По мірі того, як американська війна проти талібів (особливо — їх повітряне бомбардування) підсилювалась, мирні переговори з талібами мали відгук в очах громадськості, як і велась активна пропаганда до цього.
У минулому існувало три основі поверхні умови для мирних переговорів з талібами:
1 — здача зброї, «припинення війни»;
2 — відокремлення від міжнародного тероризму та його засудження;
3 — прийняття афганської конституції, збереження та повага досягнень останніх 17 років.
На другій конференції у межах «Кабульського процесу» президент Афганістану заявив, що мирні переговори з талібами почались без будь-яких попередніх умов. Проте під час свого офіційного виступу на конференції він вже згадав про сім попередніх умов:
«Необхідно створити політичну основу миру, об’явити про припинення вогню, визнати «Талібан» як політичну партію, вжити заходів по зміцненню довіри, сприяти проведенню незалежних та справедливих виборів, встановити правові межі для миру та переглянути конституцію за вимогою конституційного процесу».
Таким чином, таліби виразили готовність до мирних переговорів після почастішання атак та цих пропозицій. Вони також відправили листа у Конгрес США.
Аналізуючи колишні та нинішні обставини, стає ясно, що принципових змінень у позиції Америки та афганського уряду не відбулось. Замість цього усі ці попередні умови співпадають з попередніми, прийнявши нове формулювання та припускаючи, що таліби, безперечно, будуть покірні їм. Аналогічним чином у минулому році Вашингтон беззаперечно підкорив світській конституції та демократичним цінностям, досягнутим за 17 років, ісламістську партію Гульбеддіна Хекматіяра.
Тому необхідно розуміти, що приховує за собою концепція «миру» для народу, афганського уряду та Америки. Хоча для звичайних афганців слово мир — це припинення війни, але для Америки воно має інше значення. У розумінні Америки «мир» повинен служити інтересам її посольств та військових баз, а також громадянських та національних утворень, як і забезпечувати їх безпеку. У дійсності, неправильне тлумачення цього слова породило промінь надії на мирний процес, як у широкої громадськості, так і у низки політичних аналітиків.
З іншого боку, світ з ісламістською партією Хекматіяра не вплинув на війну. Так само ж світ з деякими вихідцями із «Талібана» не може спричинити якого-небудь впливу на військові дії та війну, тому що таліби, з одного боку, не є єдиною групою, як це було у минулому. Таким чином,, якщо одна група прийме мирний процес, решта зможуть оскаржити це. З іншого ж боку, діяльність «ІД» в Афганістані розширялась та підсилювалась у декілька разів. Поруч з «ІД», афганський уряд завжди заявляє про присутність 20 терористичних угрупувань в Афганістані. Звичайно, незрозуміло, хто ці 20 груп? Тому ясно, що війна в Афганістане дійсно є конфліктом між найбільшими наддержавами, які прагнуть досягти своїх стратегічних цілей. Таким чином, інтеграція частини «Талібану» у мирний процес мало вплине на війну, і до того ж інші групи, ймовірно, збережуть невпевненість у цьому процесі.
Тому стратегія США в Афганістані зараз є продовженням війни, а не миру, що вони, по-перше, використовують геополітичне положення Афганістану у якості військового проекту у регіоні проти Китаю та Росії, райони, що перебувають під загрозою війни, використовуються у якості областей для вирощування та виробництва наркотиків та торгівлі ними на найбільших після нафти та зброї ринках світу, завдяки чому Вашингтон зможе зекономити великі гроші, щоб полегшити навантаження на несталу економіку США.
На завершення варто відзначити, що мусульманам та муджахідам в Афганістані треба зрозуміти, що факт прямої окупації ісламських земель вимагає негайної відмови від цієї окупації та звільнення окупованої землі, а ніяк не діалогу ! У справжній час Ісламська Умма на своїй території не має якої-небудь держави, заснованої на ісламських переконаннях, для захисту крові, майна, гідності та земель мусульман. Тому будь-які переговори з окупантами завжди були фатальними і нічого не приносили Уммі. Навпаки, вони послужили сприятливими умовами для того, щоб розпустити корені колоніалізму. Нам необхідно виправити наш політичний погляд на Ісламську державу, а саме — на Праведний Халіфат за методом пророцтва і на зовнішню політику, з тим, щоб не вступати у діалог з окупантами від імені Умми та її держави, як це було у випадку неполітичних груп, існуючих в ісламському світі, коли замість того, щоб протистояти колоніалізму, ми додали легітимності світським режимам та зміцнили корені колонізаторів у регіоні.
Газета «Ар-Рая»
Сайфуллах Мустанір
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Афганістані
