Відображення подій, які відбуваються у США, на міжнародній арені 5 ч. (заключна)

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Європа, особливо Німеччина і Франція, почали кидати виклик Америці. У відношенні питання про Україну вони відкинули американський проект по озброєнню України, щоб Америка не могла нанести удар по Росії Європою, розколоти їх і створити між ними конфліктну ситуацію для того, щоб Америка могла скористатись цією ситуацією, використати її у своїх цілях і управляти сторонами конфлікту.

Німеччина і Франція підписали у 2015 році у Мінську угоду з Росією про мирне рішення української проблеми. Німеччина відхилила прохання Америки про анулювання боргу Греції і ввела в дію план жорсткої економії від імені Європейського Союзу під час удушаючої фінансової кризи у 2015 році, коли коефіцієнт боргу Греції досяг 200% від її ВВП, і взяла Афіни під фінансовий і політичний контроль.

А нещодавно між Америкою і Німеччиною трапився конфлікт через газопровід. Голова комітету Бундестагу по економіці і енергетиці Клаус Ернст сказав, що «поведінку США у цьому питанні більше не треба розуміти як дружній акт, вона є замахуванням на суверенітет Німеччини та ЄС» (див. «РІА Новини» за 5.06.2020). Представник міністерства економіки ФРН заявила,що в Берліні пильно стежать за діями США по цьому питанню і відкидають ідею екстериторіальних санкцій. «Ми не коментуємо це. Наша принципова позиція відносно екстериторіальних санкцій також ясна. Ми відкидаємо їх», — заявила представник агентству. Це стало свого роду відповіддю на внесення членами Сенату США проекту нових санкцій проти німецько-російського проекту «Північний потік -2», який скерований на розширення трубопроводу для перекачки газу із Росії в Німеччину по дну Балтійського моря. Потужність двох труб складає 55 мільярдів кубометрів газу на рік.

Франція відновила заклик до створення європейської армії для протистояння Росії, Китаю і Америці, що розлютило президента США Трампа, який зустрічався з президентом Франції Макроном у листопаді 2018 року. Німеччина і Франція взялись просувати цю ідею, а Європейський Союз встановив річний бюджет в 5 мільярдів для створення такої армії. Проте це не означає, що одна із європейських наддержав (а ми маємо на увазі європейське тріо — Британія, Франція і Німеччина), може замінити Америку. Навпаки, реальність ЄС — вкрай нестала, а отож, навряд чи одна із них наважиться кинути виклик Америці в одиночку. Швидше, вони спробують кинути спільний виклик. Проте між ними існують розбіжності по багатьом питанням. Наприклад, Британія покинула Європейський Союз і не повернеться у нього.

Усі міркування про політичну єдність Британії з Німеччиною і Францією — нездійсненні. Самій же Британії не під силу кидати виклики такій наддержаві, як Америка. Між Німеччиною і Францією іде суперництво за лідерство в Європі. Жодна із них не може уступити іншій у цьому лідерстві. Ось чому Європейський Союз є ламким союзом, і він залишиться таким, якщо не буде розірваний на частини. Адже його єдність завжди знаходиться під загрозою розколу і роз’єднання. Націоналізм кожної європейської країни ніби хробак руйнує цей союз. А економічні кризи і нещодавня пандемія коронавірусу показали ущербний стан Союзу, ступінь його несталості і уразливість його держав. Отож, жодна із європейських наддержав не може замінити Америку в статусі головуючої наддержави світу.

Що стосується Росії, то, незважаючи на свої широкі території і ядерний потенціал, вона не пропонує світу ніякого послання і ніяких ідей. У зовнішній політиці вона поводить себе по-дурному, що дозволяє Америці використовувати її у той час, як сама Росія думає, що вилучає із цього користь. Тому складно уявити собі, що Росія стане головуючою наддержавою світу. Навіть в епоху Радянського Союзу Росія не змогла стати головуючою наддержавою світу, хоча тоді Москва несла комуністичну ідеологію усьому світу і кидала виклик Америці, маючи потужний військовий союз «Варшавський договір» і широкий політичний вплив на країни Східної Європи, Балкан, Центральної Азії, Кавказу і на деякі африканські країни.

І керівники тодішнього Кремля були більш підковані у політичних питаннях, аніж нинішні. Навіть тоді Росія не наважилась на керівництво світу, а навпаки, погодилась піти на примирення зі своїм супротивником і жити з ним у мирі і згоді у 1961 році. З тієї миті Москва дотримувалась політики міжнародної згоди, поки у 1991 році не пала у якості лідера Радянського Союзу. Сьогоднішня реальність Росії набагато слабша у політичному, економічному, геополітичному і військовому планах, аніж її реальність у період Радянського Союзу.

Що стосується Китаю, то також складно уявити його становлення головуючою наддержавою світу. Більше того, йому іще не вдалось вирости із регіональної наддержави в глобальну, незважаючи на свої економічні і військові потенціали і представлений йому зручний політичний випадок, яким він міг би скористатись. Для Китаю притаманні недалекоглядність і повна відсутність політичної усвідомленості, сміливості і політичної волі, а також нездатність нести універсальне послання усьому світу, оскільки Китай ніколи не був наддержавою, а його народ не відчуває ані почуттів, ані ідей, які відчувають народи наддержав.

Пекін діє в угоду Америці за рахунок свого народу. Він не кидає виклик їй, не вступає в конкуренцію з нею, не викриває її і не робить інші притаманні наддержавам політичні дії. З цієї причини Китай по сей день залишається усього лише регіональною наддержавою. У часи Мао Цзедуна Пекін взяв на озброєння комуністичні ідеологію і мав політичну свідомість. Тоді він намагався конкурувати з Америкою і Радянським Союзом, а також працював над тим, щоб стати світовою наддержавою. Але цьому не судилося бути. Навпаки, наступники Мао Цзедуна заморозили свою політику в межах регіону.

Усе вищенаведене вказує на ріст викликів на адресу Америки як головуючої наддержави світу. Америка усе більше і більше котиться до дну з кожною кризою, яка викриває її слабкість, безсилля і невдачу, а також неспроможність капіталістичної ідеології і марність методів лікування, що надаються її мислителями і політиками. Немає сумнівів у тому, що це загрожує збільшенням коливань, які наближують час глобального стрясання, який скине Америку з посту головуючої наддержави світу. Проте немає жодної наддержави, яка могла б висунути себе у кандидати на цей пост. Наддержави як і раніше будуть зближуватись одна з одною у впливі, і, швидше усього, утвориться міжнародний вакуум у світовому лідерстві через падіння нинішньої головуючої наддержави. Ця ситуація передвіщає нам швидке виконання благої звістки Посланця Аллаха (с.а.с.):

ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةٌ عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ

«Потім буде Халіфат за методом пророцтва» (Ахмад).

Саме ця держава, з дозволу Аллаха, встановить справедливість і понесе благо і істинне керівництво усьому світу, зайнявши пост головуючої наддержави світу. Всевишній Аллах говорить:

وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِن قَبْلِهِمْ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمْ دِينَهُمُ الَّذِي ارْتَضَى لَهُمْ وَلَيُبَدِّلَنَّهُم مِّن بَعْدِ خَوْفِهِمْ أَمْنًا يَعْبُدُونَنِي لَا يُشْرِكُونَ بِي شَيْئًا وَمَن كَفَرَ بَعْدَ ذَلِكَ فَأُولَئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ

«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно тому, як Він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку. Вони поклоняються Мені і не долучають співтоваришів до Мене. Ті ж, які після цього відмовляться увірувати, є нечестивцями» (24:55).

 

Асад Мансур
Газета «Ар-Рая»
4 Рабі уль-авваль 1442р.х.
21.10.2020 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая