Почались чорні дні в історії алжирського уряду, тому що натовпи людей стали виходити на вулиці після заяви Бутефліки про балотування на 5-й строк на очікуваних президентських виборах, що само по собі з його сторони було чистим знущанням та приниженням алжирців — мусульманського народу муджахідів, який пожертвував 1,5 млн. своїх людей заради вигнання французького колонізатора із країни.
Перша іскра народного невдоволення запалилась на сході країни у м. Харата, а також у низці інших сусідніх районів, де пройшли перші демонстрації протесту. За цим послідували багатотисячні мітинги молоді, більша частина якої не досягла і 30 років. Вони заполонили вулиці великих міст Алжиру одразу ж після п’ятничної молитви 22.02.2019, скандуючи проти т.з. політики «спадкоємності».
У наступну п’ятницю протестні виступи наводнили усю країну, безпрецедентно і несподівано. В один голос люди скандували протест проти балотування Бутефліки на п’ятий строк і закликали до повного скинення режиму. Вищі урядові чини опинились у скрутному стані після того, як до протестного руху приєднались студенти, викладачі університетів, юристи, деякі провідні політичні діячі і навіть школярі. Незважаючи на те, що проведення великих мирних демонстрацій і ходи у столиці на рівні закону вже дуже давно під приводом захисту миру і стабільності, тим не менш, масові і одночасно упорядковані ходи по вулицям столиці Алжиру усе ж таки були проведені. Також Алжир Сантр (один із центральних районів столиці) був свідком великого скупчення студентів центральних університетів, інститутів і академій, які своїм зібранням вже порушили урядовий закон безпрецедентним чином. У ходах взяли участь і решта громадянських осіб, усі від мало до велика, чоловіки і жінки усіх прошарків населення, гнівно відкидаючих політику режиму, виступаючи проти його репресій та корумпованості.
З іншого боку, є сильні докази того, що прибічники французького крила в урядових колах Алжиру стоять за цими подіями з самого їх початку, хоча жодна сторона цього за собою не визнає! Адміністратори груп у соціальних мережах, імена яких по більшій мірі невідомі, декілька тижнів назад, тобто до висунення Бутефлікою своєї кандидатури на пост президента, закликали і спонукали народ виходити на мітинги. Врешті решт люди вийшли з вимогою не допустити балотування Бутефліки на новий строк. Потім в один із моментів гнів натовпу був використаний для того, щоб ввести Алжир у серйозне політичне ускладнення, яке країна спостерігає з усе більшим побоюванням по мірі наближення президентських виборів.
Протести величезних мас людей призвели до розладу в усіх сферах життєдіяльності держави, до обвалу цін на нафту, до падіння місцевої валюти, до росту безробіття, до крадіжок держмайна і т.д. Те, що трапилось, результатом народних хвилювань, безладів і страйків, що наповнили країну, порушивши тим самим діяльність деяких сфер держави. Протести зачепили лікарів, у цілому медпрацівників, вчителів середніх шкіл, безробітну молодь на півдні країни, студентів ВНЗів, викладачів і відставних офіцерів — яким у примусовому порядку забороняли проводити мітинги у столиці — і навіть обслуговуючий персонал громадянської авіації.
Бродіння невдоволення всередині народу особливо підбадьорило світські налаштованих громадян, на рівні ідей і настроїв, пов’язаних з Францією як зі старим колонізатором Алжиру, так, що ті змогли успішно привести народні маси до руху на вулицях, які потім переросли у масові протести навіть у нинішніх важких політичних умовах. Коли ж у них вийшло вивести народ на вулиці, вони скерувались далі і почали вимагати скасування балотування Бутефліки на 5-й строк, а потім і зовсім почали вимагати скасування правлячого режиму з подальшим встановленням «Другої Республіки»! Також протести надихнули і інші прошарки населення, особливо серед молодих людей, захоплених ідеєю змін у державі, але не знаючих, до яких саме меж і зміни повинні бути здійсненні.
Зазначається також, що протестні настрої у суспільстві вплинули на багато партій, державних інститутів, органи і профспілки, що призвело до розколів всередині них, до суперечок і частковому упередженню до народного руху. Розкол на думки трапився навіть всередині парламенту, у лавах «Фронту національного звільнення», серед голів економічних державних організацій і всередині команд кандидатів у президенти!!!
