Іслам і секуляризм — дві паралельні лінії, які не перетинаються. Іслам заснований на тому, що немає бога, окрім Аллаха, а секуляризм заснований на відокремленні релігії від життя.
Іслам визнає законодавство виключно із джерел Одкровення, тобто тільки від Аллаха, а секуляризм віддає прав законотворчості людському розуму. Іслам і секуляризм відрізняються і суперечать один одному в ідейно-концептуальних основах. Це з ідейної сторони. В політичному аспекті і в управлінні справами уряду вони так само несумісні і суперечливі, відкидаючи один одного. Іслам забороняє і бачить злочинною світськість як таку, як і не дозволяє світським елементам грати яку-небудь роль в справах правління. В свою чергу, секуляризм так само забороняє первозданному Ісламу, який угодний Всевишньому Аллаху, грати яку-небудь роль в управлінні і турботі над справами суспільства.
Це протиріччя і протиборство між двома сторонами представляється аксіомою для адекватної людини, незалежно від того, чи є мислитель у даному питанні мусульманином чи світською людиною. І якщо на якомусь етапі, в якомусь положенні ми спостерігаємо перетин і консенсус між секуляристами і ісламістами в правлінні, це показує фальшивість даної згоди і не може викликати нічого, окрім сумнівів і підозри.
Тому що подібний ансамбль Ісламу з секуляризмом може означати тільки відступлення від базових основ Ісламу з боку ісламістів, які об’єднуються з секуляристами, поруч з хитрістю і підступністю останніх, що напевно готують підступи проти ісламських партій, які увійшли з ними в співучасть. Феномен схрещування і згоди прибічників Ісламу і секуляризму в правлінні, який ми спостерігали у більше аніж одній мусульманській країні, — це заборонний шлюб, який здатен породити тільки незаконнонароджене потомство.
Ми вже наочно побачили і пережили багато випадків зближення і консенсусу між деякими прибічниками Ісламу і секуляристами. Якщо підбити підсумки цього досвіду, то виявляється, що він завжди має один і той же сценарій, як і закінчується одним і тим же результатом: секуляристи втягують ісламістів в заздалегідь передбачену провальну політичну аферу, а коли ісламісти ковтають наживку і зазнають поразки, секуляристи ставлять на них тавро невдах і змовників, відхрещуючись від них. В результаті ісламісти зазнають регресу, їх спіткає слабкість і замішання, а світські виходять із гри переможцями і позиціонують себе єдино компетентними і гідними правити державами і керувати народами.
В Єгипті, коли Америка побоювалась руйнування і викорчовування свого впливу з початком нещодавньої масової революції, її план полягав в тому, щоб утихомирити і взяти під свій контроль ситуацію за допомогою «Братів-мусульман». Тому вона звернула увагу на ідею виборів і окреслила їх кордони у співпраці зі світськими лідерами Єгипту, щоб вони дозволили «Братству» прийти до влади. Коли ця брудна, зі злісними підступами гра Америки та її світських агентів зустрілась з довірливим, зверхнім мисленням «Братства», революція була перервана. А потім світські обличчя в правлінні Єгипту влаштували переворот проти «Братів», почали звинувачувати їх в усіх смертних гріхах, кидати їх членів у в’язниці, вбивати, виганяти, затаврувавши їх невдахами, змовниками, корупціонерами і родинниками.
В Тунісі була дещо інша ситуація. Рух «Нахда» шляхом часткового долучення його в правління був використаний для заспокоєння вулиць і відхилення туніської революції від її цілей і очікувань, які представлялись у всеохоплюючих зміненнях. Коли ситуація заспокоїлась, цей рух був злитий і видалений світським табором в Тунісі найпринизливішим і розгромним чином.
Ці приклади та їх наслідки підтверджують, що секуляризм і секуляристи ніяким чином не визнають Іслам. І якщо вони ідуть на симбіоз з ісламістами, отож, у них дозрів підступний план використання наївних ісламістів, які клюнули на співучасть з ними. Ці та інші сумно відомі моделі повинні стати повчальним прикладом на майбутнє для усіх ісламістів, які обманюються ідеями співучасті зі світськістю у справах правління. Необхідно, щоб вони взяли для себе правилом висловлювання Пророка ﷺ:
قَدْ تَرَكْتُكُمْ عَلَى الْبَيْضَاءِ لَيْلُهَا كَنَهَارِهَا لَا يَزِيغُ عَنْهَا بَعْدِي إِلَّا هَالِكٌ
«Я залишаю вас на освітленому шляху, ніч якого світла як день. І не відхилиться від нього після мене ніхто, окрім згубного»,
لَا يُلْدَغُ الْمُؤْمِنُ مِنْ جُحْرٍ وَاحِدٍ مَرَّتَيْنِ
«Віруючого не ужалять двічі із однієї нори».
Якщо вони озброяться цими хадісами, то не заплямують себе гріхом співучасті і проведення антиісламських планів в життя, виб’ють ґрунт з-під ніг секуляристів, поставивши їх у безвихідний стан, і збережуть образ Ісламу чистим, прозорим і актуальним. У цьому випадку Іслам залишиться надією Умми на перетворення. Але у випадку згаданої співучасті в правлінні ісламісти перетворюються для секуляристів у їх господ в рятувальний круг від усілякої поразки у протистоянні з Ісламом. Ці горе-експериментатори ісламісти пускають на вітер величезні зусилля, призначені для перетворення, потім терплять фіаско і в ітозі тільки внушають своїм прикладом розбитість і відчай у серця синів Умми, даючи відчути секуляристам сп’яніння від перемоги над Ісламом. Спроби симбіозу Ісламу з секуляризмом не породжують нічого, окрім гіркого жалкування.
Воістину, метод реальних перетворень, який був нам вказаний і втілений в матеріальні форми в особі Посланця Аллаха ﷺ, полягає у протиставленні секуляризму і в докладанні максимуму зусиль в роботі по набуттю такої сили, яка змінить конфігурацію і дозволить викорчувати брудний, шкідливий секуляризм, привівши Іслам у владу всупереч волі табору невір’я і многобожжя. Ця сила буде управляти людьми і піклуватись про їх справи, обмежуючись законами Ісламу. Усім ісламським рухам необхідно докладати максимальні зусилля у цьому напрямку, щоб заслужити в Ахіраті вічний Рай, а в земному житті повернути втрачений нами рай на Землі — велику і славетну ісламську державу Халіфат за методом пророцтва.
Газета «Ар-Рая»
Утайа Джаббарін
Благословенна Земля Палестини
01.09.2021
