Скоро вже чотири місяці, як молодь не покидає площі протесту у столиці Багдаді та у головних містах інших центральних і південних областей країни і не відступає від своїх вимог, незважаючи на жорстокі репресії влади, що оберігає наскрізь корумповану систему, збереження якої є питанням життя і смерті політичної еліти.
В’яле вживання яких-небудь заходів урядом пояснюється тим, що він сподівається на те, що протестуючі не вистоять довгий час на холоді, що підсилюється, а без приливу нових сил їм стане важко продовжувати протест. Тому між протестуючими і силовиками зберігається градус напруження. Чим вище імпульс у прибічників протесту, тим жорсткіше відбуваються різноманітні утискання для того, щоб вимусити їх розійтись.
Найбільш очевидною подією стала вимога протестуючих у муфахазі Ді-Кар на протязі тижня (до 19 січня 2020 р.) виконати вимоги народу. Учасники протесту із інших областей, включаючи Багдад, так само приєднались до вимоги і об’явили про ескалацію висунутого строку у випадку, якщо уряд не виконає цю вимогу. Протестуючі пригрозили перекрити основні дороги і траси міжобласного значення, перешкоджати транспортуванню нафтопродуктів і блокувати ввезення товарів із порту Басра у центральні і північні райони країни, а також знов торпедувати роботу адмінзакладів, які напередодні були розблоковані, і відновити пікет перед будівлею парламенту.
Говорячи про настирливість протестуючих, варто нагадати про число вбитих і поранених учасників протесту, яке досягло 27 тис. людей на додаток до сотень фактів викрадень активістів під час демонстрації,що влада посилено замовчує. Жорстокість силових структур набула повального характеру на наступний же ранок після блокади міжнародної автотраси імені Мухаммада аль-Касіма, десятки людей були вбиті і поранені із вогнепальної зброї чи постраждали від задухи сльозогінним газом, що підтверджує «AmnestyInternational» і багато відеозйомок очевидців («Аль-Джазіра»).
На думку адвокатів і правозахисників, дане підсилення насильства є новим кроком по утисканню протестів у зв’язку з тим, що проголошена демонстрантами «національна відстрочка» (пауза перед початком ескалації масових протесів, яким пригрозили протестуючі) зустріла аналогічну політику надмірного насильства у відношенні них з боку влади.
Як заявив представник прес-служби комісії по правам людини в Іраку Алі аль-Баяті: «Немає виправдання вбивству демонстранта, за винятком випадків, коли це вкрай необхідно, виключно з метою самооборони, чому до того повинні передувати інші заходи стримування». «Відсутність внутрішніх іракських справжніх зусиль по розслідуванню вбивств, по притягненню до суду відповідальних осіб відкриє шлях для втручання іще більшого числа міжнародних гравців, враховуючи, що питання суверенітету будь-якої країни залежить від забезпечення їм захисту прав своїх громадян», — додав він (aljazeera.net).
Неможна пройти повз і «Маршу мільйонів» під головуванням Муктади ас-Садра, лідера іракських шиїтів, який був скликаний 24 січня у Багдаді та інших містах країни з вимогою вивести американські війська із Іраку, скасувати угоди по безпеці з США або у протилежному випадку визнати Ірак окупованим і вжити відповідні заходи. Не приховати те, що намагається приховати ас-Садр за антиурядовими протестами, які у якійсь мірі явились викликом гегемонії озброєних угрупувань над країною.
І, незважаючи на прагнення ас-Садра приховати факт його співпраці з Іраном, виконання іранських планів і його прагнення виглядати революційним лідером, що захищає інтерес людей, для того, щоб залишитись ймовірною альтернативою для зміни політичних осіб, втрачених в очах народу,тим не менш, він був викритий, а його злодіяння спливли на поверхню по завершенню його провального «Маршу мільйонів», особливо після того, як він раптово наказав своїм прибічникам покинути протестні площі. Це був крок, направлений на послаблення народного протестного руху, і цінна послуга для Ірану і союзних з ним угрупувань, які не справились з протестами, вимагаючими від нового іракського уряду вийти за межі корумпованого кола. Можливо, зрив задумок ас-Садра — це одна із задумок Аллаха проти лицемірів, які втрачають свої маски один за іншим, адже Аллах говорить:
مَا أَنْتُمْ عَلَيْهِ حَتَّىٰ يَمِيزَ الْخَبِيثَ مِنَ الطَّيِّبِ ۗ
«поки не відрізнить поганого від благого» (3:179).
У Багдаді, Басрі та інших місцях не залишилось жодного лідеру руху, який не вилив свій гнів на ас-Садра, звинувативши його у тому, що він зрадив протестуючих в обмін на обіцянку Тегерана поставити його на чолі наступного уряду у Багдаді. «Ми не вийшли на вулиці по духовній фетві чи твіту від ас-Садра, так що не розраховуйте на те, що у нас вичерпається терпіння, і на завершення нашої революції!», — так заявив Координаційний комітет протестуючих. «Він (ас-Садр) застрибнув на нашу хвилю — ми дали йому можливість, він спробував використати нас — ми залишили його позаду», — заявили у комітеті. «Ми залишаємось на площах доти, доки не будуть досягнуті цілі революції. Ми не зрадимо пролиту кров мучеників, вони не стануть товаром на політичному прилавку, як це зробив ас-Садр», — заключили протестуючі.
Сили правопорядку атакували в Багдаді площі Аль-Хілані і Тахрір, штаб-квартиру протестуючих, а також скоїли нальоти у південних містах на світанку у суботу 25 січня і спробували розігнати протестуючих, застосувавши бойові кулі і сльозогінний газ, поранивши понад 30 людей. Напад трапився усього через декілька годин після того, як ас-Садр заявив про припинення участі своїх прибічників в антиурядових демонстраціях. Тим не менш, демонстранти змогли зупинити просунення сил безпеки, використовуючи каміння і коктейлі Молотова (ЗМІ).
Незважаючи на те, що відбувається, президент Іраку Бархам Салех не зміг знайти альтернативу прем’єр-міністру Аділю Абдуль-Махді, відстороненому два місяці назад, через неможливість партій домовитись з розгніваними масами. Один із керівників парламентських фракцій заявив, що Салех зовсім скоро збирається об’явити ім’я нового прем’єра після досягнення домовленостей з цими партіями і на умовах, що висуваються протестуючими. Але поки нічого не трапилось (AlkhaleejOnline).
Наостаннє виникає питання: що буде, якщо Америка, навіть якщо вона не переймається щодо страждань народів — що її ніколи не турбувало, — раптом захоче припинити нинішню кризу, позбутися від неї і скерувати свою увагу в інші регіони, де вона теж розпалила конфлікти? Щоб то не було, ясно одне: невірні — це причина страждань людей, до яких немає діла нікому, окрім правителя, який запровадить Шаріат Аллаха серед народів, сконцентрується на звільненні наших країн від ідейних і матеріальних інструментів колонізаторів і виступить проти їх агентів і прихвоснів на місцях. Ось тоді країна буде повернута народу.
Газета «Ар-Рая»
Абдуррахман аль-Васік (Ірак)
29.01.2020
