Сьогодні багато хто почав усвідомлювати, що Йорданія перетворилась на арену боротьби між старим колоніалізмом та неоколоніалізмом. Неоколоніалізм, на відміну від старого, має нові важелі тиску через МВФ умовами поневолення, щоб утиснути життя простих людей.
Положення людей іще більше усугубляється, коли при владі перебувають корумповані тирани, які виконують усе, що їм диктують їх хазяї. Ці зрадники продовжують іти по шляху омани та розкрадати багатства Умми. Криза,у яку сьогодні потрапила Йорданія, є політичною,вона була викликана підкоренням правителів-маріонеток колонізатору, хоча перші і намагаються преподнести її як економічну. Зі свого боку, колонізатори використовують цю кризу як засіб для суперництва на наших землях, і ця боротьба оплачується нами самими, а правителі-маріонетки служать на благо Заходу, оберігаючи його вплив, а також усілякими можливими шляхами намагаються утримати свою владу.
Для більш ясної картини необхідно пам’ятати:
1) Сучасна Йорданія була створена як політичне утворення для виконання певних функцій, її кордони, як і кордони решти інших утворень, були намальовані після падіння Османського Халіфату. Йорданія, як і решта інших утворень, діє на благо колоніального Заходу, а землі наших країн стали здобиччю невірних.
2) Після падіння Халіфату Англія стала хазяйкою на політичній арені, і вона змогла поширити свій вплив на мусульманських землях.
3) Після Другої світової війни Америка вийшла із своєї ізоляції, ставши новою світовою силою. Вона почала оскаржувати світовий вплив Європи та Англії, почала розчищати для себе місце у світовій політиці. Потім Америка вступила у суперництво з СРСР, доки не настала епоха політики примирення; у цей час Америка скерує свою увагу на Європу, докладає своїх зусиль для блокування її впливу у світі та видворення її з Близького Сходу, діючи у межах проекту під назвою «доктрина Ейзенхауера».
А там, де вплив Англії мав глибоке коріння, Америка розробила багато планів та стратегій для видворення Англії звідти. Діяти на основі свого проекту Америка почала у 50-х роках ХХ сторіччя після того, як відняла у англійців Єгипет. Потім за допомогою Єгипту Америка просто вдирається у Сирію, щоб і там скасувати європейський вплив. Через революцію Хомейні американці змогли увійти в Іран, а потім — і у Перську затоку. Америка здійснила масштабні та численні спроби, щоб прибрати до рук Йорданію, вона навіть змогла переманити на свою сторону короля Абдуллаха I, проте він був вбитий у мечеті аль-Акса. Це сталося після того, як Англія дізналась від своїх іракських агентів, що Абдуллах I намагався переманити їх на сторону США.
4) Після згаданих подій стало ясно, що прибрати до рук Йорданію так швидко не вийде. Тому Америка змогла використати Йорданію на благо своїм інтересам і лише після того, як Англія погодилась слідувати по її шляху, відмовившись простояти їй публічно через свою слабкість. Проте Англія у спробі перешкодити здійсненню американських планів вдалась до таємних інтриг. Основна задача Англії полягала у збереженні своїх агентів та наданні їм підтримки перед американським бульдозером. Англія підбурювала своїх агентів піти на службу Америці, щоб ті змогли блокувати та відтягувати втілення її проектів та планів у регіоні. Сьогодні Йорданія знаходиться у такому ж статусі, адже сили колоніалізму продовжують боротьбу між собою на протязі останніх десятиріч.
Тому єдине, що залишалось Америці — це постійно спричиняти тиск на саму Йорданію, використовуючи капіталістичні важелі: Всесвітній банк абу іншу зовнішню фінансову допомогу, що виділяється при певних умовах. Однією із таких умов була вимога на адресу режиму Йорданії провести політичні та адміністративні реформи, а також зробити структурну перебудову в усіх інститутах влади. До числу таких реформ відноситься консолідація конституційної монархії та парламентського уряду; саме для цього було збільшено тиск на йорданський режим. І як тільки у режиму виходить послабити цей тиск або позбутися від нього, то він одразу робить десять кроків назад, користуючись тим, що він потрібний Заходу як режим з певними функціями і як той, чия територія у більшій мірі межує з «Ізраїлем».
