Америка і політика стримування Китаю. Чого досяг цей вектор?

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Одним із способів приборкання Америкою решти країн є нанесення військового удару по ворожій або конкуруючій державі, щоб знищити або поневолити її.

Вона також вдається до політичних і економічних важелів впливу в рамках так званої «політики стримування». В свій час В’єтнамська війна була розпалена , щоб нанести удар по Китаю і завадити йому контролювати Південно-Східну Азію. Коли Америка побачила, які колосальні втрати вона несе і в якому болоті опинилась, то вирішила вдатись до політики стримування. Для налагодження відносин між Америкою і Китаєм був долучений державний секретар Генрі Кіссінджер. Потім, в 1971 році, Америка сприяла прийняттю Китаю в постійні члени Радбезу ООН. А вже в 1972 році відбувся офіційний візит в Китай американського президента Ричарда Ніксона, де він провів зустріч з китайським головою Мао Цзедуном. В 1979 році до влади в Китаї приходить Ден Сяопін, який починає політику реформ і відкритості.

Між Китаєм і Америкою досягаються угоди про те, що Америка визнає цілісність Китаю і приєднання до нього Тайваню за допомогою економічного і політичного зближення, а також Америка віддає пріоритет Китаю в торгових угодах. Після чого американські компанії входять в Китай, що дозволило збільшити позитивне сальдо торгового балансу Китаю. В збільшенні позитивного сальдо Америка не побачила нічого жахливого, але в той же час вона починає зосереджуватись на питаннях прав людини, поширення свобод, демократії і західних цінностей. Тому за протестами на площі Тяньаньмень, головними учасниками яких були студенти, що відбулись в 1989 році, стояла Америка. У відповідь на це Китай жорстко придушив протести. Незважаючи на те, що трапилось, Америка продовжувала віддавати перевагу торгівлі з Китаєм, щоб продовжити свою політику стримування .

У часи Обами Америка пішла на зміцнення військової і політичної співпраці з Китаєм. Під час свого візиту в 2009 році Обама привітав глобальну роль Китаю на світовій арені. Для успішності політики стримування в сферах військової і політичної співпраці почала здійснюватись координація дій. Це дозволяло взяти Китай під нагляд і контроль і примусити його іти разом з Америкою. Проте коли Китай продовжив зміцнювати свою присутність в Південно-Китайському і Східно-Китайському морях, як і продовжив розвивати своє озброєння, то координація дій припинилась. Таким чином, спроба стримування Китаю провалилась. Далі, в 2013 році, Америка об’являє про свою політику в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і про перекинення туди 60% своєї військово-морської міці. В цьому ж році Китай об’являє про проект сторіччя «Один пояс і один шлях», метою якого є з’єднання Китаю з рештою світу сухопутними і морськими шляхами. Це найбільший інфраструктурний проект за усю історію людства.

З приходом до влади Трампа Америка почала начала подумувати про новий спосіб по стримуванню Китаю. Для цього в 2018 році була об’явлена торгова війна Китаю; були налагоджені митні збори на китайські товари на суму 200 млрд. доларів. Цим Америка намагалась подолати розрив позитивного сальдо торгового балансу між двома країнами. Китай також відповів введенням мита на 60 млрд. доларів. Америка повернулась до того, щоб підняти внутрішні проблеми Китаю , зокрема — проблему уйгур або проблему протестів в Гонконзі проти закону про екстрадицію . Також Америка почала перешкоджати приєднанню Тайваню до Китаю.

З приходом Байдена на початку цього року не встигло минути і трьох тижнів, як Америка зайняла жорстку позицію і почала розпалювати вогонь ненависті у відношенні Китаю. Так 10.02.2021 Байден заявив: «Якщо ми не будемо рухатись уперед,вони з’їдять наш обід». На початку березня 2021 року на сайті американського Білого дому був опублікований документ під назвою «тимчасове стратегічне керівництво по національній безпеці» (InterimNationalSecurityStrategicGuidance). В документі основний упор робився на Китай і — в меншій мірі — на Росію. В ньому говорилось: «Ми також повинні миритись з тим фактом, що розподіл влади по усьому світу змінюється, створюючи нові загрози. Зокрема, Китай швидко став більш напористим. Це єдиний конкурент, який потенційно здатний об’єднати свою економічну, дипломатичну, військову і технологічну міць, щоб кинути сталий виклик стабільній і відкритій міжнародній системі».

Тому Америка почала створювати нові блоки, а десь — і оновлювати старі. Так 12.03.2021 року Байден провів віртуальний саміт з лідерами чотирибічного діалогу по безпеці (QUAD). Учасниками цього діалогу були лідери Америки, Японії, Австралії і Індії. QUAD створювався для проведення регулярних зустрічей по проблематиці безпеки . за словами радника американського президента по національній безпеці Джейка Саллівана, на віртуальному саміті сторони обговорювали тиск Китаю на сусідні країни. Після саміту державний секретар і міністр оборони США відвідали країни-учасники для поглиблення співпраці в рамках цього блоку. Далі, 18.03.2021, Америка і Китай провели переговори на Алясці, де американці зазнали поразки. В ході переговорів Китай зайняв жорстку позицію щодо втручання Америки в його внутрішні справи, більше того, Китай сам звинуватив Америку в порушенні прав людини, в нав’язуванні своєї гегемонії і шантажуванні решти країни світу. Ця перепалка відбувалась на відкритті переговорів, тому Америка не могла ані скоротити, ані зачинити даний захід перед ЗМІ.

Сьогодні Америка підняла питання про небезпеку китайського комунізму , про відмінності в культурі і цінностях з Китаєм, перевівши це у площину зіткнення цивілізацій і принципів. Метою усього цього є бажання Америки очолити капіталістичний світ в боротьбі з Китаєм. У зв’язку з цим Америка почала спричиняти тиск на країни ЄС, підштовхуючи їх до скорочення відносин і технологічного обміну з Китаєм, а також до скасування низки торгових домовленостей, як це вже було у минулому році. Нагадаємо, що в 2020 році Америка натиснула на Англію, і та заборонила «Huawei» створювати в країні мережі 5G. Америка спричиняє тиск на європейські країни з метою переманити їх на свій бік. Доля цього після обрання на пост президента Байден починає своє європейське турне з візиту в Англію. Так ввечері у середу 9 червня він прибув в Англію,де провів переговори з прем’єр-міністром Борісом Джонсоном і взяв участь в саміті «Великої сімки». Цим Америка вирішила підтвердити як своє лідерство на Заході, так і те, що Європа досі перебуває під її гегемонією. Очікується, що Байден перед лицем небезпек, які виходять від Китаю і Росії, буде вести діяльність по об’єднанню Європи і Америки,хоча Байден вже тоді планував зустрітись з Путіним в Женеві, щоб спробувати використати Росію проти Китаю.

Виходить, що політика стримування дійшла до кінця, а політика конфронтації тільки починається. Окрім того, почали використовуватись різноманітні способи у спробі обмежити можливості Китаю і нав’язати американську гегемонію в його регіоні , особливо у Південно-Китайському морі. Китай у свою чергу хоче продовжити політику реформ і відкритості, розвивати свої відносини з іншими країнами, особливо через проект «Один пояс і один шлях». Це дозволить Китаю нав’язати свою присутність і вплив іншим країнам, а це буде відбуватись через кредитні зобов’язання і реалізацію проектів, які будуть здійснюватись на протязі подальших десятиріч. Китай використовує колоніальні методи, він витрачає величезні засоби як на це, так і на розробку своєї зброї , але при цьому Китай уникає прямої конфронтації з Америкою і Заходом. Китай бажає гармоніювати з ними, не ставлячи під загрозу свої цілі.

Проте варто розуміти, що ані в Китаї, ані в Америці, ані в ЄС чи Росії немає добра для усього людства. Вони — лише ті, хто сіють зло по землі. У зв’язку з цим виникає крайня необхідність у встановленні Другого Праведного Халіфату, заснованого на методі пророцтва , щоб позбавити світ від їх зла і порочності , від їх гегемонії , позбавити народи від розграбування багатств і багато іншого.

Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
19 Зуль-када 1442 р.х.
30.06.2021 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая