Європейці змогли нав’язати себе ядерній угоді з Іраном у 2015 році. Це було великим досягненням, після якого Європа почала відчувати себе впевнено, особливо якщо враховувати те, що вона була ізольована Америкою на протязі десятиріч після американсько-радянської угоди у 1961 році.
Після падіння СРСР у 1991 році Європа спробувала проявити себе, проте Америка одноосібно приймала рішення у міжнародній політиці. Так тривало доти, доки її міжнародне положення не струсонулось від серйозних ударів, отриманих в Іраку та Афганістані, і вона прийняла рішення покинути ці країни, так і не об’явивши про перемогу, а потім спалахнула фінансова криза у 2008 році. Після цього Америка ззовні почала проводити м’яку політику, допускаючи міжнародну участь у рішенні глобальних проблем за умовою, що останнє слово буде зберігатись за нею. Проте Європа скористалась цією можливістю і почала спричиняти тиск, доки не вступила у вищезгадану угоду.
Коли позиції американців послабшали, їх політика почала здаватись провальною, а європейці почали добиватись ролі міжнародного керівника, Америка прийняла нову політику, яка була характерна для президента Трампа. Тобто вона стала приймати тверді відкриті позиції у відношенні друзів та ворогів, віддаючи перевагу інтересам самої Америки, яка усвідомила, що ЄС вилучає користь із цієї дружби, але не приносить їй ніякої користі. США вирішили покінчити з цим. Ось чому Трамп заявив: «Євросоюз вилучає надмірну користь із торгівлі зі Сполученими Шатами». Потім, 15 липня 2018 року, він сказав: «У нас багато ворогів. Думаю, один із них — Євросоюз, враховуючи те, що він робить з нами у плані торгівлі». Він закликав до розвалу цього союзу і об’явив торгову війну, встановивши високі митні збори на імпорт.
Європейці зробили усе можливе, щоб уникнути ворожнечі з Америкою і відмовити її від виходу із ядерної угоди. Вони зв’язувались з нею на найвищих рівнях, чітко знаючи свою мету. Але 8 травня 2018 року Америка вирішила вийти із угоди, щоб нанести економічний та політичний удар по Європі. 30 липня 2018 року Трамп виразив «готовність зустрітись з іранськими лідерами без попередніх умов». Цим самим він хоче ізолювати європейців і прокласти шлях до окремій угоді з Іраном. Ці санкції будуть виправданням іранського режиму, який погодиться на окрему угоду з Америкою. Не виключено, що через демонстрації в Ірані на знак протесту проти економічної ситуації різні країни висловляться на користь угоди з Америкою.
Ми вже бачили європейське протистояння Америці у контексті цієї угоди, а також відмова вийти із угоди та ввести санкції проти Ірану. Окрім того, ми бачили настирливе прагнення до продовженню економічних відносин з ним, відповідні митні збори проти Америки, притягнення для підтримки угоди Росії та Китаю, які зацікавлені у протистоянні Америці через її позиції проти них.
6 червня 2018 року Єврокомісія ухвалила законопроект, що допомагає протистояти зовнішньому впливу санкцій США проти європейських компаній, бажаючих інвестувати в Іран. Закон називається «Блокуючий статут», він був розроблений у 1996 році для обходу ембарго проти Куби, але фактично не використовувався. У нього будуть внесені поправки, щоб його можна було застосувати до Ірану. Цей закон забороняє європейським кампаніям підкорятись зовнішнім впливам санкцій США, що допоможе тим кампаніям, у яких найменший інтерес до ринку США.
«Ми повні рішучості захищати європейських економічних операторів, які займаються законним бізнесом з Іраном», — говориться у заяві ЄС від 06.08.2018. При цьому зазначається, що решта сторін-учасниць Спільного всеохоплюючого плану дій (СВПД) по іранській ядерній програмі «зобов’язались працювати, зокрема, над збереженням та підтриманням ефективних фінансових каналів з Іраном та продовженням експорту Іраном нафти і газу». Міністр закордонних справ Німеччини Маас 27.08.2018 заявив: «У справжній час в Європі розробляються незалежні від американської системи SWIFT канали обміну даними … Влада ЄС повинна зміцнювати автономію та суверенітет Європи у торговій, економічній, а також фінансовій політиці … Буде непросто, але ми вже почали це робити. Ми працюємо над пропозиціями про платіжні канали та створення більш незалежних від SWIFT систем, про створення європейського валютного фонду».
Коли Трамп погрожував піти із НАТО, сказавши: «НАТО настільки ж погано, як і НАФТА», — Франція закликала європейські країни створити незалежні від НАТО європейські сили швидкого реагування. У Люксембурзі 25 серпня 2018 року угоду про єдині озброєні сили підписали дев’ять європейських країн: Франція, Великобританія, Німеччина, Бельгія, Данія, Нідерланди, Іспанія, Португалія та Естонія. Таким чином, дії Америки об’єднують Європу і примушують її приймати незалежні позиції і вести незалежну політику.
Усе це призвело до того, що європейці об’єднались проти Америки, але у Європи є недолік — в ній є країни, які створюють для неї проблеми, такі як Угорщина, Польща, Чехія і Словакія, які перебувають під впливом Америки. Європейський Союз почав приймати по відношенню до них жорсткі позиції і вводити санкції. Це означає, що ЄС прагне зайняти єдину позицію проти Америки, відкидаючи та оскаржуючи її політику. Так він отримає можливість вести свою, незалежну від Америки політику. Але поки ці невеликі країни є перешкоджаючим чинником на шляху досягнення Європейським Союзом своїх цілей.
Проте перешкоджаючі чинники є і серед крупних держав Європи. Двома лідерами Європи є Франція та Німеччина. Їх консолідація дозволяє Європі кидати виклик Америці та переходити їй дорогу. Але ключовими чинниками у політиці Франції є прагнення показати свою велич, лідерство в Європі, власні інтереси у своїх колоніях та страх повернення Німеччини у якості великої держави. І це окрім бажання встановити міцні відносин з Америкою, щоб отримати важливу міжнародну роль, і бажання рухатись разом з Британією. Сама Великобританія, навіть якщо і вирішила відокремитись від ЄС, у процесі відокремлення побачила у цьому збиток для себе, тому хоче підтримувати міцний зв’язок з Європою, щоб зміцнити своє економічне та політичне положення перед обличчям Америки. Німеччина, яка вилучає користь від Європейського Союзу, хоче піднятись за допомогою нього на міжнародний рівень. Вона зміцнюється за допомогою Франції і приховується за нею у часи міжнародних криз, щоб потім повернутись як крупна глобальна держава. Окрім того, ріст національного руху в усіх країнах Європи є руйнівним та тривожним чинником для ЄС.
Ці чинники перешкоджають відходженню Європи від Америки. Якщо вона не усуне ці перешкоди, їй буде складно вести паралельно з Америкою впливову та відповідну політику. Антиамериканська позиція, що полягає у збереженні ядерної угоди та відмові від введення санкцій у відношенні Ірану, продемонструвала здатність Європи розпочати самостійну політику. Але це повинно відбитися на усіх міжнародних, політичних, економічних та військових рівнях шляхом прийняття незалежної від Америки політики. І вже спостерігаються ознаки цього, у тому числі — європейська позиція,яка суперечить позиції Америки у відношенні Палестини та єврейського утворення.
Тим не менш, ця ситуація передвіщає розпад західного табору, краї його капіталістичної ідеології та падіння його фінансових, політичних та військових інститутів, як і вступ його членів у конфлікт між собою. Це передвісник порятунку людей від зла та передвісник світанку добра. Таким є порядок Аллаха, Який створює у регіоні та світі умови для виникнення цього добра після того, як зав’яжеться конфлікт між ворогами і рухне їх згуртованість проти нас. Це полегшить нейтралізацію одних і втягування у конфлікти інших. Тоді прийде світанок Праведного Халіфату за методом пророцтва, який піднесе Іслам і охопить цим добром увесь світ.
Асъад Мансур
1 Сафара 1440 р.х.
10.10.2018 р.
