Покидає нас місяць милості і прощення, дні якого ми проводили у пості, а ночі — у молитвах. Хоча цей місяць пов’язаний з постом і молитвами, але він повний історичних перемог мусульман, оскільки благословенний Рамадан іще більше спонукав до джихаду на шляху Аллаха, щоб піднести Його слово і водрузити стяг Ісламу над усіма частинами світу.
Наші пращури із числа сподвижників, табіїнів та тих, хто послідував за ними, відкривали усі нові території для поширення Ісламу, і так тривало аж до руйнування Ісламської Держави біля 100 лет назад. З того часу мусульмани почали обмежуватись постом і молитвами у місяць Рамадан, відмовившись від джихаду. Ці битви у місяць Рамадан були вирішальними битвами в історії Ісламу і мусульман: від битви при Бадрі до битви при Хіттіні та Айн-Джалуті, а також підкорення Андалусії, Індії і Пакистану, і до битви у десятий день Рамадану (06.10.1973) між мусульманами Єгипту і Шаму, з одного боку, і сіоністським утворенням — з іншого. Духовний чинник у цей священний місяць грав вирішальну роль у досягненні перемоги над ворогами Ісламу і мусульман.
Сьогодні мусульмани також мають можливість найкращим чином виразити своє благочестя і досягти того ступеня, що й колишні покоління. Ісламська Умма втратила славу і стала жити у безпрецедентному приниженні. Тому після віри в Аллаха найбільш великою справою, як наближає мусульманина до свого Творця, стала діяльність по відновленню слави Ісламу і мусульман за допомогою відновлення ісламського образу життя і встановлення Шаріату Аллаха на землі. Таким чином, несення заклику заради відновлення слави Ісламу і мусульман у цьому місяці є справою набожних. Ти побачиш, як вони тримаючи пост, а ніч проводячи у молитвах, невпинно зайняті закликом, проводячи час у спілкуванні з людьми. Адже вони розуміють, яке місце займає цей місяць у серцях мусульман і що вони у ці дні більш близькі до Аллаху, більш схильні до прийняття заклику і більш схильні жертвувати на шляху Аллаха. І немає різниці, відбувається це через подражання своїм пращурам-завойовникам або через відчуття іскри віри у своїх душах.
Носії заклику до відновлення ісламського образу життя і створенню держави Халіфат повинні використати іскру віри, яка з’являється у мусульман у місяць Рамадан. Проте вони також повинні знати, що цей великий обов’язок не обмежується лише священним місяцем доти, доки життя людей не організується згідно з наказами і заборонами Аллаха у затишку Халіфату, який буде управляти законами Шаріату, створить для мусульман атмосферу послуху і дотримання норм Ісламу, а також усуне атмосферу гріхів і непослуху, яка переважає у нинішніх мусульманських країнах.
Носій заклику знає, що діяльність по відродженню Умми — це найбільш велика справа, за яку обіцяна велика нагорода. Навіть якщо він з усіх сил старався нести заклик у цьому місяці, він розуміє, що його заклик — це його їжа і питво, як під час Рамадану, так і після нього. Він заряджається благочестям і набожністю у священному місяці, щоб використовувати цей запал після нього. І якщо він серйозно ставився до своєї справи у Рамадані, то залишиться таким же і після нього. Якщо навіть він зробив упущення у цьому місяці, не доклавши максимум зусиль у заклику, то адже заклик не обмежується одним місяцем, і він пам’ятає слова Посланця Аллаха ﷺ:
يَا عَمُّ، وَاللهِ لَوْ وَضَعُوا الشَّمْسَ فِي يَمِينِي وَالْقَمَرَ فِي يَسَارِي عَلَى أَنْ أَتْرُكَ هَذَا الأَمْرَ حَتَّى يُظْهِرَهُ اللهُ، أَوْ أَهْلَكَ فِيهِ مَا تَرَكْتُهُ
«О, мій дядько ! Якщо навіть вони покладуть Сонце у мою праву руку,а Місяць — у ліву, з умовою залишити цю справу, я не залишу цю справу, поки Аллах не завершить її повністю чи поки я не загину на цьому шляху!» (Ібн Ісхак).
Сьогодні мусульмани бажають повернути Рамадану статус місяця перемог після того, як з усіх сторін на них накинулись хрестоносці, атеїсти, іудеї і навіть ті, хто поклоняються камінням і коровам. Тому єдиною справою, яка утамувала б цю спрагу, є діяльність по поверненню халіфа мусульман, який об’єднає Умму та її країни в одній неприступній державі, і мусульмани будуть битися за нею і захищатися нею, як сказав Посланець Аллаха ﷺ:
إِنَّمَا الْإِمَامُ جُنَّةٌ يُقَاتَلُ مِنْ وَرَائِهِ وَيُتَّقَى بِهِ
«Воістину, Імам — це щит, за яким б’ються і яким захищаються» (Бухарі, Муслім).
Таким було розуміння і великих вчених Ісламу. Імам Газалі говорив: «Релігія і султан — близнюки, і тому говориться, що релігія — це основа, а султан — страж. Те, що не має основи — рушиться, а те, що не має стража — пропадає». Ми також знаємо, що цією справою були зайняті пророки і праведники, і за неї обіцяна найбільша нагорода, а залишення цієї справи — великий гріх. Що стосується нагороди, то вона подібна нагороді шахідів, як про це сказав Посланець Аллаха ﷺ:
سَيِّدُ الشُّهَدَاءِ حَمْزَةُ بْنُ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ، وَرَجُلٌ قَامَ إِلَى إِمَامٍ جَائِرٍ فَأَمَرَهُ وَنَهَاهُ فَقَتَلَهُ
«Господин шахідів — Хамза ібн Абдульмутталіб і чоловік, який став перед несправедливим правителем, наказуючи і забороняючи, за що був вбитий» (ат-Табарані).
Говорячи про гріх, то він подібний смерті у часи джахілії, як сказав Посланець Аллаха ﷺ:
مَنْ مَاتَ وَلَيْسَ فِي عُنُقِهِ بَيْعَةٌ مَاتَ مَيْتَةً جَاهِلِيَّةً
«Той, хто помер, не маючи присяги, той помер смертю часів невігластва» (Муслім).
Людина, яка думає, що пост і нічні молитви у Рамадан врятують її від розплати за гріх невиконання найбільшого обов’язку, припускається великої помилки. Вона повинна охопити увесь Іслам, особливо ті обов’язки, які приписані їй Шаріатом і за виконання яких обіцяна велика нагорода, як нагорода ватажка шахідів, а також обов’язку, за невиконання якого людина впадає у великий гріх, подібно гріху того, хто помер, не маючи на собі присяги халіфу. Хто проявляв упущення у цій справі, повинен негайно виправитись у ці благословенні дні, у які нагорода збільшується у рази, і рішуче продовжити цю справу після уходу священного місяця. Тоді збільшиться надія на допомогу Аллаха у цьому світі і на Його Прощення у День Воскресіння:
إِنَّا لَنَنصُرُ رُسُلَنَا وَٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ فِي ٱلۡحَيَوٰةِ ٱلدُّنۡيَا وَيَوۡمَ يَقُومُ ٱلۡأَشۡهَٰدُ
«Воістину, Ми надамо допомогу Нашим посланцям і віруючим у мирському житті і у той день, коли предстануть свідки» (40:51).
Газета «Ар-Рая»
Біляль Мухаджір, Пакистан
24 Рамадану 1440 г.х.
29.05.2019 р.
