Міжнародний суд ООН у Гаазі почав від влади М’янми вжити термінових заходів для запобігання геноциду мусульман-рохінджа.
Необхідно запобігти спробам армії М’янми скоїти геноцид у відношенні мусульман-рохінджа і завадити уряду цієї країни знищити докази геноциду, говориться у відповідній постанові від 23 січня 2020 р. Розгляд проти М’янми у Міжнародному Суді було почато по зверненню Гамбії на підґрунті Конвенції Генасамблеї ООН про попередження геноциду і покарання за нього (1948р.) (агентство «Франс-Пресс»).
Мусульмани-рохінджа проживають у регіоні Аракан, і, незважаючи на те, що він був успадкований мусульманами від своїх предків, які правили там три з половиною сторіччя, сьогодні вони знаходяться на своїй землі у вкрай принизливому стані. Влада у відношенні них проводить дуже продуманий брудний план і змови: з одного боку вони мають намір довести, що мусульмани-рохінджа не є корінними жителями регіону, а іммігрантами, і усіляко винищують і виживають рохінджа, а з іншого — перетворюють їх на легку здобич для місіонерських організацій, які, прикрившись благодійністю, збивають рохінджа з релігії Аллаха.
Бірманський режим не дає права мусульманам-рохінджа отримати громадянство, тим самим позбавляючи їх прав на охорону здоров’я, освіту, свободу пересунення і працевлаштування, і, незважаючи на усе це, він проводить політику примусового скорочення народжуваності. Тим часом ООН і західній країни, які твердять про права людини через численні засоби масової інформації, не зробили тут нічого значного, що доводить те, що ці демократичні гасла порожні, і нічого благого від них не варто очікувати. Були і інші постанови Міжнародного Суду раніше, від яких мусульмани-рохінджа вилучили користі не більше, аніж їх брати у Чечні, Косово, Афганістані, Іраку, Шамі, Центральній Африці — «багато шуму, а муки усе немає».
Іще раніше Міжнародний кримінальний суд відкрив розгляд проти уряду М’янми у зв’язку зі злочинами, у тому числі — геноцид проти мусульман-рохінджа. Куди дійшло розслідування і що досягнуто?! Їх відвідав Обама, а потім, на початку травня 2018 р., — делегація Ради Безпеки ООН відвідала М’янму і штат Аракан і зустрілась з біженцями, які надали детальні звіти про вбивства, жорстокі злочини і факти спалення дерев армією М’янми, але ніхто нічого не зробив.
Окрім того, експерти в ООН надали 444-сторінкову доповідь, у якій детально викладаються порушення, скоєні М’янмою у відношенні мусульманського населення. М’янма повністю відкинула доповідь і вимогу ООН притягти до відповідальності військових, звинувачуваних у геноциді, так що ж зробила Організація Об’єднаних Націй? Керівник Місії по встановленню фактів злочинів запевнив Раду ООН по правам людини у «огидно жорстоких злочинах армії проти цивільного населення», як підсумок ми не бачили нічого, окрім слів, що стрясають повітря! Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш охарактеризував положення переслідуємих мусульман-рохінджа як «гуманітарний і правовий жах». Раніше він особисто відвідав переповнені табори з біженцями від масової різанини, яку генсек порівняв з «етнічною чисткою».
Гутерріш заявив, що його «до глибини душі вразили розповіді біженців, які він не може забути». Генсек так само, як і інші лідери, увійшов у список лжесвідків, які особисто відвідали мусульман-рохінджа і не зробили нічого істотного для того, щоб припинити їх страждання, окрім крихт гуманітарної допомоги, які ґрунтовно не вирішують проблему. Навіть незалежна комісія, сформована урядом М’янми, відкрито визнала у своїй доповіді те, що «багато невинних мусульман-рохінджа загинуло внаслідок застосування невідповідної сили з боку військових у М’янмі». Незважаючи на це, міжнародний миротворчий контингент так і не був розгорнутий так, як це робиться в інших регіонах світу.
Рішення, запропоновані щодо кризи мусульман-рохінджа, виходять від так званих «гуманітарних» організацій, які не вирішують проблеми на користь пригноблених, тим більше мусульман. Тому рішення повинно опиратись на акиду мусульман-рохінджа, і воно полягає у наступному:
По-перше: мусульмани повинні знати, що на них покладений обов’язок надати допомогу своїм братам-рохінджа, які входять у склад півтора мільярдної Умми, яку не розділяють кордони і відстані. Мусульмани повинні згадати завоювання Аморія у відповідь на знищення візантійцями населення прикордонних територій Халіфату; мусульманське завоювання Південної Азії (Індостан); армії аль-Мансура ібн Абу Аміра, які досягли південних меж Франції, щоб допомогти мусульманам. Так чому ж мусульмани сьогодні вагаються і не надають допомогу своїм братам-рохінджа?! Посланець ﷺ сказав:
الْمُسْلِمُونَ تَتَكَافَأُ دِمَاؤُهُمْ وَهُمْ يَدٌ عَلَى مَنْ سِوَاهُمْ يَسْعَى بِذِمَّتِهِمْ أَدْنَاهُمْ وَيُرَدُّ عَلَى أَقْصَاهُمْ
«Мусульмани — їх кров рівноцінна, вони — одна рука проти решти інших; вони — покровителі найслабкішого із них і захисники найвіддаленішого із них».
Заборонено пролиття крові мусульман, де б вони не знаходились.
По-друге: страждання мусульман-рохінджа не припиняться зусиллями колоніальних держав. Необхідно докласти максимум зусиль для встановлення ідеологічної держави, яка надасть мусульманам допомогу своєю армією у відповідь на слова Аллаха:
وَإِنِ اسْتَنْصَرُوكُمْ فِي الدِّينِ فَعَلَيْكُمُ النَّصْرُ
«Якщо вони попросять вас по допомогу у справах релігії, то ви повинні допомогти» (8:72).
Праведний Халіфат за методом пророцтва є фундаментальним рішенням лих мусульман-рохінджа. У ньому — допомога мусульманам, вдоволення Аллаха Субханаху, Єдиного, на чию допомогу ми опираємось,у ньому велич і сила, а не у міжнародному устрої з його безпорадними організаціями. Якщо вони не заодно з ворогами мусульман, то де ж їх рішення проблем, які нікуди не зникають?
Перемога і порятунок мусульман-рохінджа та решти усіх інших мусульман можливі лише за допомогою старанної діяльності спільно Хізб ут-Тахрір заради встановлення Праведного Халіфату за методом пророцтва, який об’єднає усіх в одній державі з незліченним військом, яке боїться лише Аллаха.
وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ﴿٤﴾بِنَصْرِ اللَّهِ ۚ يَنْصُرُ مَنْ يَشَاءُ ۖ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ﴿٥﴾
«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).
Газета «Ар-Рая»
Гадат Абдульджаббар (Умму Аваб) — Хартум
29.01.2020
