Починаючи з 25.10.2019 і досі тривають протести у Багдаді, центральних і південних мухафазах. Також до протестуючих приєднались школярі, студенти, профспілки вчителів і адвокатів, журналісти, активісти і деякі общини.
Робітники охорони здоров’я щоденно піклуються про поранених. Що стосується сидячих демонстрацій, то вони лише підсилюються завдяки матеріально-технічній підтримці з боку людей, які забезпечують протестуючих водою, продуктами харчування і медикаментами. Іншими словами, протести протікають згідно з принципом «одна команда», де немає місця етноконфесійній приналежності. Протестуючі стали хазяями ситуації, вони усі в один голос заявляють, що уряд, його партії і створені ним озброєні формування (не говорячи вже про закони і символ режиму), повинні бути скасовані. Їх більше не переконують обіцянки влади, які направлені на відкладання протестів і відволікання розгніваних мас. На дану мить уряд зібрався у центрі Багдаду у районі під назвою «Зелена зона», боячись, що протестуючі схоплять їх.
Під час цих протестів трапилось те, чого ніколи не було раніше: студенти шиїтських академій (які називаються «хауз») міст Ан-Наджаф і Кербела після довгого мовчання також приєднались до протестуючих мас. Вони підняли гасла, у яких засуджувалось втручання Ірану у справи Іраку, більше того, вони пригрозили Ірану і почали вимагати припинити подібну практику. Були підняті банери, на яких іранський військовий діяч Касем Сулеймани, був описаний як злочинець і вбивця, зривались і спалювались портрети Рухолли Хомейні.
У подібній атмосфері лідери політичних партій і блоків були шоковані масовими протестами, їх положення нібито говорило: «Чи немає шляху до виходу?». Демонстранти почали погрожувати прем’єр-міністру вотумом недовіри. Після чого пролунав заклик президента Іраку Бархама Салеха, одного із найбільших злочинців, до утвердження нового закону про вибори і нову комісію по виборам, а також до внесення поправок в конституцію, нібито у благо інтересів народу і заради усунення несправедливості. Також було заявлено про відставку прем’єр-міністра Аділя Абдуль-Махді.
Положення є таким, що влада відчуває занепокоєння, а її очі обертаються, ніби у того, хто втрачає свідомість перед смертю. Причина цього полягає у тому, що, позбавившись парламентської недоторканості, вони можуть піти під суд... Ми бачимо, як влада заміщує одні обличчя іншими, ми бачимо, як заяви Муктади ас-Садра про те, що країна може перетворитись на іще одну Сирію чи Ємен, не лякають іракців. Ас-Садр точнісінько повторює слова дурного Алі Хаменеі, що за протестами іракців і ліванців стоять Америка і «Ізраїль».
Що стосується прем’єр-міністра Іраку Аділя Абдуль-Махді, то він об’явив про свою згоду піти у відставку за умовою, що політичні блоки домовляться про гідну йому заміну, щоб у країні не було конституційного вакууму. Можливо, прем’єр-міністр боїться наслідків своєї відставки, адже він позбавиться імунітету, що може потягти юридичну відповідальність, навіть якщо це трапиться не одразу. Його суперники Муктада ас-Садр і Хаді аль-Амірі також не надали альтернативи на пост прем’єр-міністра, адже окрім зрадників і завдаючи шкоду людям немає нікого іншого.
Тепер я хочу розглянути заяву президента Іраку Бархама Салеха про його солідарність з протестуючими; він заявив, що солідарний з протестуючими проти несправедливості і корупції. Він заявив, що репресії і застосування сили проти протестуючих неприйнятні, додавши, що вихід із положення — це реформи. Також він підкреслив важливість обмеження усіх видів зброї лише у руках уряді. Він заявив, що справи щодо корупції були передані у суди для прийняття рішення, щоб була розпочата діяльність по підготовці нового закону про вибори і проведення чесних і прозорих виборів. Він схвалив проведення довгострокових виборів і погодився з умовами Аділя Абдуль-Махді про відставку.
Тепер давайте перейдемо до красивих обіцянок з боку влади. І задамось питаннями: невже їх можливо виконати? Невже у законотворців буде неупереджений підхід у справах корупції, щоб вдовольнити протестуючих? Невже у справах корупції вони переступлять кумівство, партійну приналежність, клановість? Хіба не через них на протязі останніх 16 років люди живуть у сумі і труднощах? Де той співчуваючий (Бархам Салех) був раніше, коли займав низку посад зі своїм етноконфесійним блоком стільки часу? Але ж саме його блок (погодившись з принципами одного із розробників іракської конституції Ноя Фельдмана) відмовився розглядати Ірак арабським! Невже вони прокинулись після зимової сплячки?
Насправді мусульмани ситі по горло обіцянками своїх правителів, більше того, саме вони піддали мусульман гонінням, тюремному ув’язненню, збіднінню, дозволили невірним сісти на їх шиї.
Той, хто стежить за народними хвилюваннями, бачить, що протести прогресують семимильними кроками, вони охоплюють усе більше і більше прошарків населення. Невже після усього того, що трапилось, тирани знов зможуть обдурити народ? Невже демократичний режим зможе позбавити людей від голоду, від несправедливості, забезпечити безпекою і зберегти від замахувань на людську гідність? Відповідь: звичайно ж, ні! Причина цього полягає у тому, що демократичний режим, нав’язаний Уммі вогнем і мечем, не зміг досягти поставлених цілей навіть у своїх країнах.
Отож, заявлені результати у благо народу підписані вилами на воді. Відставка того чи іншого не вирішать кризу Іраку, не вирішать проблем народу. Адже відомо, що те, що трапилось з Іраком — це справа рук Америки та її правої руки Ірану. Репресії і вбивства були зі схвалення Америки, адже вона — той, хто наказує і забороняє. Америка не відмовиться від огидних злочинів, поки мова іде про мусульман; так вона перевіряє пульс протестуючих: чи повернуться вони у свої домівки, як це було в останні роки, чи підуть далі. Але, з дозволу Аллаха, їх надії рухнули! Тиранів і злочинців повинна спіткати їх участь. Передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنَّ اللهَ لَيُمْلِي لِلظَّالِمِ حَتَّى إِذَا أَخَذَهُ لَمْ يُفْلِتْهُ ثُمَّ قَرَأَ وَكَذَلِكَ أَخْذُ رَبِّكَ إِذَا أَخَذَ الْقُرَى وَهِيَ ظَالِمَةٌ إِنَّ أَخْذَهُ أَلِيمٌ شَدِيدٌ
«Воістину, Аллах дає відстрочку несправедливому, але коли він схопить його, то вже не відпустить». Далі він ﷺ зачитав: «Такою була Хватка твого Господа, коли Він схопив селища, жителі яких були несправедливі. Воістину, хватка Його болісна, сувора» (11:102)» (Бухарі, Муслім).
І на завершення я хочу сказати, що вихід із кризи не з’явиться швидко, адже в Америки — свої підступні плани. Складається враження, що Америка усе іще робить ставку на залякування протестуючих за допомогою вбивств. Так джерела із спецслужб повідомили, що принаймні 63 людини були вбиті, а тисячі отримали поранення, і це за останні два дні. На мить підписання цієї статті стало відомо про викрадення двох активістів. Один із викрадених був директором школи, після тортур його викинули на узбіччі дороги. Люди відвезли його у лікарню. Іншими викраденим виявилась активістка Саба аль-Махдаві. Її викрали у ніч, коли вона надавала допомогу пораненим. Її родина звернулась до уряду з проханням з’ясувати долю Саби аль-Махдаві. По-видимому, дияволи Ірану та Америка поруч з залякуванням вживуть новий метод (викрадення людей) з метою примусити народ повернутись у свої дома і припинити революцію.
О, Аллах, воістину, ми закликаємо Тебе знищити наших ворогів, зруйнувати їх надії. Ми просимо Тебе прискорити Свою допомогу праведним рабам.
وَكَذَلِكَ أَخْذُ رَبِّكَ إِذَا أَخَذَ الْقُرَى وَهِيَ ظَالِمَةٌ إِنَّ أَخْذَهُ أَلِيمٌ شَدِيدٌ
«Такою була схватка Твого Господа, коли Він схопив селища, жителі яких були несправедливі. Воістину, хватка Його болісна, сувора» (11:102).
Газета «Ар-Рая»
Абдур-Рахман аль-Васік
9 Рабіуль-авваль 1441 р.х.
06.11.2019 р.
