Війна Росії з Україною розкрила усю глибину міжнародного конфлікту за інтереси і вплив у світі, куди втягнуті, в тому числі, Європа і Америка. Що стосується Ісламської Умми, то вона теж зайняла своє місце у цьому конфлікті.
На це вказує її прихований потенціал, здатний впливати на міжнародні відносини, і реальність, з якою Умма стикається сьогодні, ставши жертвою міжнародного конфлікту.
Щоб пролити світло на вплив міжнародного конфлікту на Ісламську Умму, спочатку розглянемо питання учасників цього конфлікту, які можуть впливати на хід подій і використовувати в ньому свої інструменти. Після Другої світової війни Америка, Великобританія, Франція, Радянський Союз і Китай стали найвпливовішими сторонами в будь-яких міжнародних конфліктах і міжнародних відносинах, навіть якщо і є відмінності у можливостях цих країн впливати на ситуацію як в індивідуальному порядку, так і укладаючи союзи.
Під час «Холодної війни» з Радянським Союзом з п’ятдесятих років минулого сторіччя до 1991 року Америка через Північноатлантичний альянс (НАТО) працювала над обмеженням можливостей і ролі своїх європейських союзників. Також період після Другої світової війни і до наших днів характеризується беззаперечним контролем Америки над ходом міжнародного конфлікту та її здатністю втягувати у цей конфлікт або виключати із нього інші країни згідно зі своїм інтересом. Коли Америка почала війну в Іраку в 1991 році, вона втягнула туди багато країн світу, включаючи впливові сторони міжнародного конфлікту. В нинішню українську війну Америка втягнула головні європейські країни і навіть зробила їх однією із сторін конфлікту.
Міжнародний конфлікт обертається навколо декількох основ: політичний вплив, фінансові і економічні інтереси, забезпечення джерел і сировини, необхідного для промисловості, робоча сила, будь то технічна чи наукова, людський ресурс і цивілізаційне зіткнення. Усі держави, незалежно від їх сили чи слабкості, незалежно від того, чи є вони ведучими на міжнародній арені або залежними, прагнуть до досягненню своїх інтересів і збереженню свого глобального статусу або навіть існування.
Різниця полягає лише в тому, що крупні країни для досягнення своїх інтересів і збереження свого впливу використовують власну міць і власний міжнародний статус. Інші ж країни покладаються на силу крупних країн і прагнуть отримати підтримку від них або шляхом повного підкорення, або шляхом забезпечення їх інтересів. Саме це відбувається сьогодні з Україною, яка прагне заручитись повною підтримкою Америки та її союзників в Європі, щоб зберегти свою суверенність.
Хоча матеріальні основи міжнародного конфлікту, особливо політичний вплив і фінансово-економічні інтереси, є очевидними,проте цивілізаційне зіткнення є найбільш важливою основою. Особливо ця основа знаходилась в центрі уваги, коли Радянський Союз ніс соціалістичну і комуністичну ідеологію на протязі минулого сторіччя аж до свого руйнування в 1991 році. Увесь цей час боротьба за політичний вплив, фінансові і економічні інтереси, джерела енергії, сировини, людський ресурс здавались другорядною порівняно з основою. Коли Радянський Союз розпався, а його колишні республіки перейшли в західну ідеологію, з міжнародної арени тимчасово зникла цивілізаційна основа конфлікту. Це позбавило Америку і Європу однією із найважливіших карт, за допомогою якої вони досягали інших цілей і задач.
Незабаром держави, які формують міжнародні відносини і сторони міжнародного конфлікту, почали працювати над концентрацією уваги на ісламській ідеології як головній основі міжнародного конфлікту. Тому є дві причини. По-перше, ісламська ідеологія теоретично підходить для протиставлення західній ідеології у багатьох аспектах, будь то з точки зору ідейних основ, образу життя або системи цінностей. Друга причина полягає у тому, що Іслам поширився на широких територіях Азії і Африки, володіючих фінансовими і економічними багатствами, величезними запасами енергії і сировини, а також людським ресурсом. Хоча Америка та її послідовники повністю усвідомлюють, що на даний час Іслам не контролює життя і можливості цих країн, але це неминуче трапиться, якщо Америка разом зі своїми союзниками сьогодні ж не виведе Іслам на арену конфлікту.
Таким чином, Америка вивела мусульманські країни на арену міжнародного конфлікту до того, як вони фактично стали міжнародною силою, подібної Європі, Китаю і Росії в лице Великобританії, Франції і Німеччині, а також Китай і Росія мають можливість вести конфлікт, у них є амбіції гегемонії, вони самодостатні, що і робить їх впливовими силами. Тому ці сили треба тримати під контролем і стежити за тим,щоб вони залишались у межах глобальної системи або того, що нещодавно було названо «глобальною стратегічною стабільністю».
Що ж стосується Ісламської Умми, яка роздроблена на п’ятдесят п’ять країн, то серед них немає держави, яка виділяється силою і впливом, і між ними немає політичного зв’язку, як в Європейському Союзі. Насправді, Іслам не представляє собою міжнародну проблему, окрім як з точки зору прихованої ідейної енергії, яка може бути перетворена в динамічну енергію, яка об’єднує ісламські землі в єдиній державі Халіфат. І тоді Ісламська держава не дозволить нинішнім сторонам конфлікту контролювати на мусульманських землях енергетичні і сировинні можливості, людський ресурс і політичне життя.
Виведення Ісламу на міжнародну арену міжнародного конфлікту і прямий напад на нього після завершення «Холодної війни» з Радянським Союзом стало серйозною перешкодою, яка затримує відродження Ісламської Умми. Інакше кажучи, напад на Іслам відбувається до створення Ісламської Держави, яка представляла б його, застосовувала б його системи і контролювала б можливості Умми. Це в корні відрізняється від того, що трапилось з комунізмом на початку минулого сторіччя, коли він не виходив на арену міжнародного конфлікту до утворення Радянського Союзу в 1917 році.
Окрім цього, нападки на політичний Іслам дозволили знов окупувати деякі ісламські землі, такі як Ірак і Афганістан, дозволили спровокувати жорсткі громадянські війни в Сирії, Ємені і Лівії, а також дозволили зірвати першу спробу деяких країн вийти з-під колоніальної опіки в ході «Арабської весни» і дозволили розташувати військові бази Америки і Великобританії в деяких ісламських землях.
Отож, вплив міжнародного конфлікту на Ісламську Умму викликає тривогу, і не тільки зараз, але і після встановлення Халіфату. Це вимагає від тих, хто веде діяльність по відродженню Умми на основі Ісламу і встановлення Халіфату, безперервно вивчати вплив міжнародного конфлікту, його види, трансформацію із однієї форми в іншу, а також спостерігати за його активною фазою і пасивною. Тоді мусульмани, які взяли на себе місію по порятунку Умми, могли б бачити свою точку опори, коли роблять крок уперед, або могли б передбачити, як просунутись у майбутньому на два кроки уперед, роблячи зараз крок назад.
Газета «Ар-Рая»
Мухаммад Джиляні
27 Шабана 1443 р.х.
30.03.2022 р.
