У вівторок 21.01.2020 був об’явлений склад нового уряду Лівану із двадцяти міністрів на чолі з Хасаном Діябом.
Практично одразу ж на вулицях країни спалахнули масові демонстрації проти нового уряду, який нічим не відрізнявся від попереднього і складався із прибічників так званої «вісі опору», тобто прибічників «Хізбалли», Ірану і ледве дихаючого режиму Башара Асада. Доля сирійського режиму у ліванських міністерствах була закріплена за особами, лояльними до Ауну і його зятю Басілю, а також до партії «Хізбалла», руху «Амаль», Сулейману Франжье і Талалу Арслану.
У той же час народ вимагав уряд спеціалістів (технократів), які не належать до корумпованого політичного класу. Навіть якщо у склад уряду увійшли інженери, лікарі та економісти, проте біля половини із них зайняли пости не по своїй спеціальності. Усе це було зроблено в угоду політичному класу Лівану, який наживається на сектантстві і квотах. При цьому протестні вулиці прозвали новий уряд «урядом техно-квот». Так чи закінчилась криза на цьому?
Подібний уряд може народитись лише при певних умовах, які не дозволяють країні розвиватись.
На рубежі формування нового уряду у п’ятницю 17.01.2020 амбіції Басіля охопили третину міністерських крісел, що дозволило б йому сформувати у кабінеті «блокуючу третину» так, що Сулейман Франжье напав на нього у ході прес-конференції, опублікованої 21.01.2020, зі словами: «він підштовхує нас до провалля і говорить: якщо ти не з нами, то ти винний в обструкції. Його жадібність і амбіції заважають уряду». Також Франьжье різко висловився проти бажання Басіля зайняти третину кабінету міністрів. Цього нападу не було б без згоди партії «Хізбалла», яка грає роль «розвідного» у врегулюванні суперечок навколо квот між її союзниками.
Декількома днями раніше у бейрутському районі Хамра група прибічників «Хізбалли» влаштувала акцію, напавши на відділення банків і розбивши їх вітрини. Із цього слідує, що «Хізбалла» спричиняє тиск на своїх жадібних союзників, поруч зі супротивниками, показово нападаючи на будівлі банків у такому символічному районі, як Хамра. Зазначимо, що філіали цих же банків, які наразились на напади, знаходяться у районі впливу «Хізбалли», відомої як Південне Передмістя Бейрута.
У ту ж мить, без офіційного запрошення і попередження, у Ліван прибуває Річард Харві, який, як відомо, тісно пов’язаний з міністерством фінансів США. Це може вказувати на те, що Харві доставив таємне послання уряду США по фінансовим питанням і з питання формування уряду. Напередодні отримання мандату Хасаном Діябом на формування уряду 19.01.2020 у Ліван прибув заступник держсекретаря США по політичним питанням Девід Хейл. Усе це вказує на те, що Америка продовжує активно брати участь у ліванських подіях, незважаючи на скудність заяв по цьому питанню.
Є іще один чинник, який також міг вплинути на появу такого уряду, міністри якого будуть тісно пов’язані з політиками, лояльними режиму Башара Асада,— погіршення економічної ситуації в Сирії і падіння сирійського фунту з 600 до 1200 фунтів за долар. Така ситуація спонукала Башара Асада видати 18.01.2020 заборону на використання іноземної валюти як засобу платежу і ввести, незважаючи на важкі умови життя, жорсткі заходи за це, такі як: тимчасовий каторжний труд на строк не менше семи років, штраф, еквівалентний подвоєній вартості платежу чи обмененної суми, чи сплати боргу, послуги і товару. Це призвело до того, що ситуація у Сирії опинилась на грані повторного вибуху, що може привести до нових демонстрацій проти режиму Асада, чого, звичайно ж, не хоче Америка.
Відомо, що одним із основних джерел руху сирійського режиму і лояльних до нього бізнесменів є ліванські банки. Цілком ймовірно, що ця загроза була усвідомлена європейцями, і тому, як передавали інформаційні агентства, французькі політики заявили: «Не буде ніякої підтримки, якщо Ліван послідує політиці, яка не влаштовує міжнародних донорів, такої як недотриманні відкритості і дистанціювання, наприклад, від режиму Дамаска».
Якими б не були способи формування цього уряду, він закликаний зупинити народний рух на вулицях і запобігти достроковим виборам, які показали б глибину кризи політичного класу. Це пояснюється тим, що Америка усе іще хоче мати справу зі старими політиками і боїться втратити їх, навіть якщо виборчі урни знаходяться у руках цього корумпованого класу і він продовжує управляти країною, виходячи із власних вигід і інтересів своїх хазяїв. Отож, це усього лише тимчасовий уряд і продукт американської політики, скерованої на запобігання краху системи агентів у регіоні через революції чи демонстрації. США втілять свої бажання незалежно від того, чого це буде коштувати, навіть якщо вимагатиметься кровопролиття і руйнування. Те, що трапилось у Сирії та Єгипті, а також те, що відбувається в Іраку, свідчить про те, як адміністрація США протистоїть зміненням, що загрожують її агентам революціями чи народними рухами.
Криза у Лівані іще на закінчена, і причини, по яким вона виникла, усе іще присутні. Положення людей погіршується поруч з обвалом ліри по відношенню до долару, незважаючи на заяву, зроблену Ліванським синдикатом по обміну валюти напередодні проголошення складу нового уряду про те, що на ринках буде встановлений обмінний курс у 2000 фунтів за долар США. Але через кризу і з причини того, що банки не об’явили про відновлення контролю над депозитами людей, а також через дефіцит долару на ринках, обмінний курс досяг 2170 фунтів за долар. По-видимому, заява була зроблена під тиском влади, щоб Сіндікат вплинув на ринок, який вважається вільним і повинен підкорятись лише закону попиту і пропозиції, а не державним рішенням. Усе це показує, що гегемонія корумпованого політичного класу, проти якої виступали люди, збереглась поруч з системою. Незалежно від різноманітності дій і рішень нового уряду, усі вони будуть засновані на системі лихварства і відсоткових кредитів, а це означає продовження кризи.
Єдиним рішенням буде повна відмова від існуючої системи і заміна на ту систему, яка буде представляти інтереси усіх людей. А це система Господа світів. Жителі Лівану можуть очолити зміни у Шамі, та у регіоні — у цілому, закликаючи Умму до встановлення Праведного Халіфату, який проявить турботу про усіх своїх громадян. Аллах говорить:
قُلْ هَلْ مِن شُرَكَائِكُم مَّن يَهْدِي إِلَى الْحَقِّ قُلِ اللَّهُ يَهْدِي لِلْحَقِّ أَفَمَن يَهْدِي إِلَى الْحَقِّ أَحَقُّ أَن يُتَّبَعَ أَمَّن لَّا يَهِدِّي إِلَّا أَن يُهْدَى فَمَا لَكُمْ كَيْفَ تَحْكُمُونَ
«Спитай: «Чи є серед тих, кого ви долучаєте у співтовариші до Аллаху, такий, який вказує шлях до істини?». Скажи: «Аллах вказує шлях до істини. Хто більш гідний того, щоб за ним слідували: той, хто сам вказує шлях до істини, або ж той, хто не може знайти вірного шляху, поки йому не вкажуть на нього? Що з вами? Як ви судите?» (10:35).
Газета «Ар-Рая»
Маджді Алі
4 Джумадаас-сані 1441 р.х.
29.01.2020 р.
