Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації у відношенні жінок (CEDAW) — це міжнародна угода, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1979 році.
Деякі країни підписали Конвенцію, інші відхилили, а іще одні підписали, але не ратифікували. Угода заснована на ідеї рівності чоловіків і жінок у свободах, а також політичної, економічної, соціальної, культурної, спортивної та інших сферах.
Міжнародні інститути, пов’язані зів справами жінок, усіма силами намагаються зробити ідею рівності між чоловіками і жінками живою, що застосовується в усіх країнах світу, особливо у мусульманських країнах, які знаходяться під пильним наглядом цих інститутів. Ми знаходимо, що міжнародні інститути особливі зусилля докладають для запровадження своїх ідей в ісламські землі.
Якщо ми уважно розглянемо основи і пункти угоди «CEDAW», то знайдемо, що вони повністю суперечать концепціям Ісламської Умми.
Іслам глибоко розглядає проблеми чоловіків і жінок, описуючи ідеї і рішення, пов’язані з кожним із них. Ісламська точка зору несе щастя і стабільність у житті мусульман.
Вивчаючи шаріатські положення, пов’язані з цим питанням, ми знаходимо, що у тих питаннях, які не стосуються статі людини, Іслам поклав однакові обов’язки на чоловіків і жінок. Тому Іслам не розрізняє між чоловіком і жінкою у таких питаннях, як заклик до Ісламу, молитва, пост, хадж, торгівля, пошук знань і так далі. Але у тих положеннях, які пов’язані з природою жінки або з природою чоловіка, Іслам проводить різницю між ними. Тому у питаннях чоловічих кіл і громадського життя Іслам прирівнює свідчення двох жінок до свідчення одного чоловіка. Але якщо питання стосується жіночих кіл, тоді приймається свідчення і однієї жінки. Таким же чином, Іслам проводить різницю в одязі чоловіка і жінки. Іслам зобов’язує чоловіка працювати і утримувати родину, до чого не примушує жінку.
Іслам поклав на чоловіка ведення джихада і не поклав цю справу на жінку. Іслам зробив махр обов’язком чоловіка і правом жінки. І лише у деяких випадках згідно Ісламу частка жінки у спадку складає половину від частки чоловіка. Звідси слідує, що закони Ісламу різноманітні: деякі стосуються чоловіків, інші — жінок, а іще одні закони пов’язані з людиною без якої-небудь різниці між чоловіком і жінкою. Виходячи із цього, в Ісламі не обговорюється рівність між чоловіками і жінками. У доісламському суспільстві немає подібної проблеми, щоб можна було шукати рішення.
Проблема рівності уперше з’явилась на Заході, де попирались права жінки, а її майбутнє стало виглядати похмурим. Тому вона почала вимагати свої права і підняла питання рівності як спосіб самозахисту. Що стосується нас — мусульман, — то ми не маємо нічого спільного з цією термінологією, тому що Іслам побудував свою соціальну систему на міцній основі,яка гарантує згуртованість і ріст суспільства, а також забезпечує жінкам і чоловікам істинне щастя, що відповідає людській гідності.
Неможна, розглядаючи питання, в яких Іслам не проводить відмінність між чоловіком і жінкою, говорити про рівність. Таким же чином, неможна, розглядаючи питання, в яких між чоловіками і жінками проводиться відмінність, говорити про нерівність статей чи дискримінацію. Отож, прийняття одного закону для чоловіків і жінок чи змінення якого-небудь рішення Шаріату вважається ворожнечею до Аллаху і несправедливістю до людини.
Люті нападки на наші країни з боку феміністських суспільств з західним фінансуванням є частиною культурного вторгнення в ісламські землі з метою підірвати основи ісламського суспільства, нанести удар і зруйнувати соціальну структуру суспільства. Угода «CEDAW» — це війна з нормами Ісламу і прийняття рішень, які повністю концепціям Умми, а також несправедливість по відношенню до людей.
Ця угода підриває шаріатські положення, пов’язані з Законом про особистий статус, віддаляючи мусульман від релігії Іслам. Беручи до уваги очевидне протиріччя угоди «CEDAW» концепціям у культурі Уммі, можна говорити, що її застосування над мусульманами — це несправедливість і об’явлення війни проти Аллаха і Його релігії, проти Умми та її образу життя. Тому мусульмани повинні категорично відкинути цю угоду і витупити проти її реалізації у наших країнах. неможна погоджуватись з існуванням цієї угоди на наших землях, у наших домах і родинах.
Газета «Ар-Рая»
Атіийя аль-Джаббарін, Палестина
27 Джумада аль-уля 1441 р.х.
22.01.2020 р.
