Звільнення ув’язнених — обов’язок мусульман

У збірці Бухарі «Сахіх» повідомляється від Абу Муси (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

فُكُّوا الْعَانِيَ وَأَطْعِمُوا الْجَائِعَ وَعُودُوا الْمَرِيضَ

«Звільніть полоненого, накорміть голодного і відвідуйте хворого».

Вчені сказали, що вираз «для викупу рабів» із аяту означає викупати полонених мусульман. Така думка існує в мазхабі Ахмада. І цієї думки дотримувались Ібн Хабіб із малікітського мазхабу, Ібн Таймія, Ібн Кудама в «Аш-Шарх аль-Кабір», Рада Ісламської академії фікху при Організації Ісламської конференції. У цьому питанні важливо зазначити декілька пунктів:

1. Звільнення полоненого рівносильне звільненню раба від рабства.

2. Звільнення полоненого веде до підсиленню релігії подібно пожертвуванню на адресу тих, чиї серця хочуть завоювати.

3. Звільнення полоненого із полону схоже на звільнення боржника від боргів.

Виходячи із вищесказаного, ми можемо витрачати гроші закяту на звільнення полонених. Якщо в казні Халіфату (Байт уль-Маль) не залишилось засобів закяту, тоді мусульмани повинні зібрати таку кількість грошей, якого буде досить для викупу полонених. Якщо невірні викрадуть мусульманина, ми повинні його звільнити. Та само ж, якщо мусульманина взяли в полон на війні з невірними, тоді решта мусульман повинні звільнити його. Звільнення полоненого — це колективний обов’язок мусульман (фард кіфая), тобто, якщо хтось із мусульман звільнив полонених, тоді з решти знімається цей обов’язок. В основі, звільненням полонених займається держава і армія, тому що вони здатні зробити це з точки зору військової міці, дипломатичної компетентності, фінансових можливостей і т.д. До того ж у держави і армії можуть бути полонені невірні із минулих війн, і тоді можливий процес обміну полоненими.

У 392 році по хіджрі, в золоту епоху Андалусії, коли андалузька держава досягла апогею своєї могутності і процвітання, свою країну без упину захищав хаджіб Мансур, завдаючи ворогам найважчі поразки. І ось одного разу він вийшов на чергову битву з іспанцями, і,як завжди, добився перемоги. Його повернення в Кордову співпало зі святковим намазом, і тому люди повторювали такбіри і тахлілі. Не встиг він злізти зі свого коня, як його запинила одна літня жінка з розбитим серцем і сказала: «О, Мансур, усі люди радіють, окрім мене!». Він спитав: «Чому?». Вона відповіла: «Тому що мій син знемагає полоненим у фортеці Рабах». Великий герой, який іще не спустився зі свого коня і який знав ступінь своєї відповідальності за захист Ісламської Умми і релігії, повернувся до армії і наказав усім залишатись у сідлах. Мансур направився зі своїм військом до фортеці Рабах і продовжував битись з невірними, поки не примусив їх звільнити усіх мусульманських полонених, включаючи сина тієї літньої жінки.

Сьогодні ми багато чуємо про палестинських полонених у в’язницях єврейського утворення. Нам треба знайти правильне рішення цієї проблеми, яка стала причиною печалі і горя в палестинських домах, усе іще очікуючих повернення тих, хто перебуває у в’язницях єврейського утворення і Палестинської адміністрації. Можливо, ми дивимось на полонених з сумом, втративши надію на їх звільнення. Ми бачили, як усі сили зла зібрались проти тих, хто вирив ложками тунелі із в’язниць і зміг звільнитись. Ці сили повернули втікачів у в’язницю, щоб ті відсиділи до кінця строку, винесеного їм несправедливим вироком. Палестинські в’язні перебувають у подвійному полоні, оскільки Палестина і так окупована і невільна. Тому усі палестинці сьогодні полонені. Так само і мечеть аль-Акса окупована подібно їм. Кожен із них очікує звільнення.

Необхідно згадати деякі факти відносно полонених палестинців:

1. Палестинська адміністрація (ПА) нездатна звільнити полонених. Вона не те, що не озадачена звільненням полонених, а швидше, навіть сприяла поверненню ув’язнених, які втекли із в’язниці Гільбоа. Більше того, вона причетні до вбивств тих, які були звільнені в результаті принизливого обміну полоненими, або тих, чиї тюремні строки закінчились, і вони звільнились, але залишились в очах влади небажаними, будь то в Палестині чи в сусідніх країнах.

2. Так званий «мирний процес» в Палестині представляє собою явне зрадництво у відношенні ув’язнених, оскільки вони стали політично засудженими за ті жертви, які принесли справі звільнення Палестини. Цей «мирний процес» посилає сигнал їм і тим, хто переживає за цю справу, що двері звільнення країни зачинились.

3. Шлях в Палестину закритий для тих, хто думає допомогти у справі звільнення Палестини і мечеті аль-Акса.

4. Приклад хаджіба Мансура намагаються викреслити із розумів солдатів і офіцерів мусульманських армій, щоб гарантувати, що ситуація з ув’язненими і окупованими залишиться такою, якою вона є.

5. Сьогодні в Палестині багато метрів, дружин і сестер опечалені подібно матері андалузького полоненого. Але між ними є велика різниця, оскільки сьогодні немає хаджіба Мансура, який допоміг би їм звільнити наших полонених.

Деякі палестинські в’язні томляться у в’язницях більше сорока років, і немає ніякої надії, що їх звільнять правителі, які прислужують євреям в Палестині і за межами Палестини, будь то ті, які вступили в нормалізацію відносин з єврейським утворенням чи не вступили. Ані міністерство по справам ув’язнених, ані Клуб ув’язнених Палестини, ані які-небудь інші провальні проекти і процеси не принесуть користі. Єдиний шлях порятунку усіх ув’язнених — встановлення Другого Праведного Халіфату. Ісламська Держава застосує усю релігію і позбавить від печалі мусульманських матерів і дружин, звільнивши їх дітей і чоловіків із в’язниць окупантів і тиранів. Аллах говорить:

وَيَقُولُونَ مَتَىٰ هُوَۖ قُلۡ عَسَىٰٓ أَن يَكُونَ قَرِيبٗا

«І скажуть: «Коли ж це трапиться?». Скажи: «Можливо, це трапиться дуже скоро!» (17:51),

وَٱللَّهُ غَالِبٌ عَلَىٰٓ أَمۡرِهِۦ وَلَٰكِنَّ أَكۡثَرَ ٱلنَّاسِ لَا يَعۡلَمُونَ

«Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не знає про це» (12:21).

Газета «Ар-Рая»
Шейх Іссам Аміра
18 Джумада аль-уля 1443 р.х.
22.12.2021р.