Блок НАТО: 70 років агресії, несправедливості і ворожнечі

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

04.12.2019 у Лондоні був проведений саміт з нагоди сімдесятої річниці заснування Організації Північноатлантичного договору, відомого як «блок НАТО».

Він був створений у 1949 р. державами Північної Атлантики, у нього увійшли Америка, Канада і капіталістичні держави Західної Європи, а потім і Туреччина, для опору зростаючій міці Росії, що перетворилась у ті роки в СРСР. Вплив СРСР швидко розширювався по Східній Європі, і куди б він не приходив, скрізь запроваджував комунізм, після чого вирішив створити військовий блок із держав, які слідували його політиці, визначивши у 1955 р. центром цього блока столицю Польщі Варшаву. Держави Східної Європи, яким комунізм був нав’язаний силою, звичайно ж, приєднались до цього блоку. Як підсумок, після Другої світової війни світ виявився поділений на два військових табори: капіталістичний табір НАТО на чолі з Америкою та комуністичний табір держав Варшавського договору на чолі з СРСР.

У 1991 р. СРСР розпався. Росія відмовилась від комунізму і стала капіталістичною державою. У таких умовах Варшавська угода більше не могла існувати і була розпущена. Разом з цим зникла і комуністична небезпека, зникла будь-яка військова загроза проти держав НАТО, а отож, зникла усіляка необхідність у продовженні життя і самого НАТО, його повинні були розпустити, а після цього на міжнародній арені повинен було завершитись стан боротьби двох військових таборів.

Проте замість того, щоб розпустити блок НАТО, Америка та низка інших західних держав вирішили його зберегти, визначивши для себе нового ворога: Іслам. Релігія Іслам була взята як виправдання для скасування розпуску НАТО, про що тоді заявив генеральний секретар НАТО Віллі Клаас одразу після розпуску Варшавської угоди. Вілі Клаас заявив, що Іслам прийшов на місце комунізму у боротьбі проти Заходу і що найбільшою небезпекою став ісламський фундаменталізм. Подібним чином висловились правителі і багатьох інших західних держав, у т.ч. — Генрі Кіссінджер.

Таким чином, Захід стихійно переорієнтував свою ворожнечу на Іслам після того, як комунізм пав і припинив із себе що-небудь становити. Хоча Захід і раніше відчував ворожнечу до Ісламу, проте уперше за довгі роки ця ворожнеча отримала образ військового альянсу і міжнародних резолюцій. Подальші вторгнення у Боснію і Герцеговину, Косово, Ірак, Афганістан, Лівію і т.д. стали реалізацією планів боротьби колонізаторів проти мусульман.

Після 1991 р. блок НАТО трансформувався у блок хрестоносців, блок ворожнечі до Ісламу, ворожнечі безпосередньої і ясної. На цій хвилі НАТО розширився і включив в себе держави Східної Європи, які раніше слідували політиці СРСР: Румунію Болгарію, Польщу, Чехію, Угорщину та інші, після чого кількість держав-членів НАТО досягла двадцяти, будучи готовим увібрати у себе іще більше.

Перші і нещодавні члени НАТО одностайні у питанні боротьби проти Ісламу, але відрізняються у поглядах на методику управління цим блоком, а також у розмірах необхідних витрат на його утримання. Так, наприклад, Америка бажає від європейських держав, додаткових фінансових витрати на утримання НАТО, у той час як Франція виступає за надання їй високих повноважень у блоці поруч з Америкою і Британією, погрожуючи у протилежному випадку покинути його і заснувати окрему європейську партію, яка стане альтернативою силам НАТО. Втім, у Франції вже є досвід по виходу із цього блоку, який вона набула у 1969 р. у часи де Голля, повернувшись після цього назад у блок.

До початку останнього саміту у Лондоні між президентом США Дональдом Трампом і президентом Франції Емманюелем Макроном вже нагнітались конфлікти і протиріччя у цьому питанні так, що, виступаючи на саміті проти ролі Америки як одноосібного керівника блока НАТО, Макрон заявив: «Держави блоку блока НАТО більше не співпрацюють одна з другою у політичних питаннях. Сьогодні блок переживає стан клінічної смерті чи атрофії мозку. Америка холодно ставиться до виконання своїх обов’язків у блоці». У відповідь на це Трамп заявив: «Блок НАТО виконує велику місію. Америка присутня в Європі для її захисту з часів Першої і Другої світових війн і бажає лише, щоб Європа платила згідно своїм зобов’язанням. Заяви Макрона огидні. Цими словами він сильно ображає увесь блок. Франція більше за усіх вилучає користь із нього. Європейські держави ніколи не зможуть сформувати європейську армію як альтернативу силам НАТО».

У свою чергу президент Туреччини Ердоган взявся захищати НАТО і розкритикував Макрона: «Я думаю, що це у Макрона атрофія мозку, аніж у НАТО». Дивно, що Ердоган, критикуючи Макрона, захищає НАТО при тому, що є президентом мусульманської країни і піддається разом зі своїм народом тиску з боку цього блоку. Окрім того, Америка та держави західної Європи використовують військову силу Туреччини та її територію, яка володіє важливим стратегічним розташуванням, для боротьби з Ісламом.

Американські літаки, злітаючи з турецької території, як вбивали, так і продовжують вбивати багато мусульман у сусідніх ісламських землях. Якщо б Ердоган мав можливість приймати самостійні рішення у своїй же країні, то негайно б покину цей блок, ворожий до Ісламу та мусульман. Скільки звірств скоїло НАТО в Іраку, Афганістані та інших мусульманських країнах! Ми не забудемо про злочини сербських варварів, які вбили за декілька днів в одній лише Сребрениці 8 тис. мусульман при потуранні голландських військ, які були у цьому блоку!

Саме існування блоку НАТО є злочином проти людства, а не лише тільки проти мусульман. Це блок зарозумілих і сильних держав, які не потребують альянсу для самозахисту. Він був зведений на несправедливості з метою накопичення сили за рахунок слабких народів. Бігло пройшовшись по його історичним «досягненням», ми побачимо, що він насичений агресією, злом і боротьбою за збереження неоколоніалізму. Це означає, що після свого утворення Ісламська Держава повинна буде зробити усе необхідне для руйнування цього блоку і не дати зібратись новим міжнародним військовим альянсам, тому що їх поява означає повторну мілітаризацію усього світу і відновлення законів джунглів, де сильний віднімає усе у слабких.

Поширення справедливості серед людей можливо лише з встановленням держави справедливості, у якій усі народи та організації живуть по таким справедливим законам. Раніше така держава вже існувала і простояла більше тисячі років, і ніхто із її громадян не скаржився на розтління ідентичності, ніхто не відчував на собі сучасної тиранії і утискання. Сьогодні увесь світ сподівається на таку державу, на Другий Праведний Халіфат за методом пророцтва, який поверне справедливість у життя усього людства.

 

Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хатавані
21 Рабі ус-сані 1441 р.х.
18.12.2019 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая