Візит лідера КНДР у Китай та ставлення Китаю до зустрічі Трампа з Кім ЧенИном

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Напруженість на Корейському півострові почала спадати після візиту делегації КНДР у Південну Корею під приводом зимових олімпійських ігор, які відбулись у лютому цього року.

Потім південнокорейська делегація відвідала КНДР та зустрілась з її лідером Кім ЧенИном. У ході переговорів Кім ЧенИн виразив бажання зустрітись з президентом США Трампом. Після цього делегація під керівництвом радника по національній безпеці Південної Кореї ЧонИнЙона вирушила у Вашингтон та повідомила Трампу про пропозицію лідера КНДР. 9 березня 2018 року Трамп заявив, що готовий зустрітись у травні цього року, також він сказав: «Кім ЧенИн прихильний ідеї денуклеаризації Кореї та погодився припинити ракетні та ядерні випробування».

Китай підвередив, що:

«Північно-корейський лідер Кім ЧенИн наніс неофіційний візит у Китай 25–28 березня 2018 року і зустрівся з головою Китаю Сі Цзіньпіном, де вони всебічно обговорили ситуацію у світі і на Корейському півострові. Сі Цзіньпін виразив, що Китай прихильний ядерному роззброєнню Корейського півострова, а також досягненню миру та стабільності шляхом діалогу та переговорів».

На зустрічі лідер Китаю заявив:

«Традиційна дружба між двома державами повинна іти уперед і розвиватись до кращого. Це стратегічний та єдиний правильний вибір для обох сторін, який був зроблений на основі історії та реальності, міжнародної, ситуації у регіоні та у цілому на основі загального стану відносин між КНДР та КНР. Ніяка подія, коли б вона не трапилась, не повинна це змінити».

Це підтверджує побоювання Китаю з приводу зближення Америки з Північною та Південною Кореєю, як нібито китайський лідер, щоб зберегти свої інтереси, вибачився за тиск на Північну Корею та свою згоду на санкції Ради Безпеки  ООН, висунуті за проханням Америки.

Північна Корея заявила: «Лідер КНДР відвідав Китай, щоб особисто вітати Сі Цзіньпіна з його переобранням на пост голови Китаю згідно з дружньою традицією між двома країнами. Кім ЧенИн виразив сподівання, що його перший візит у Китай зробить внесок у встановлення мру та стабільності на Корейському півострові. Він також заявив, що готовий до переговорів з лідерами США та Південної Кореї. Кім ЧенІн заявив: «Ядерне роззброєння у Кореї можливо, якщо Вашингтон та Сеул приймуть узгодженні дії по досягненню миру». Цей візит вважається важливим для врегулювання процесу переговорів Північної Кореї з Південною Кореєю та США.


Америка вважає такий розвиток подій своєю перемогою. Прес-секретар Білого Дому Сара Сандерс заявила:

«Ми розглядаємо розвиток подій як чергове підтвердження того, що наша кампанія по спричиненню максимального тиску створює підходящу атмосферу для діалогу з Північною Кореєю».

Очевидно, що Китай не бажає, щоб домовленості між Північною Кореєю та США за участю Південної Кореї суперечили його інтересам. Тому Китай запросив Кім ЧенИна, щоб обговорити це питання. Лідер КНДР декілька днів вів переговори з урядом Китаю, і це був не вітальний візит, як про це заявила Північна Корея; незважаючи на те, що він вважається неофіційним, усі процедури вказують на його вагомість та важливість. Подібне було у 2000 році, коли Кім Чен Ір зустрівся з тодішнім лідером Китаю Цземінем напередодні між корейського саміту; тоді ця зустріч вважалась зміцненням стосунків між двома Кореями. Так само відбувається і сьогодні.

