вправі вимагати виведення іноземних військ, але уряд усе іще потребує допомоги іноземних сил у підготовці військових та у боротьбі з тероризмом», — залишивши тим самим відкриті двері для можливості скорочення числа виводимих військ та досягнення більшої стабільності. Ані для кого не секрет, щоб обидві сторони (Америка та ополченці) відрізняються ззовні, але однакові у душі.
Варто відзначити, що число закордонних військових в Іраку, починаючи з 2003 року, досягло декількох тисяч. Туди входять військові із таких держав, як США (складають лев’ячу долю), Великобританія, Франція, Німеччина, Росія, Іран,, Нідерланди, Італія, Норвегія, Швеція і Данія. Ця присутність пояснюється тим, що їх функцією є підготовка та реабілітація військових, забезпечення матеріально-технічної підтримки та повітряного прикриття для іракських сил, а також захист стратегічних штаб-квартир (за даними «Арабського демократичного центра економічних та політичних досліджень»). Що стосується чисельності американських військових, які перебувають зараз в Іраку, то звіти чиновників оперують цифрами від 5 до 262 тисяч. Наприклад, 10 тисяч — за словами аль-Абаді, 20 тисяч — за підрахунками Хасана Саліма, голови парламентського блоку «Ас-Садікун». Ці військові розподілені по восьми базам у різних регіонах країни, що вказує на зусилля США по створенню найбільшої військової бази у північному Іраку, а прем’єр-міністр аль-Абаді не у змозі вивести їх із країни (за даними інформагентств).
Звідки питання: «Що є насправді приховується за вимогами вивести окупаційні сили після 15 років окупації?». Нашою упевненою відповіддю на це питання є наступне: ці претензії — лише порожній звук. Ось докази цьому:
1) Америка — лідер світового тероризму. Вона як і раніше є агресором, який відкрито проявляє ненависть та злобу на адресу Ісламу та мусульман. Проурядові шиїтські ополченці зміцніли лише завдяки безбожному окупанту, навчання та фінансування яких було доручено Ірану — найбільшому помічнику Америки! Хіба ці ополченці не бились проти «ІД» на протязі останніх трьох років під прикриттям винищувачів «Великого Сатани»1? Звідки вони брали зброю та спорядження?
2) Якщо так звані «прибічники звільнення та суверенітету» щирі, то чому вони погоджуються з проектами окупанта, які скеровані на подальшу його присутність у країні? Запускаються програми для відновлення Іраку після війни; наприклад, для проекту децентралізації у мухафазах приймається допомога того ж окупанта. Було прийнято рішення виділяти 160 мільярді доларів на реалізацію даного проекту на протязі п’яти років. Треба також розуміти, що горе-конституція Іраку, задачею якої було потягнути країну у міжетнічні та міжмазхабні чвари, залишиться непомітною на тлі злочинних федеральних та регіональних махінацій та розподілів центральним урядом повноважень у провінціях.
3) Строки, встановлені рішення парламенту напередодні наступних виборів, є показником ї власної ініціативи та приховують послання партій, лояльних Ірану, про те, що вони не бажають перебування американських військ в Іраку назавжди. Таким чином, вони добиваються двох цілей: спричинити тиск на адміністрацію аль-Абаді, щоб вигнати іноземні сили, знаючи, що іракська адміністрація занадто слабка, щоб наважитись на таке, і скористатись шансом добитися політичних балів перед виборами!
Прес-секретар міністерства оборони США Ерік Пахон 05.02.2018 заявив, що США не мають намір уводити війська із Іраку у найближчий час, додавши, що американсько-іракська угода поклала на американській війська функцію по навчанню іракських армійських підрозділів та підвищенню їх підготовки до боротьби з тероризмом. Іракський офіцер у званні генерала підтвердив інформацію про спільні операції і те, що ці сили будуть брати участь у відновленні та забезпеченні стабільності міст, що звільнилися, додавши: «Ситуація в Іраку як і раніше ламка, і неможна вимагати виводу американських сил зокрема, та сил світової спільноти — в загалом» («Ас-Сумарія», «Аль-Хурра», «Аль-і аль-Джадід»).
Ми чекаємо, коли прийдуть обіцяні Аллахом перемога та Халіфат за методом пророцтва для відновлення ісламського образу життя та воцаріння безпеки,спокою та справедливості шляхом втілення положень Шаріату у внутрішній політиці та несення Ісламу за допомогою давату та джихаду — у зовнішній.
وَيَوۡمَئِذٖ يَفۡرَحُ ٱلۡمُؤۡمِنُونَ ٤ بِنَصۡرِ ٱللَّهِۚ يَنصُرُ مَن يَشَآءُۖ وَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ
«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).
Газета «Ар-Рая»
Абдуррахман аль-Васік
