Куди рухається Йорданія? 11 ч.

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

7 червня 1973 року в інтерв’ю ліванській газеті «Ан-Нахар» тодішній президент Туніської республіки Хабіб Бургіба заявив, що королівство Йорданія було створена Британією для вдоволення принца Абдуллаха.

Йорданія стала штучною проблемою, а Палестина є основою і коренем. Королю Хуссейну нічого не залишалось робити, окрім як підкоритись правлінню народу при демократичній системі, яка вирішує долю країни, щоб уникнути того, на що наразились його батько і двоюрідний брат король Фейсал у ході непередбачених повстань.

Ця заява виглядала дивною на той час. Услід за цією заявою посол Йорданії у Тунісі зустрівся з Хабібом Бургібою 11 липня 1973 року у Тунісі. Бургіба підтвердив, що заяви, дані ним в інтерв’ю газеті «Ан-Нахар» декілька днів назад, а саме те, що Йорданія — це штучне утворення, а Палестина — основа і історичний факт, є достовірними і виражають особисту позицію Бургіби. Журналіст «Ан-Нахар», який брав інтерв’ю в Женеві, запевнив, що він у точності передав сказане співрозмовником і що опубліковане у той день неможна спростувати. Проте зустріч з послом Йорданії у Тунісі та Бургібою не оприлюднювалось до п’ятниці, 13 липня 1973 року, коли деякі офіційні інформаційні агентства, як «Туніс Афрік Пресс» («ТАР»), опублікували часткову інформацію про минувшу зустріч.

Чи були ці заяви Бургіби особистими, і до чого вони були зроблені у даний час?

Йорданія у дійсності є штучним утворенням. Після Першої світової війни Уінстон Черчілль під час свого візиту в Єгипет приїхав в Єрусалим, де зустрівся з принцом Абдуллахом, і у якості похвали за спробу останнього вивести Сирію із зони впливу Франції британський лідер проголосив для нього емірат Йорданії і призначив його королем. Такий стан справ залишався без змін, доки не закінчилась Друга світова війна.

Враховуючи проживання іудеїв у Палестині, питання Йорданії використовувалось англійцями для визначення статусу іудеїв у Палестині. Потім, з 1947 року трапилось те, що трапилось. Йорданія не могла бути незалежною державою через відсутність у ній вимагаємих компонентів держави. Йорданія існувала за рахунок Британії, яка заборонила першій добувати знайдені у надрах землі колосальні багатства. Тому, по факту, Йорданія була створена для охорони і захисту євреїв у Палестині, і досі залишається такою. Чи буде Йорданія і надалі захищати євреїв? Америка розгадала цю делікатну проблему, а саме — відведену роль йорданського утворення і проблему необхідності захисту євреїв, про яку ми поговоримо у наступних статтях, з дозволу Аллаха.

Після 1948 року Йорданія почала розвиватись. У країну почали надходити капітали із різноманітних фондів та різних сторін, із Америки, Німеччини, Англії, Саудівської Аравії, Еміратів і Кувейту. Це дало Йорданії певний статус та імідж. З приходом 1964 року, коли у євреїв вичерпалося терпіння жити у наявній неспокійній атмосфері, британці переконались в утопічності моделі єврейської держави у Палестині і вирішили переформатувати Палестину у світську державу по образу Лівану. Тобто, де-юре це буде світською державою, а де-факто — іудейською, аналогічно тому, як Ліван є де-факто християнською державою. Таким чином був внесений проект світської держави, а Бургіба був обраний у якості ефективного інструментарію для пропаганди і виконання цього у життя. Потім з’явились військові, які діяли серед арабів для реалізації проекту під приводом протистояння сіоністському. І ситуація залишалась такою до 1973 року, тобто до появи нового проекту Бургіби.

Йорданія грала роль ізолюючого утворення, а приєднання до неї Західного берега було лише тимчасовим явищем, яке було використано в інтересах британських проектів по захисту євреїв у Палестині. І тому він був переданий «ізраїльтянам» у ході вистави 1967 року, яку вони називають війною. Так тривало до тієї миті, поки у 1973 році не з’явився американський проект створення Палестинської держави для захисту єврейського утворення, який викликав страх у Йорданії, особливо після спроб смертників скинути правлячий режим в Йорданії у 1970 році, які вилились у масові вбивства «Чорного вересня». Не говорячи вже про американські програми по поставкам зброї в Йорданію для озброєння її армії на додаток до фінансової підтримки. Окрім цього, існуючі у той час дві провідні наддержави уклали угоду про просунення вищезгаданого проекту і дозволили застосувати силу у випадку необхідності. На ту мить увесь йорданський народ, включаючи йорданські племена, відчував неприязнь і недовіру до йорданського уряду.

І це не могло не викликати занепокоєність у британців відносно здатності Йорданії виконувати роль форпосту. Тому вони замислились про рішення проблеми Східної Йорданії. Це стало помітним у ході візиту державного секретаря по закордонним справам Британії в Йорданію та Єгипет, а потім і візити англійських перших осіб у сіоністське утворення та Йорданію. Проте йорданський король Хуссейн сильно захворів і був відправлений на лікування до лікарні. Британці намагались знайти йому наступника, але не могли знайти підходящу кандидатуру, яка могла б зіграти роль короля Хуссейна, ані у королівській родині, ані серед йорданців, ані палестинців. Тому вони вирішили переглянути роль Східної Йорданії. І візит міністра оборони Британії лорда Балніла у сіоністське утворення та інсценування суперечок з Голдою Меір відносно війни 1967 року служить яскравим підтвердженням того.

Усі події та факти вказують на те, що питання Східної Йорданії було і залишається предметом спроб встановлення держави з неприродним походженням. І суть не полягає в усуненні єврейського утворення, а швидше, у зміненні йорданського утворення у палестинське утворення, у якому жителі Йорданії та Палестини стануть громадянами однієї держави. Сьогодні жителі Йорданії почали усвідомлювати суть того, що відбувається, а також історію і роль йорданського утворення.

Стало очевидним, що заяви перших осіб Хашімітського королівства виникли не на порожньому місці, що жителі обох берегів Йордану опинились жертвами великих змов і відсутності реального політичного розуміння того, що відбувається. Внутрішні масові вбивства стали найбільшою жертвою мусульман в інтересах Заходу і його агентів. Ці прозахідні правителі з великим задоволенням виконують відведену їм роль і реалізовують західний проект під прикриттям огидних уявних патріотичних гасел, які унесли життя немалої кількості мусульман. І більше усього від цього постраждала палестинська проблема, не говорячи вже про гнів Всевишнього Аллаха за вбивство мусульман на благо сліпого фанатизму і кордонів, прокреслених злочинною наддержавою — Британією.

Далі буде…

 

Професор аль-МуътасимБіЛлях Абу Даджана
Газета «Ар-Рая»
24 Рамадану 1440 р.х.
29.05.2019 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая