Коли ми беремо у руки праці вчених Умми у різноманітних релігійних і світських областях, нас вражає численність цих праць при тому, що у руках у нас — усього лише праці, а скільки їх, невідомих? У багато разів більше!
Напрошується питання:
Куди ділись усі ці книги? Де загубилась ця величезна інтелектуальна спадщина Ісламської Умми?
Де те, про що ми читаємо у «Подорожі» Ібн Джубайра, у «Загоні пристрасно бажаючого перетнути світ» аль-Ідрісі, в «Алфавітному переліку країн» Йакута аль-Хамаві, у літопису «Початок і Кінець» Ібн Касира чи у «Повному зводі всезагальної історії» Ібн аль-Асіра та в інших?
У цих працях ми зустрічаємо дивні описи мусульманських міст від Китаю до Андалузії, що вражають своїм плануванням, архітектурою, замками, фортецями, мечетями, вулицями, банями і домами.
Автори цих праць на власні очі бачили чи передали від очевидців існувавший відчутний факт, а не мрії та уявлення. Вражаючись описами, нам не віриться, що усе це — справа рук людини, а здається, що це зведено джинами нашого господина Сулеймана, мир йому!
Ми знов питаємо:
Куди поділись усі ці міста, від яких ми ледве бачимо рештки руїн, непорівнянних з тим, про що ми читаємо? Куди зникли усі ці книги і стерлись міста?
Можливо, відповідь лежить у самій історії. Їх спіткали два руйнування:
Перше із них — варварське руйнування, яке відбувалось в історії, зовнішнє і внутрішнє знищення. Ззовні усе це знищували монголо-татари, хрестоносці та інші. Зсередини, наприклад був рух Альмохадов в Андалузії, які спалили усі книги, які суперечили їх поглядам. Можливо, і на Сході з’являлись подібні їм рухи, коячи те ж саме.
Говорячи ж про друге, систематичне знищення, варто відзначити, що це трапилось під час західного колоніалізму, який використав знищення ісламських міст і багатств для того, щоб розірвати зв’язок мусульман зі своєю глибокою ісламською історією.
І знов виникає питання:
З Німеччиною у свій час трапилось так само, як це трапилось з мусульманами: Німеччина була зруйнована. Америка, Росія і решта Європи вкрали усі її технологічні досягнення, навіть вчених, проте Німеччина відродилась знов. Чому у Німеччини вийшло, а у мусульман — ні?
Можливо, відповідь полягає у словах засновника і першого аміра Хізб ут-Тахрір Такиюддіна Набхані у передмові книги «Економічна система Ісламу»:
«Думки є найбільшим досягненням у житті, яке може придбати кожен народ, який рухається по шляху розвитку. Якщо ж народ здавна володів озаряючою думкою, то вона також була б найбільшим надбанням, яке успадковане ним від своїх пращурів.
Досягненням матеріальних багатств, наукових відкриттів, технологічних досягнень і тому подібного, а також їх збереження від зникнення залежить від думок. Тому думки знаходяться на більш високому рівні відносно решти людських досягнень.
Якщо народ, який зберігає свої ідейні надбання, позбавиться матеріальних благ, він дуже скоро зможе їх знов набути. Але народ, який втратив ідейні надбання, навіть при достатку матеріального надбання, почне стрімко бідніти і позбавиться усього багатства. Якщо народ не втратив свого методу мислення, то він може реанімувати процес свого наукового розвитку, який зупинився. Проте якщо народ втратить свій метод результативного мислення, то скоро зануриться у відсталість і втратить усі свої досягнення. З цієї причини, у першу чергу, необхідно зберігати ідейні цінності. Набуття матеріальних благ і досягнення наукових відкриттів і технологічного розвитку відбувається на основі цих думок і згідно методу результативного мислення».
Інакше кажучи, у ту мить, коли Умму спіткало руйнування її спадщини, вона була у найгіршому положенні — в ідейному занепаді, на чолі якого стоїть закриття дверей іджтіхада при тому, що інші народи не змогли і не зможуть запропонувати рішення проблем, які накопичуються. Врешті решт Умма не змогла відродитись знов. Німеччина ж зберегла свій продуктивний метод мислення в умовах, коли існувала потреба у наявності Німеччини, впливої на увесь світ, або, як мінімум, на Європу.
Тому кожен, хто прагне до відродження Умми, повинен, у першу чергу, звернути увагу на продуктивні ідеї, бо народи відроджуються завдяки ідеям, заснованим на їх погляді на життя.
Газета «Ар-Рая»
Муавія Абдульваххаб
13.11.2019