Китай хоче спричинити вплив на цей процес та брати участь у ньому, тому він повідомив Трампу про візит Кім ЧенИна. 28 березня 2018 року Трамп у своєму «Твіттері» написав:

«отримав учора ввечері послання від лідера Китаю Сі Цзіньпіна про те, що його зустріч з Кім ЧенИном пройшла дуже добре і що Кім ЧенИн чекає зустрічі зі мною».

Це — спроба з боку Китаю, щоб Америка зробила його учасником переговорів і дала відчути, що у нього є вплив та роль, яку він повинен виконати.

Китай дійсно побоюється, що справи можуть піти урозріз з його думкою, особливо після того, як лідер КНДР припинив ядерні та ракетні випробування, а також показав готовність зустрітись з Трампом. Це є ознакою угоди КНДР з США. Адже одна із найбільш важливих цілей Америки — це перешкоджати гегемонії Китаю у Південно-Китайському та Східно - Китайському морях.

Китай бажає вирішити цю проблему, але не за свій рахунок. Якщо цей питання не буде вирішене, то це зайвий привід для Америки підсилити вплив у регіоні та спроба оточити Китай вороже налаштованими державами, підбурюючи їх до проблем навколо суперечливих островів, їх розширення та будівництва там військових баз, досліджень та пошуку родовищ нафти та газу, а також до проблем навколо морських кордонів та місць ловлі риби. Китай не бажає, щоб Північна Корея вийшла з-під «завіси», він побоюється, що можуть повторитись події 1975 року, коли Північний В’єтнам підписав угоду з США та Південним В’єтнамом, услід за чим сталося об’єднання В’єтнаму. Тоді почалось зближення В’єтнаму з США паралельно з ворожнечею до Китаю. Це було великою втратою для Китаю, адже він підтримував Північний В’єтнам зброєю та грошима, і більше того — брав участь у війні проти Америки.

Китай знаходиться серед двох вогнів. З одного боку, це відкрите невирішене питання, яке підпитує Америка, створюючи атмосферу війни та напруженості, що, у свою чергу, підсилює американський вплив у регіоні та піднімає ворожнечу сусідніх країн проти Китаю. З іншого боку, це зближення між Північною Кореєю та Америкою; звичайно, Америка буде спричиняти вплив на Північну Корею, що, у свою чергу, послабить вплив Китаю. У більш далекій перспективі можливо об’єднання двох Корей, які будуть далекі від Китаю та близькі з Америкою на кшталт В’єтнаму. Усе це стискає Китай та його спробу домінувати у регіоні.

Політика Китаю помилкова, оскілки він не у змозі грати роль наддержави. Китай суперничає з Америкою у різних регіонах: Америка вимагає, щоб він не втручався у її регіони, в обмін на те, що вона не буде втручатись у китайські регіони. Потім Америка починає стискати Китай та вимагає розділити підконтрольні йому регіони. Америка вчиняє з Китаєм так само, як вчинили з СРСР у 1961 році. Якщо б не слабкість радянської ідеології, СРСР зміцнив би вплив у своєму регіоні, а потім показав би жорстокість своєму конкуренту — Америці — в інших регіонах. Але через неспроможність ідеології СРСР був вимушений піти на поступки Америці та задовольнятись досягнутим.

Лише Праведний Халіфат, правління у якому буде здійснюватись за методом пророцтва, здатен конкурувати з Америкою в усіх регіонах світу, а не лише в ісламському. Халіфат буде вести ідейну та політичну боротьбу аж до території Америки і буде тіснити її вплив у її ж регіоні, і ми більше не побачимо, як Америка розширює свій вплив. Ця кампанія буде вестись доти, доки уся  земля від сходу до заходу не буде під владою Умми Мухаммада ﷺ, а це близько, з волі Аллаха. Служителі Халіфату вже навчені у своїй партії — партії «Хізб ут-Тахрір», и ми просимо Аллаха, щоб Він надав їм підтримку і якомога швидше здійснив радісну звістку Посланця Аллаха ﷺ.

Асад Мансур
04.04.2018

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая