Керівники країн Північної та Південної Кореї 27 квітня 2018 р. провели неочікуваний саміт на вищому рівні у демілітаризованій зоні між двома Кореями — у селищі Пханмунджом.
За підсумками цієї зустрічі була підписана спільна декларація про мир, процвітання та об’єднання Корейського півострова. Також обидві сторони взяли на себе зобов’язання працювати у напрямку загальної мети — «Корейський півострів без ядерної зброї». Якщо це буде тривати у такому ж дусі, то це покладе край стану війни, що триває на протязі останніх 65 років. Це протистояння стала джерелом:
— нестабільності,
— різних конфліктів, включаючи військовий конфлікт, який загрожував регіону у цілому.
Становлення Північної Кореї як ядерної держави, її прагнення до ракетних технологій великої дальності несло в собі безпосередню загрозу території США.
Сам саміт відбувся з дозволу США, ставши передоднем більш важливого саміту, про який вже було об’явлено президентом Дональдом Трампом та лідером Північної Кореї Кім Чен Ином. Очікується, що очікуваний саміт між ними відбудеться у травні цього року. До цього Майк Помпео (на ту мить екс-директор ЦРУ) на початку квітня поточного року таємно відвідав Північну Корею.
Політичний клімат зазнав драматичних змінень. У минулому році Трамп погрожував ядерною війною Північній Кореї. На Китай спричинявся тиск, щоб він наклав більш жорсткі санкції на Північну Корею. Японія стала свідком ракетних випробувань Північної Кореї над її островами. Кім Чен Ин був у ту мить більш ізольованим, не було ані офіційної зустрічі з президентом якої-небудь країни. Проте сьогодні Кім Чен Ин провів зустріч не лише з південнокорейським лідером Мун Джеіном, але й зустрівся з головою КНР Сі Цзіньпіном. Тепер на черзі зустріч з Трампом.
Хоча Трамп і робить вигляд, що схвалює покращення ситуації, проте проблема у тому, що будь-яка нормалізація відносин з Корейським півостровом суперечить довгостроковій політиці США,тому що головування Китаю є світовим викликом Америці. Вона розуміє, що домінування Китаю у Південно-Китайському морі несе пряму загрозу американській гегемонії у Тихому океані, води якого Америка вважає своїми. Тому для боротьби з Китаєм США продовжують роздувати корейський конфлікт, що дозволяє їм виправдати:
— свою військову присутність у Південній Кореї,
— розгорнутий американський протиракетний комплекс THAAD, нібито проти Північної Кореї, проте радіус радара дозволяє проникнути у повітряний простір Китаю,
— довгострокову військову присутність США у сусідній Японії.
Ось чому Трамп використав нагнітаючу риторику проти північної Кореї у минулому році, погрожуючи навіть ядерною війною, яка могла б викликати неймовірні руйнування не лише на Корейському півострові, але й спричинила б шкідливий вплив на увесь світ.
Зарозумілий язик Трампа виявися непродуктивним, що підштовхнуло екс-держсекретаря США Рекса Тіллерсона пом’якшити американську позицію. Окрім того, нестача політичного досвіду Рекса Тіллерсона дозволила йому взяти участь в архітектурному плані, скерованому на заспокоєння корейського конфлікту. 16 січня 2018 р. він провів конференцію у Ванкувері, де Північну Корею закликали до переговорів. Кім Чен Ин, у свою чергу, зміг відправити делегацію на чолі зі своєю сестрою на зимові Олімпійські ігри у Південній Кореї. Що стосується англійців, то вони мають свої цілі, а також націлені на те, щоб зіштовхнути Китай та Америку лоб до лоба, а не через їх агентів. Проте після того, як Північна Корея погодилась на переговори, об’явлені 8 березня 2018 р., у Трампа не було іншого вибору, окрім як звільнити Тіллерсона, замінивши його Майком Помпео. Фактично, сильної підтримки з боку Трампа цим переговорам не спостерігається, що більше схоже на спробу захопити ініціативу у корейському конфлікті.
Роль південнокорейського лідера Мун Джеіна була ключовою у цих подіях. Мун Джеін має давню історію свого протистояння Америці та її інтересам у Південній Кореї. Він має досвід в угоді «політика сонячного світла», якій слідував екс-президент Но Му Хьон у період з 2003 по 2008 рр., проте потім залишив її. Попередник нинішнього лідера Південної Кореї Пак Кин Хе була проамериканською, саме вона дозволили розгорнути протиракетний комплекс THAAD на території своєї країни. Тому у період її правління перед американцями була задача якомога швидше розгорнути протиракетну систему, адже вони знали, що Мун Джеін налаштований проти Америки. Тим не менш, Мун Джеін проявив максимальну тактовність та показав зрілість у досягненні своїх цілей. Він приділив велику увагу прагненням Трампа, він привітав план Трампа, який по своїй суті був антиамериканським у своїх цілях та розробках.
Трамп швидше з усе зможе заволодіти ініціативою у відношенні Кореї знайти спосіб спровокувати конфлікт вже на землях Китаю, можливо, з деякими поступками натомість. Врешті решт, реальним джерелом небезпеки та нестабільності у світі є капіталістичний принцип, який шукає лише матеріальний інтерес. Людство буде врятовано лише тоді, коли Іслам прийде до влади. Коли Халіфат буде здійснювати правління за методом пророцтва, він скасує існуючі конфлікти у світі, що дозволить повернути людству мир, справедливість та процвітання, адже це ми вже бачили у минулому, коли Халіфат стояв у керма світової політики.
Газета «Ар-Рая»
Фаік Наджах
23 Шабана 1439 р.х.
09.05.2018 р.
