Мечеть аль-Акса і проект євреїзації. Що є ваджибом для мусульман?! 5 ч.

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

В попередньому випуску ми говорили про війну проти Умми, особливо про хрестові походи проти благословенної мечеті Аль-Акса. В цій частині ми поговоримо про західні і сіоністські змови проти Палестини під час британського мандату.

Правда полягає в тому, що війна хрестоносців проти аль-Акси і Умми з тріском провалилась, незважаючи на деякі успіхи, досягнуті хрестоносцями після смерті Салах ад-Діна. Причиною поразки подібних війн стала сила мусульман і існування Халіфату, адже саме Халіфат протистояв окупації і кидав виклик усім змовам і війнам, особливо в епоху мамлюків.

Перед скасуванням Османського Халіфату змови невірних проти аль-Кудса і аль-Акси відновились, але вони так само зазнали поразки. Це стало однією із причин, по якій християнський Захід і сіоністи почали планувати знищення Османського Халіфату, щоб здійснити свої змови проти аль-Кудса в ім’я всесвітнього сіонізму. Їх план був схожий на план короля Франції Людовика IX, який очолив Сьомий хрестовий похід. План Людовика IX полягав в повній окупації Єгипту, щоб потім вирушити на аль-Кудс і аль-Аксу. Причина, по якій Людовик IX хотів зруйнувати Єгипет, полягала у тому, що саме Єгипет став щитом і захистом аль-Кудса на протязі усієї історії мусульман. Але, як ми сказали, Сьомий хрестовий похід з тріском провалився, більша частина війська і його керівники були вбиті, а сам Людовик IX був взятий у полон.

Варто згадати, що у часи халіфа Абдуль-Хаміда II сіоністи здійснили не одну спробу поселити євреїв в Палестині і взяти під свій контроль аль-Кудс, проте Абдуль-Хамід II відкинув усі їх спроби. Більше того, коли лідер сіоністського руху прислав делегацію з пропозицією оплатити борги Османського Халіфату, в обмін на володіння землями Палестини, відповідь халіфа була наступною: «Я раджу доктору Герцлю не вживати нових кроків в цьому питанні, тому що я не змогу відмовитись від жодного дюйму земель Палестини, адже ці землі належать не мені, а Уммі. Мій народ бився за цю землю і орошав її своєю кров’ю. Тому нехай євреї побережуть свої мільйони. Адже якщо одного разу Халіфат буде розірваний на частини, тоді вони зможуть взяти Палестину цілком безкоштовно. Проте, поки я живий, то для мене набагато легше бути порізаним скальпелем, аніж бачити Палестину відірваною від Халіфату. Цьому ніколи не бути! Я не можу погодитись на розділення нашого тіла на частини, поки ми живі!».

З цієї миті невірні взялись серйозно міркувати про руйнування Халіфату. У них було багато цілей, серед яких — окупація аль-Кудса і аль-Акси. Ми не хочемо вдаватись у подробиці про те, як був зруйнований Халіфат, і про дії, вжиті Заходом і його союзниками із числа мусульман в знищенні Халіфату. Причина цього полягає у тому, що це потребує окремого розгляду, ми лише скажемо, що Халіфат був зруйнований, а хрестоносці і та їх союзники змогли досягти своєї цілі, яка була розроблена у межах угоди Сайкс-Піко і декларації Бальфура.

У 1924 р. був зруйнований Халіфат, а його землі поділені на частини. Що стосуєься земель Палестини, то вони опинились під британським мандатом. У 1914 р. Британія окупує Єгипет, а потім, у 1917 р., британська армія під керівництвом Едмунда Алленбі вирушає в аль-Кудс. У війні з Британією Халіфат в союзі з німцями організував два крупних наступи на захоплений Єгипет, але в обох зазнав поразки. В результаті війни Халіфатом в 1917 р. британська армія під керівництвом Едмунда Алленбі окупувала аль-Кудс.

Таким чином, після 400 річного (1517–1917 рр.) османського правління Палестина перейшла в руки британців. Коли Едмунд Алленбі увійшов в аль-Кудс через Яффські ворота, то об’явив: «Сьогодні закінчились хрестові походи!». Цими словами він чітко позначив мету хрестових походів і сутність війн проти мусульманських земель. Слова Алленбі схожі на слова іншого французького генерала Анрі Жозефа Гуро, коли у 1920 р. Гуро, увійшовши зі своїми військами в Дамаск, направився прямо до могили Салах ад-Діна. Підійшовши до неї, він, знущаюсь, сказав: «Ось ми і повернулись, о Салах ад-Дін!», — а потім пнув могилу ногою. Цими словами Гуро мав на увазі, що хрестові походи відновились і що європейці отримали перемогу після того, як в середні віки вони зазнали поразки.

Після окупації Палестини британці вдались до здійсненню плану, складеного ними раніше і схваленого Лігою Націй. План в епоху так званого «британського мандата» полягав у наступному:

1) Перемістити Палестину під британський мандат. Дана змова була сформульована християнськими державами, щоб дати можливість євреям встановити свою владу в аль-Кудсі. Палестина опинилась під британським мандатом у 1920 р., а в 1922 р. він офіційно схвалюється Лігою Націй як продовження реалізації декларації Бальфура, утвердженої Лігою націй. В цьому мандаті Захід прийняв рішення заохочувати імміграцію євреїв в Палестину для того, щоб створити для них єврейське національне вогнище. У подальшому так і відбулось.

2) Британці у співпраці з сіоністськими організаціями почали сприяти купівлі земель в Палестині на користь сіоністських організацій, а заодно сприяли переселенню євреїв цих організацій в Палестину із європейських країн, а також із деяких мусульманських країн. В даний період англійці у співпраці з сіоністськими організаціями взяли під свій контроль більшу частину земель Палестини в ім’я інтересів євреїв. Вони також створили так звані «озброєні єврейські банди», і у той же час перешкоджали озброєнню корінного населення Палестини. В той період активно діяли сіоністські банди («Хагана», «Лехі», «Іргун», «Пальмах», та ін.), які вбивали людей і поступово витісняли їх з земель. А у 1948 р. було об’явлено про створення єврейської держави згідно з рішенням декларації Бальфура.

3) В період мандату і декілька років після нього сіоністи коїли звірства, порівнювані хіба що з діями хрестоносців у перших хрестових походах проти Палестини. Сіоністи, як і хрестоносці, вигнали більшість жителів Палестини із їх домів, передавши останні у руки знов прибулим в Палестину євреям. Одночасно з цим скрізь коїлись масові вбивства мусульман, знищувались цілі поселення, одні мечеті були перетворені у корівники і свинарники, інші — в бари, музеї, ресторани і нічні клуби.

 

Газета «Ар-Рая»
Хамд Табіб
Єрусалим
9 Джумада ас-сані 1443 р.х.
12.01.2022 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая