Чи вдалось Ердогану шантажувати Європу проблемою біженців?

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Президент Туреччини Ердоган 9 березня 2020 року зустрівся у Брюсселі з представниками Європи. У ході зустрічі Європейська комісія об’явила про прихильність угоді ЄС і Туреччини по біженцям 2016 року.

Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен сказала: «Угода по міграції залишиться у силі, і ми обговорили, як реалізувати її частини, яких не вистачає». Вона пообіцяла «відновити діалог з Туреччиною», який «не закінчиться сьогодні», додавши що потім «послідують інші дискусії у найближчі дні і тижні». Очікується, що нові пропозиції будуть представлені у наступному місяці.

Голова Європейської Ради Шарль Мішель сказав: «Різниця у поглядах відносно реалізації угоди буде роз’яснена Жозепом Боррелем, верховним представником Європейського Союзу по закордонним справам і політиці безпеки, і міністром закордонних справ Туреччини разом з групою експертів у найближчі дні, щоб переконатись, що ми домовились і що у нас однакове тлумачення відносно того, що ми робимо у Туреччині і на рівні Союзу для реалізації угоди». Голова Європейської комісії і голова Європейської Ради високо оцінили переговори з Ердоганом, назвавши їх «конструктивними», але не згадавши конкретні результати.

Ці заяви вказують на те, що Європа прихильна угодам з Туреччиною по біженцям, готова до реалізації того, що не було виконано, і має намір висунути пропозиції для рішення проблеми потоку біженців, що може завдати шкоди її внутрішній політиці. Варто відзначити, що це питання використовується крайніми правими, щоб зміцнити свої позиці і притягти нові голоси виборців. Вони почали використовувати цю проблему після 2016 року, щоб перетягнути на свій бік електорат правоцентристів і лівоцентристів Європи.

З свого боку, Ердоган сказав: «Ми хочемо вивести відносини між Європою і Туреччиною на новий, більш міцний рівень». На спільній прес-конференції у Брюсселі з генеральним секретарем НАТО Столтенбергом президент Туреччини заявив: «НАТО переживає ту критичну мить, коли їй необхідно чітко продемонструвати свою союзницьку солідарність з Туреччиною». Ердоган додав: «Окрім того, наші союзники повинні продемонструвати свою солідарності без дискримінації і без яких-небудь політичних передумов. У цьому зв’язку дуже важливе те, щоб підтримка, яку ми вимагаємо, була отримана без зволікань».

Це означає, що Ердоган спричиняє тиск на Європу, щоб та підтримала його у здійсненні американської операції у Сирії на підґрунті того, що Туреччина є членом НАТО і решта членів альянсу повинні підтримувати її. Тим самим Ердоган знов примушує Європу виконувати задачі, поставлені перед нею Америкою як перед членом НАТО. При цьому відомо, що Європа прагне позбутися від залежності від НАТО шляхом створення власної армії. Президент Франції Макрон заявив 11 листопада 2018 року, що Європа хоче створити свою власну армію, щоб захищатись від Америки, Росії і Китаю.

Канцлер Німеччини Меркель підтримала послання президента Франції. Макрон і Меркель 22 січня 2019 року підписали двобічний договір, скерований на зміцнення військової співпраці між двома країнами, що сприяє створенню європейської армії і координації зовнішньої політики між ними. Багато європейських країн також виразили свою підтримку договору, включаючи Британію, яка намагається використати Європу у своїх інтересах.

Здається, Ердоган не досяг того, що вимагалось, оскільки після зустрічі з європейцями не було об’явлено про нову угоду, і він досі не може шантажувати Європу. Президент Туреччини не відкрив двері для більшого протоку біженців, бо вони застряють на кордонах, створюючи для нього проблеми. Але головне, це може викрити те, як він використовує біженців у спробі шантажувати Європу, яка об’єднала всередині Союзу погляди на проблему біженців і розуміння ролі Туреччини.