Режим розуміє, що безпека, збереження та існування «Ізраїлю» є пріоритетом для Заходу, і саме на Йорданію покладено забезпечення безпеки «Ізраїлю». У часи панування проанглійського агента Абдуллаха ібн Абдуль-Азіза Аль Сауда йорданський режим у розпал американського тиску вдавався до підтримки Саудівської Аравії. Саме Саудія виступила деякою віддушиною, звідки йорданський режим зміг набрати ковток повітря. Від Саудії режим отримав багато фінансової та політичної підтримки, щоб позбутись від американського тиску.
Проте у цей період Америка діяла над утворенням своїх послідовників у різних колах Йорданії, через військову допомогу та різноманітні заклади, такі як USAID; саме вони стояли за спонсорування різноманітного роду проектів. Що стосується американських послів, то вони безперешкодно пересувались по території Йорданії. Особливо варто відзначити екс-посла США Еліс Уеллс, яка з’їздила Йорданію вздовж і поперек.
5) Після спаду «Арабської весни», зниження градусу небезпеки американському впливу у Сирії та переходу Саудівської Аравії під крило Америки режим Йорданії зміг усвідомити масштаби небезпеки, з якими стикнувся. Тиск Америки підсилився з вимогою провести реформи, адже режим вдався до конституційних змін, щоб розширити повноваження короля конституційно, як і позбавити прем’єр-міністра його нинішнього впливу. Америка усвідомила масштаби маніпуляцій, що застосовуються проанглійським режимом в Йорданії, тому вона, будучи незадоволеною цим, збільшила економічний тиск на йорданський режим через диктат МВФ, а також послідували погрози з боку американських політиків про те, що тиск може збільшитись.
У свій час газета «Raialyoum» опублікувала заяву екс - держсекретаря США Хілларі Клінтон, зроблену 11 листопада 2015 року: «Говорити про майбутнє регіону неможливо, доки не буде визначено майбутнє Йорданії, інакше це додасть додаткову неясність, що усугубить і без того напружену атмосферу у регіоні».
США почали вести діяльність по скасуванню ролі Йорданії після того, як режим став висувати себе у якості представника арабських держав. Америка вирішили уронити статус Йорданії в усіх досьє регіону. Почала Америка з іракського досьє, коли «ІДІЛ» увійшов у провінцію Анбар, а саме там Йорданія мала сильні та глибокі відносини з деякими шейхами племен, з якими регулярно проводила зустрічі та координувала дії, проте Америка відрізала цю можливість. Потім було сирійське досьє: спочатку перед Йорданією була поставлена задача фінансувати деякі військові загони на півдні Сирії, але потім Америка забрала собі цю задачу. Діло дійшло до того, що кордони Йорданії з Іраком стали джерелом постійних проблем для йорданського режиму.
Також Америка діяла по скасуванню ролі Йорданії у питанні Палестини, передавши цю місію у руки Єгипту та Саудівської Аравії. Найяскравішим тому доказом служить неучасть Йорданії у процесах перемир’я між «ФАТХ» та «ХАМАС», у зв’язку з чим режим Йорданії навряд чи був ознайомлений з тим, що у цьому досьє. Проте найбільш руйнівний удар прийшовся по Йорданії, коли Трамп об’явив аль-Кудс столицею «Ізраїлю», адже тим самим він покладе край хашимітській опіці святинь Палестини. Проте адже саме через цю опіку йорданський режим намагався довести свою легітимність. Тепер перед режимом Йорданії знаходиться два шляхи:
— або прийняти втручання Саудії у досьє аль-Акси, яка буде альтернативою хашимітам в опіці над аль-Аксой,
— або кинутись в обійми Туреччини та ЛАД.
Сьогодні хашимітська опіка аль-Акс знаходиться під загрозою, навіть друзі-євреї кинули йорданський режим, адже у євреїв з’явились можливості, що дозволяють їм здійснити свої інтереси після того, як для них відкриють врата Перської затоки. Про це свідчить відкритість Саудії для прямих відносин з «Ізраїлем», коли режим Йорданії ігнорується у цьому питанні, проте адже саме він у минулому був координатором та хрещеним батьком відносин з «Ізраїлем» у регіоні.
Газета «Ар-Рая»
Далі буде Ахмад Абдуррахман
