Коли британський військово-морський корабель «Биркенхед» почав тонути у берегів Південної Африки у 1852 році, капітан та офіцери корабля дали можливість жінкам та дітям першими сісти у рятівні шлюпки.
Самі ж вони залишались на кораблі, доки він не затонув; багато із них загинули у морі. Англія пишалась та скрізь хизувалася такою позицією військових, спонукаючи законодавців та експертів по морським питанням встановити правила благородної поведінки на морі.
Що стосується втечі з тонучого корабля, то деякі вважають, що така якість притаманна щурам, які втікають з корабля, коли передбачають його потоплення.
Суть історії у тому, що втеча з тонучого корабля, кинувши решту інших, — це ганебний вчинок, особливо якщо це відбувається з боку капітану. Проте, на жаль, дане явище стало буденним, з ним часто можна стикнутись у повсякденному житті в усіх областях.
Наприклад:
— політичні партії,коли розуміють, що колоніальний уряд наближається до свого краху, починають покидати його, а це вже можна розцінювати як втечу з тонучого корабля;
— керівники медіаорганізацій, коли відчувають, що їх організація втратила блиск, а люди починають уходити із неї, подають у відставку, іншими словами — втікають із тонучого корабля;
— директора компаній, які ось-ось розваляться, також подають у відставку. Також і міністри,які подали у відставку після того, як відчули, що уряд неминуче зазнає краху, втікають з тонучого корабля.
Хтось може спитати: хіба можна подібне застосовувати до міністра закордонних справ Судану? Адже, можливо, у нього пробудилось почуття відповідальності? Правильні відповідь тут нам вкажуть причини, адже саме вони достовірно розкривають суть тієї або іншої дії.
Як стало відомо, президент Судану Омар аль-Башир відсторонив від посади міністра закордонних справ Ібрахіма Гандура через день після того, як голова МЗС, виступаючи перед парламентаріями у середу, поскаржився на нездатність міністерства фінансів та Центрального банку виплатити заробітну плату суданським дипломатам та орендну плату за будівлі міністерства на протязі семи місяців поспіль. Деякі із послів почали вимагати свого повернення у країну, додавши, що вимагаємі від уряду суми не перевищували 30 млн. доларів. Також Ібрахім Гандур згадав, що тричі підіймав це питання президенту республіки, але безрезультатно, незважаючи на наявні вказівки президента. Усе це (зі слів Гандура) спонукало його донести ситуацію, що склалася, до громадськості,у зв’язку з чим це викликало змішану реакцію, про що повідомляється у ЗМІ.
Деякі почали засуджувати Ібрахіма Гандура, називаючи його промову недипломатичною,адже вона виявила наявність пробілів в економіці країни, що у свій час дозволило ворогам та суперникам уряду оволодіти вагомим аргументом для нападок на нього і ставити під сумнів йог дієздатність. Гандур відправив своє негативне послання міжнародним інвесторам про те, що країна перебуває у важкому економічному стані. Фактично Ібрахім Гандур скористався знаннями дипломатії, щоб його послання змогло досягти поставлених ним цілей та здійснити їх. Він обрав Національну раду для відправки свого послання у якості інформаційної платформи, що робить послання предметом заклопотаності. Он підібрав слова, які допоможуть йому досягти своїх цілей, он проявив стурбованість інтересами своїх співробітників, незважаючи нате, що це привело до самопожертви, проте це дало йому можливість завоювати симпатію багатьох людей.
Слова, що описують фінансово-економічний стан країни, були достатнім підґрунтям, щоб викинути його з «рятувального» корабля. Таким чином, йому вдалось одним пострілом вбити двох зайців.
Що стосується досягнень Ібрахіма Гандура, то він сам є із числа так званих «рятівників», тому гидота їх досягнень — це його гидота, поразка їх досягнень — це його поразка. Він обіймав пости у профспілкових, законодавчих та виконавчих державних організаціях, і ми не побачили від його діяльності нічого із того, що веде до порятунку. Що стосується розмов про те, що він нібито зняв санкції з Судану, то якщо ми поглянемо на це досягнення, то знайдемо, що за це ми віддали усе, що вимагала від нас Америка. При цьому одним лише розчерком пера Америка знищила усі досягнення, які очікувались після відміни санкцій з Судану, адже Америка прийняла рішення залишити Судан у списку спонсорів тероризму,а це тягне за собою заборону на співпрацю інших країн та компаній з Суданом і сприяння йому. Сама реальність виявилась кращим свідком наших слів.
«Рятувальний» корабель після свого багаторічного плавання, витримуючи удари хвиль, що б’ють з усіх боків, раптом починає розвалюватись та розколюватись на угрупування через бажання першим урвати те, що залишилось на тарілці. Президент аль-Башир визнав той факт, що торт маленький, а рук багато. Це — те, що стосується внутрішнього положення.
А ось відносно зовнішнього положення, то там хвилі стали більш лютими, що без упину б’ють одна за одною. Тобто хвиля корупції, хвиля росту цін, хвиля безробіття, дефіцит палива паралізували життя та нанесли удар по інтересам людей. Тому було природнім, що багато хто почав замислюватись щодо втечі з тонучого корабля. Сама втеча Гандура іще потягне за собою втечу інших.
Проте є велике питання, що буде після цього тяжкого положення, зубожіння, страждань, які взяли нас за горло? Це питання — не для послаблення духа, як це люблять робити ті, хто годується за рахунок бідних та потребуючих. Це питання — для міркування, а потім — для правильних дій, які виведуть нас із важкого положення. Хіба ми — не краща Умма, виведена для людей?! Хіба ми — не ті, у відношенні кого були ниспослані слова Всевишнього:
وَلَوْ أَنَّ أَهْلَ الْقُرَىٰ آمَنُوا وَاتَّقَوْا لَفَتَحْنَا عَلَيْهِم بَرَكَاتٍ مِّنَ السَّمَاءِ وَالْأَرْضِ
«Якщо б жителі селищ увірували і стали богобоязливими, Ми розкрили б перед ними благодать з неба та землі» (7:96)?!
Або ми хочемо бути тими, у відношенні кого Аллах сказав:
وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكًا
«А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:124)?!
Тому вихід із ситуації. що склалася, є у Корані, і ми повинні докласти усіх своїх зусиль у цьому напрямку, і, з дозволу Аллаха, тоді піде сум із наших сердець.
Газета «Ар-Рая»
Хасбуллах ан-Нур, Хартум
9 Шабана 1439 р.х.
25.04.2018 р.