Поза сумніву, народне хвилювання цього разу теж є результатом боротьби за вплив між політичними фракціями всередині Алжиру. Фракція, лояльна Франції, має широке розповсюдження всередині просвітницьких, бізнес та інформаційних кіл по усім рівням та в усіх закладах держави, починаючи з армії, спецслужб, політичних партій і адміністрацій. Саме ця фракція використовує народне невдоволення у боротьбі проти іншої, урядової фракції, пов’язаної через банду Бутефліки з Британією. Профранцузька фракція бореться з пробританською заради набуття великої політичної, економічної та просвітницької ваги в Алжирі, навіть якщо доведеться це зробити за рахунок крові самих його жителів!..
Не секрет, що західний колонізатор допомагає усіма засобами і способами своїм агентам для розколу серед мусульман, для їх роз’єднання і постійних суперечок, для їх розділення по національному, територіальному, мовному ознакам і т.д. У зв’язку з цим необхідно вказати на те, що невірний колонізатор запустив свою брудну і грішну руку у ці процеси, необхідно роз’яснити як колонізатор використовує мусульман на ідейному і політичному рівнях у своїх інтересах, будь то Франція, Британія або хтось інший.
Незважаючи на те, що після того, як банда Бутефліки побачила гнів натовпу на вулицях, то одразу ж спробувала його пом’якшити і стримати за допомогою заяв голови Штабу армії Ахмада Каіда Саліха, який виступив з погрозами і застереженнями на адресу тих, хто розхитує обстановку в Алжирі як всередині країни, так і з-за кордону, але усе ж таки у своєму зверненні до народу президент дуже високо оцінив те, що демонстрації є мирними, і пообіцяв, що не візьме участь на наступних виборах, пообіцяв глибокі реформи у країн аж до поправок у конституції, а також пообіцяв змінити існуючий режим, сформувати новий національний консенсус і увійти у новий етап, згідно якому на протязі року будуть вироблені нові правила проведення президентських виборів, на яких Бутефліка не буде брати участь.
І хоча європейці і міжнародна спільнота дуже обережно ставляться до того. що відбувається в Алжирі, а із Вашингтону так взагалі надійшло попередження до уряду Алжиру утриматись від силового утискання мирних демонстрацій, усе одно, швидше усього, народний рух не досягне такого рівня, при якому він зміг би скинути правлячу верхівку у владі, тому що у розпорядженні уряду як і раніше знаходиться армія та усі центри прийняття рішень, а також реальна сила у країні. Викликає занепокоєння у серці іще і те, що повстання жителів Алжиру проти їх режиму не носить ісламський характер і не керується свідомими людьми, які бачать ясно шлях до вирішення проблеми, як і немає на вулицях серед мас людей тих, хто ходив би і роз’яснював людям те, якою повинна бути їх країна насправді: державою, заснованою на Ісламі, яка б йшла у напрямку правильного виходу із поточних проблем, а за ним — і вся Умма.
Але є відчуття, що Іслам, який живе у розумах і серцях жителів Алжиру, зовсім не втручається у політичне життя! Дійшло до того, що більшість протестуючих, виходячи на вуличні демонстрації, погодились з проханням адміністраторів світських груп у соціальних мережах не піднімати ісламські гасла під приводом того, що їх час іще не прийшов, під приводом того, що ці гасла можуть викликати розкол між протестуючими, під приводом того, щоб не дати ворогам на Заході вторгнутись Алжир і утопити його у морі крові! Врешті решт найяскравішими гаслами стали «Спочатку свобода!.. Народ бажає...». Це означає, що вони повірили брехні демократії і визнали правдою ілюзію про світську державу... Але чого ж народ бажає насправді?
Користуючись цим інформаційним майданчиком, ми говоримо: правда полягає у тому, що шлях звільнення мусульман від гегемонії невірного Заходу полягає у відродження Халіфату у країнах мусульман, який буде управляти справами мусульман гідним чином, повергне колонізаторів і понесе послання Ісламу усім людям, де б вони не жили, як і велів Господь світів.
Газета «Ар-Рая»
Саліх Абдар-Рахім
6 Раджаба 1440 р.х.
13.03.2019 р.