Інформаційне агентство «France 24» повідомило про те, що лідери Європейського Союзу суворо застерегли Ердогана від недотримання умов угоди. Окрім того, Ердоган виглядав сердитим і розстроєним через позицію фон дер Ляйен і Мішеля. Президент Туреччини напав на Грецію поріч з цим засуджуючи ЄС за підтримку і виділення 700 мільйонів євро для захисту кордонів цієї країни від притоку біженців. Це стало причиною того, що шлях в Європу для біженців був закритий.

Ердоган запросив Макрона і Меркель у Туреччину на трибічну зустріч 17 березня 2020 року і пізніше об’явив, що зустріч пройде у режимі телеконференції через загрозу коронавірусу. Це підтверджує, що Ердогану поки не вдається шантажувати Європу, і він продовжує тривати зв’язок з лідерами Євросоюзу. Німеччина запропонувала прийняття 1500 дітей-біженців, а Франція та інші країни виразили готовність прийняти лише цю кількість.

Америка хоче, щоб Європа підтримала Туреччину згідно з п’ятою статтею уставу НАТО і під приводом того, що вона є членом альянсу. Америка бажає активізувати роль НАТО, щоб зберегти свою гегемонію над Європою Також вона хоче протиставити Європу Росії, щоб примусити останню залишатись прихильною здійсненню американської політики у Сирії. Але Європа не бажає усугубляти відносини з Росією, як і не бажає, щоб Америка використала її подібно тому, як використає Росію. У той ж час Європа не може використати НАТО у своїх інтересах, тому що Америка повністю контролює рух альянсу. Таким чином, Америка прагне використати Європу через НАТО, а Європа, розуміючи це, ухиляється від підтримки Туреччини, яка рухається у зовнішній політиці по орбіті Америки.

Коли у кінці минулого місяця у Сирії були вбиті десятки турецьких солдатів, НАТО об’явила про свою солідарність з Туреччиною, але Європа не взяла на себе зобов’язання надавати яку-небудь конкретну підтримку турецьким силам і не погодилась з запуском п’ятої статті уставу Північноатлантичного альянсу.

Проте Європа не хоче спалювати мости з Туреччиною, оскільки потребує її. Тому вона намагається чимось порадувати Ердогана. В Європейському парламенті 14 березня 2020 року заявили, що «відносини між Туреччиною і Європейським Союзом розглядаються на тлі питань, пов’язаних з правами людини і подіями у Сирії», додавши, що «події, які відбуваються, дають багато підстав для членів парламенту переглянути відносини між Туреччиною і Союзом» і що «на протязі десятиріч Туреччина має плодотворні відносини з ЄС на рівні НАТО і на рівні торгових відносин між двома сторонами», а також що «після угоди по біженцям значно скоротилось число мігрантів, що прибувають в Європу».

Отож, Європа вимушена запропонувати те, що вдовольнить Туреччину. І вона почала пропонувати подібне, але затримуючи реалізацію своїх пропозицій на роки, як вони зробила це у відношенні угоди по біженцям 2016 року. Європа не виплатила усю угоджену суму, обмежившись виплатою біля половини. Так зазвичай вчиняють держави невірних. Вони підписують угоду, коли вимушені її підписати, щоб виграти час і зміцнити свої позиції, але відкладають її виконання згодом. І якщо вони можуть затримувати угоду повністю, тоді так і вчиняють, а якщо не можуть, тоді виконують частину угоди, ухиляючись від виконання іншої. Коли їх позиції остаточно зміцнюються, вони не дотримуються ніяких зобов’язань.

Туреччина була і залишається світською державою. На чолі з Ердоганом вона продовжує союзи з невірними і маніпулює інтересами мусульман на користь невірних, включаючи питання сирійських біженців. Зупинити ж це може лише турецький народ, який вже почав перейматись ісламською політичною усвідомленістю, і незабаром він підтримає партію, яка закликає його і усю Ісламську Умму до встановлення Другого Праведного Халіфату, розкриває шлях до цього і просвіщає відносно усіх подій.

 


Газета «Ар-Рая»
Д-р Асад Мансур
23 Раджаба 1441 р.х.
18.03.2020 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая